3.6. Копіювання формул. Абсолютні та відносні адреси

Якщо потрібно використати ідентичну формулу для кількох клітинок (тільки для різних значень), то в такому випадку формулу вводять 1 раз, а потім її копіюють.

Копіювання формули – це процес поширення дії формули, занесеної в одну клітинку, на інші клітинки. Копіювання формули виконують методом перетягування маркера табличного курсора вибраної клітинки, що містить формулу, у потрібному напрямку. Маркер знаходиться у нижньому правому куті курсора. Для копіювання клацають на маркері мишею (вказівник миші має набути хрестоподібного вигляду) і, не відпускаючи ЛКМ, виконують перетягування. (Пригадайте метод автозаповнення таблиці).

Під час копіювання формули відбуваються такі дії:

• формула записується в іншу комірку;

• зроблений запис перетворюється, а саме, всі адреси комірок, які містяться у формулі, автоматично змінюються.

Наприклад.

Якщо в комірці С1 записана формула =А1*В1, то при її розтягуванні на весь стовпчик С у комірці С2 буде формула =А2*В2, у С3 =А3*В3 і т.д. Аналогічно і при розтягуванні на рядок, тільки тут букви будуть наростати за алфавітом.

Це дуже зручний механізм підрахунку даних в таблицях, але інколи він заважає. Наприклад, коли всі формули посилаються на одну комірку, де зберігається незмінне значення. У такому разі застосовують „абсолютну адресу”. Наприклад, $A$1. Буква або число, що стоїть після знака $, при розтягуванні на рядки чи стовпчики не змінюється.

Адреси, які не містять позначки $, називаються відносними.

В адресі можна зафіксувати тільки номер стовпця або тільки номер рядка. У такому випадку маємо змішану адресу. Наприклад, $АА5, АА$5. Перша адреса зберігатиме під час копіювання назву стовпця АА, друга — номер рядка 5.

Важливою властивістю ЕТ є автоматичне переобчислення результатів – якщо змінити хоч би одне вхідне дане, то результати у всій таблиці переобчисляться автоматично.

Файл ЕТ Excel зберігається з розширенням .xls і називається книгою Excel. Одна книга може містити кілька таблиць, що всередині файлу називаються аркушами. Знаходячись на поточному аркуші, можна звертатися до комірок з іншого аркуша. Посилання на комірку з іншого аркуша треба виконувати за повною адресою. (Наприклад, Лист2!А1 – це посилання на клітинку А1 з другого аркуша).

3.7. Діагностика помилок у формулах

Реакцією на неправильне введення формул є повідомлення Excel про помилки, тобто значення в комірках, що починаються зі знака #. Наведемо список можливих значень помилок:

• ##### — найчастіше з'являється у користувачів-початківців і означає, що ширина комірки недостатня для розміщення у ній числа, дати або часу. Розширте комірку або змініть формат числа.

• #ИМЯ? — неможливість розпізнати ім'я, що використовується. Ця помилка виникає, коли неправильно зазначене ім'я об'єкта або є посилання на вилучене ім'я, коли неправильно записана функція, коли під час запису адрес замість латини використана кирилиця тощо.

• #ЗНАЧ! — спроба некоректного використання функції. Поширеною помилкою є невідповідність даних установленому формату. Наприклад, замість числа або дати в аргументі використовується текст.

• #ЧИСЛО! — з'являється під час неправильного запису або використання чисел. Можливо, у функції з числовим аргументом використовується аргумент нечислового формату або до комірки введена формула, що повертає занадто велике за модулем числове значення (понад 10³⁷).

• #ССЫЛКА! — означає неправильне застосування посилань, які є у формулі. Можливо, формула містить посилання на комірку, що уже вилучена, або на комірку, до якої скопійовано зміст інших комірок.

• #ДЕЛ/0! — спроба ділення на нуль. Така ситуація найчастіше виникає під час використання як дільника посилання на порожню комірку або комірку, яка містить нульове значення.

• #ПУСТО! — значення помилки, що з'являється під час посилання на порожню множину комірок. Можливо, що ви помилилися у визначенні перетину двох діапазонів. Наприклад, поставили у вираз типу (А3:А6 С4:F7) замість коми пропуск.

• #Н/Д — скорочення від терміна «невизначені дані». Це значення помилки звичайно спеціально вводять до комірок, щоб запобігти обчисленням у них (наприклад, за відсутністю даних). Коли необхідні дані з'являються, їх просто вводять у формулу.