1. Вступне слово вчителя.

У період ХІХ ст.. в Україні відбулося грандіозне за масштабами будівництво. Зростали міста, змінювався їх зовнішній вигляд, визначалися центри міст: Хрещатик - у Києві, проспект Свободи - у Львові, Дерибасівська та Пушкінська - в Одесі.

У цей час в архітектурі та образотворчому мистецтві утвердився новий художній напрям - класицизм, що ґрунтувався на античних традиціях мистецтва Давньої Греції та Риму. Основним принципом архітектури стало застосування античної ордерної системи на тлі простих геометричних форм. У живопису та скульптурі провідного значення набули міфологічні та історичні теми, ідеалізовані зображення людини згідно з давньогрецькими та давньоримськими зразками.

Відповідно до вимог часу збільшувалася потреба в архітекторах. Цей період в історії архітектури України відзначений такими іменами, як П.Альошин, В.Городецький, Ніколаєв та ін. Часто були архітекторами в Україні іноземці: Вікентій Беретті, Франц Боффо, Чарльз Камерон.

Своєрідність українського класицизму виявилась у збереженні кольорової гами споруд, типової для бароко (блакитний з білим і золотим), використанні античних ордерних форм. У багатьох містах збереглися архітектурні пам’ятки класицизму, створені відомими зодчими.

2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими у групах.

Група «Архітектори»

Учень1. Я хочу познайомити вас із творчістю надзвичайно талановитого українського архітектора Владислава Городецького (1863-1930), будівлі якого вже багато років викликають подив і захоплення не лише в наших співвітчизників, а й у численних іноземних гостей. (Слайд №5)

Владислав Городецький народився в 1863 р. на Вінниччині. Закінчив Петербурзьку Академію мистецтв. Особливо цікавився стилями античного світу та середньовіччя. Велику увагу приділяв системі архітектурного декору. Молодий архітектор вважав, що зводити споруди треба з нових будівельних матеріалів, але й не забувати про її оздоблення в старовинному стилі. У 1890 р. він оселився в Києві. За тридцять років В.Городецький спорудив близько тридцяти будинків у Києві та кілька будівель в інших містах України. Зокрема, він побудував мавзолей графів Потоцьких у селі Печері, Шпиківський цукровий завод, каплицю у Рамнах-Лісових на Поділлі, жіночу гімназію в Черкасах, гімназію та міську школу в Умані, лікарню у Мошнах. В Євпаторії архітектор збудував собі віллу, у Сімферополі - власний завод вуглекислоти та штучного льоду.

У Києві В.Городецький звів Південноросійський машинобудівний завод, за радянської влади відомий як «Ленінська кузня», цементний завод «Фор». Наприкінці ХІХ ст. Городецький заснував у Києві власну будівельну контору, що за його проектами звела кілька будинків. Архітектор збудував 4-х поверховий готель «Континенталь» (нині тут консерваторія).

Архітектор багато подорожував, вивчав архітектуру різних країн та континентів. Тривалий час він наполегливо переконував представників влади Києва, що в місті слід будувати нові оригінальні будівлі. Йому доручають будівництво Музею старожитностей та мистецтв (нині Національний художній музей України), Миколаївського католицького костелу, у проектуванні яких він проявив себе як винахідливий інтерпретатор давніх світових архітектурних стилів.

У центральному порталі Музею старожитностей та мистецтв, зведеному в 1897-1899 рр., використані колони класичного давньогрецького доричного ордеру; горельєф, яким оздоблений фронтон, зображує алегорію торжества мистецтва. Скульптури на фронтоні, як і пара левів, що «стережуть» вхід до музею, виконані із цементу за проектом відомого італійського скульптора Еліо Саля. (Слайд №6)

В.Городецький найчастіше обирав для своїх споруд стримані кольори, переважно це був сірий колір. Темно-сірого кольору була і будівля Музею старожитностей та мистецтв. (Слайд №7)

Костел св. Миколая на вул.. Великій Васильківській збудовано з використанням готичних форм. Над величною спорудою височіють дві шпилясті вежі, у центрі розміщене традиційне для готичного стилю кругле вікно- «троянда», оздоблене ліпним декором. Цей храм вражає пишнотою, величністю, спорідненістю із середньовічними західноєвропейськими спорудами. (Слайд 8)

В.Городецького часто називають «українським Гауді». Творчі пошуки цих двох митців справді схожі між собою, а їх творіння - неперевершені.

До свого сорокаріччя В.Городецький побудував для себе на вулиці Банковій будинок, який згодом назвуть «Будинком з химерами». (Слайд №9, №10) Він стоїть на крутому південному схилі Хрещатицької долини, тому з вулиці Банкової має 3 поверхи, а з боку площі І.Франка - 6. Італійський скульптор Е.Саля прикрасив будівлю створеними з бетону дельфінами, слонами, носорогами, жабами, ящірками та іншими істотами. (Слайд №11) На кожному поверсі будинку - одна квартира, і для кожної архітектор передбачив окремий винний льох, стайню, каретний сарай і навіть корівник. Він оселився у най кращій квартирі з 10 кімнат, а решту квартир здав в оренду.

Творчі задуми не обмежувалися архітектурою. Він також проектував меблі, виготовляв ювелірні прикраси, малював ескізи театральних декорацій, вітражів, тканин, взуття та одягу, розписував плафони, різьбив по каменю й оформляв книги.

Більшовики конфіскували всі маєтності В.Городецького, відтак навесні 1920 року він із дружиною виїхав до Варшави. У Польщі Городецький збудував критий ринок та водогінні вежі, 2 електростанції.

У 19268 р. В.Городецький на запрошення компанії, що будувала залізниці в Ірані, переїхав до Тегерана і за 2 роки спорудив там залізничний вокзал, театр, готель та шахський палац. Помер у Тегерані 13.05.1930 р.

Вулиця у центрі Києва, збудована 100 років тому архітектором В.Городецьким, зараз носить його ім’я. А поруч, за столиком на тротуарі у Пасажі, віднедавна п’є каву бронзовий Владислав Городецький.

Учень 2.

Перша половина ХІХ ст. - період активної забудови українських міст - Одеси, Миколаєва, Херсона, де далі частіше з’являються споруди різного призначення: біржі, лікарні, контрактові будинки, поштамти, навчальні заклади, театри, музеї, готелі й багатоквартирні житлові будинки.

З розвитком світського мистецтва почалося будівництво спеціальних театральних приміщень. Першими стали Міський театр у Києві (арх. А.Меленський), театр Скарбека у Львові (арх. Я.Зальцман і А.Пихль).

(Слайд №12, №13, №14)

Розвивалося будівництво різних навчальних закладів. Окрасою Києва стали споруди професора архітектури Вікентія Беретті - головний корпус Київського національного університету ім. Т.Шевченка та величний Інститут шляхетних дівчат із мальовничими сходами й парадною колонадою центрального входу (нині - Міжнародний центр культури та мистецтв). (Слайд №15, №16, №17)

Учень 3.

У багатьох містах України збереглися архітектурні пам’ятки стилю класицизм, створені знаменитими зодчими. Одне з таких міст - Одеса. За проектом Франца Боффо там було збудовано Воронцовський палац, Стару біржу, гігантські Потьомкінські сходи на Приморському бульварі та інші незабутні споруди. (Слайди №18, №19, №20)

Франц Боффо архітектурну освіту отримав у Туринському університеті. Деякий час працював у маєтках Потоцьких у Польщі. Жив і працював майже 40 років в Одесі. Там і похований на Першому християнському кладовищі.

Слово вчителя.

У другій половині XIX ст. класицизм утратив домінуюче значення в мистецтві. Архітектори шукали натхнення в художніх стилях минулих епох: візантійському, романському, готичному, ренесансі, бароко. Так у зовнішньому оздобленні споруд з'явилася еклектика, тобто змішування ознак різних стилів.

(Слайд №22, 23)