Розділ іі. Художня культура україни хvіі-хvііі ст.

Тема 1. Образотворче мистецтво Урок -9.

Кондратюк Наталія Вікторівна,

учитель образотворчого мистецтва

та художньої культури Христинівської спеціалізованої

школи І-ІІІ ст. №1

ім. О. Є. Корнійчука,

вчитель вищої категорії,

вчитель-методист

Художня культура козацької доби. Стиль бароко в українському мистецтві.

Мета:

• ознайомлення з стилем “бароко”;

• особливості стилю бароко в українському мистецтві;

• особливості художньої культури козацької доби;

• вчитися відрізняти засоби художньообразної мови стилю бароко;

• вчитися характеризувати художньообразний зміст графічних та живописних творів, формулювати власні враження, отримані під час спілкування з мистецтвом, використовуючи спеціальну мистецьку термінологію;

• розвивати колористичну грамотність, почуття ритму, просторове мислення, глядацьку, візуальну культуру, здатність давати естетичну оцінку художнім творам;

• виховувати духовність, що виникає внаслідок спілкування з мистецькими творами.

Обладнання: ілюстративний матеріал, слайд-шоу, наочні засоби.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань .

Культура бароко не обіцяла людям

Легкого щастя на землі, але вчила

Бути совісними, мудрими, свідомими

Своєї приналежності до вічності.

А. Макаров

Хід уроку

I. Організація пізнавальної діяльності учнів

II. Актуалізація опорних знань

Вправа 1.

Пригадай : до яких культурних епох належать представлені твори.(див. слай-шоу) (за наданими ілюстраціями діти визначають мистецький твір, автора, культурну епоху).

Вправа 2. «Ланцюжок» З наданих слів (античність, Культура східних слов’ян, Культура Київської Русі, Ренесанс, бароко, трипільська культура) створити «ланцюжок» послідовності культурних епох. Визначити яка культурна епоха не вивчалася раніше. По завершенню вправи учням показується слайд «Перевір себе» з правильною відповіддю, згідно якої діти перевіряють свої результати. Визначається культурна епоха з якою вони не знайомі: «бароко».

III. Викладання нового матеріалу Загальна характеристика епохи бароко

Українська архітектура та образотворче мистецтво другої половини XVII — XVIII ст. розвивалися під потужним впливом мистецтва бароко.

Бароко в перекладі з італійської означає химерний, чудернацький. Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця XVI майже до кінця XVIII ст.

Наш черкаський учений-філолог, письменник Василь Пахаренко у своєму "Нарисі української поетики" він пише: «На зміну ренесансу в європейській культурі приходить бароко, у ньому поєднуються традиції готики і ренесансу».

Визначальні прикмети бароко:

1.Знову спостерігається нахил до ускладненої форми (як у пізній готиці).

2.Повертається дотичний теоцентризм (тобто погляд на Бога як на вершину досконалості, серцевину буття), але зберігається й антропоцентризм, лише тепер людина трактується не як противага Богові, а як найдосконаліше його творіння.

3.Замість світської спрямованості ренесансу в часи бароко знову релігійне забарвлення усіх сфер культури, як у добу середньовіччя.

4.Замість визволення людини від пут соціальних та релігійних норм знову помітне посилення ролі церкви і держави.

5.Зберігається античний ідеал краси (його можна уособити в образі Венери Мілоської), але робиться спроба поєднати його з християнським ідеалом (уособлення в образі Сикстинської Мадонни), тобто йдеться про поєднання краси духовної і фізичної, внутрішньої і зовнішньої, в цілому відбувається примирення традицій античної і християнської.

6.Як і ренесанс, бароко зберігає увагу до природи (і в науці, і в мистецтві), але тепер природа трактується не як противага Богові, але як шлях пізнання досконалості і благостини Творця".

В українській ментальності тоді витав козацький дух. Як зазначає М. В. Гоголь, саме козацтво "накинуло свій характер і, можна сказати, колорит на всю Україну". Козацтво стало тією верствою, що повело народ до власної державотворчості, національної свідомості, до утвердження кращих прагнень до свободи, правди і краси. Все українське суспільство пройнялось надією на волю, динамічним прагненням до визволення, енергією діяння і вірою в справедливість Божого промислу. Земне ніби з'єдналось із небесним, тому в цей час в українську культуру природно входять барокові мотиви. Еліта (козацька старшина, професійні письменники, художники, зодчі) сприйняли ті мотиви як свої, а низи поступово трансформували їх по-своєму, з'єднавши з давнішими (архетипними) традиціями єдності побожного і людського. Адже козаки виступили на захист рідної землі і православної віри, і волі.

Найяскравіше стиль бароко утілювався в архітектурі: бароковим спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність. Прикметні риси європейського бароко в українській архітектурі набули яскравої своєрідності. Тому дослідники українських барокових споруд послуговуються терміном українське, або козацьке бароко. Найбільшою самобутністю відзначаються барокові споруди на землях Гетьманщини й Слобідської України за часів гетьмана Івана Мазепи. Проте пам'ятки української барокової архітектури збереглися і в Західній Україні та в дерев'яному народному будівництві всіх українських земель.

Справжніми шедеврами світової архітектури є українські барокові споруди:

• Софійський та Михайлівський Золотоверхий собор в Києві,

• Хрестоздвиженський у Полтаві (1709 р.),

• Покровський у Харкові (1689 р.).

• Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві (1696— 1701 рр.),

• церква Всіх святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври (1696—1698 рр.),

• Церква Катерини в Чернігові (1716 р.),

• Преображенська церква у Великих Сорочинцях

(1732р.),

• Собор св. Юра у Львові (1747-1762 рр.).