96 Банківські операції

торіальне управління НБУ виписує платіжну вимогу на списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за користування ним. Якщо банк порушує строк по­вернення кредиту, наданого НБУ через тендер, він не допуска­ється до участі в наступних п'яти тендерах.

З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності бан­ківської системи, «тонкого» регулювання грошово-кредитного ринку НБУ запроваджує постійно діючу лінію рефінансування, що є гнучким механізмом короткострокового (миттєвого) під­тримання ліквідності банку. Кредит через лінію рефінансування надається строком на один робочий день — кредит «овернайт». Надання банкам таких кредитів здійснюється тільки під забезпе­чення державних цінних паперів, що перебувають у власності банку — клієнта Депозитарію НБУ — і не обтяжені в обігу (віль­но обертаються на вторинному ринку).

Кредит «овернайт» надається в розмірі не більше як 85 % від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів. Кредити «овернайт» надаються за щоденно ого­лошеною НБУ процентною ставкою і за умови укладення щоква­рталу між банком і НБУ кредитної угоди.

Для одержання кредиту «овернайт» банк подає до Департа­менту монетарної політики заявку (дод. 12), яка містить перелік державних цінних паперів, що пропонуються банком під забезпе­чення кредиту.

Перевіривши наявність на депозитарному рахунку банку віль­них від зобов'язань державних цінних паперів та строків їх пога­шення, Департамент монетарної політики НБУ передає копію за­явки до відповідного територіального управління НБУ для перевірки виконання банком умов кредитування. Про своє рішен­ня щодо кредитування відповідне територіальне управління НБУ повідомляє Департамент монетарної політики НБУ (дод. 4), після чого здійснюється блокування державних цінних паперів, наданих як забезпечення кредиту. Після одержання від Депозитарію інфор­мації щодо належного оформлення забезпечення державних цін­них паперів Департамент монетарної політики НБУ надсилає бан­ку повідомлення (дод. 13) і забезпечує переказування коштів за наданим кредитом «овернайт» банку, заявка якого задоволена.

У разі неповернення банком кредиту «овернайт» і процентів за користування ним наступного після отримання кредиту робо­чого дня до банку-позичальиика застосовується безспірне стяг­нення заборгованості з кореспондентського рахунку банку. Якщо на цьому рахунку недостатньо коштів, непогашена заборгова-

Розділ 5. Операції банків із позичення коштів

ність переноситься на рахунок прострочених кредитів із нараху­ванням пені у розмірі 0,5 % за кожний день прострочки, але не більше ніж за 10 днів.

Протягом 10 днів з дня виникнення простроченої заборгова­ності НБУ має право здійснити продаж державних цінних папе­рів третім особам або вжити заходів щодо їх погашення та за ра­хунок отримання коштів погасити прострочені борги банку-боржника. Якщо банк порушив строк повернення кредиту «овер­найт», що наданий НБУ через лінію рефінансування, він не допу­скається до використання цієї лінії протягом трьох місяців.

НБУ може надавати стабілізаційний кредит банку, який пере­ведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіа­льного управління НБУ. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквід-ними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи. (' і абілізаційний кредит НБУ має цільове призначення і для кре­дитних операцій банку не використовується.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до тери-торіального управління НБУ клопотання і затверджену Радою банку програму фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку та його програми фінансового оздоровлення територіальне управління НБУ надсилає пропози­ції Генеральному департаменту банківського нагляду НБУ. Цей департамент готує пропозиції Правлінню НБУ щодо можливості надання банку, який перебуває у режимі фінансового оздоров­лення або який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту.

Стабілізаційний кредит надається банкам строком до трьох років, аякщо програма фінансового оздоровлення забезпечує до­статні грошові потоки, то банку може надаватися короткостро­ковий кредит терміном до одного року. Рішення про надання ста­білізаціїйного кредиту банку приймає Правління НБУ на підставі висновку територіального управління НБУ та пропозицій Гене­рального департаменту банківського нагляду НБУ. У цьому рі­шенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом. Прийнявши позитивне рішення про надання стабіліза­ційного кредиту, відповідне територіальне управління НБУ вжи­ває організаційних заходів щодо укладення з банком договору

Б

98

анківські операції

про надання кредиту. Банк-позичальник повинен розробити гра­фік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його термінів,

З метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення міжбанківських операцій з державними цінними па­перами, казначейськими зобов'язаннями та іншими борговими зобов'язаннями, визначеними Правлінням НБУ, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на ці цінні папери НБУ проводить операції з ними на біржовому та позабіржовому ринках. НБУ проводить операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі на продаж.

Учасниками біржових та позабіржових торгів з купівлі-продажу державних та інших цінних паперів можуть бути банки. За допомогою цих операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папери) залучені кошти.

Одним із засобів рефінансування банків є операції РЕПО. Во­ни використовуються як інструмент оперативного управління лі­квідністю банківської системи та здійснення НБУ грошово-кредитної політики. Учасниками операцій РЕПО можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій, письмовий дозвіл НБУ на операції за дорученням клієнтів або від свого імені та на депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

НБУ у межах визначених на відповідний період основних мо­нетарних показників для регулювання ліквідності банківської си­стеми може проводити з банками операції «прямого» та «зворот­ного» РЕПО на визначену суму та на відповідний строк.

Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової лік­відності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій «прямого» РЕПО.

У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській си­стемі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж пе­редбачалося монетарною програмою, НБУ може продавати з вла­сного портфеля державні цінні папери через операції «зворот­ного» РЕПО на відповідний період за умови викупу цих самих державних цінних паперів надалі в установлений строк.

Продаж і купівля державних цінних паперів при здійсненні операцій «прямого» і «зворотного» РЕПО відбуваються за рин­ковою або балансовою оцінкою (у разі відсутності активного фо­ндового ринку).

Розділ 5. Операції банків із позичення коштів 99

НБУ може здійснювати операції на відкритому ринку з купів-лі- продажу державних цінних паперів як за допомогою безпосе-редньої домовленості з банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в операціях РЕПО. Банки подають до департаменту монетарної політики НБУ заявки на участь у тен­дері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу державних цінних паперів. НБУ, проводячи тендер, відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найбільш привабливими для цього за ціновими параметрами (дешевші при купівлі і дорожчі при продажу), або за потреби мати у своєму портфелі конкретні державні цінні папери. Після проведення тендера НБУ надсилає банкам, які отримали право на купівлю-продаж державних цін­них паперів, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій «прямого» або «зворотного»

РЕПО.

НБУ залежно від строку може здійснювати такі види операцій "прямого" та «зворотного» РЕПО:

—нічне РЕПО (термін дії один день);

—відкрите РЕПО (термін операції в договорі не визначається, кожна зі сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору);

—строкове РЕПО (термін операції чітко визначений).

У договорі про здійснення операцій РЕПО крім інших умов мас передбачатися блокування державних цінних паперів, що є предметом договору, на відповідних рахунках депо-обліку в де­позитарії. Перерахування коштів з рахунку покупця на рахунок продавця відбувається тільки після здійснення блокування дер-жавних цінних паперів.

Центральні банки європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії та ін.) кредитують банки переважно через переврахування Векселів. У Франції й Німеччині центральний банк установлює КВОТИ на переврахування векселів. У разі підвищення встановле­нні квоти банк сплачує підвищений процент за кредит у центра-льному банку.

У США перевраховані операції центрального банку (Федераль­ної резервної системи) не є основною формою рефінансування ба­нків. Найбільш притаманним тут є кредитування банків під заста­ну державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів).

Банк Англії кредитує банки під певні їхні зобов'язання за ра-хунок банківських депозитів, які зберігаються на відповідних pa­хунках у центральному банку.

Найширший розвиток мають кредитні відносини центрально­го банку з іншими банками в Німеччині. Крім переврахованих кредитів, Німецький федеральний банк надає банкам ломбардні кредити на строк не більше трьох місяців під забезпечення надій­ними цінними паперами: векселями (у тому числі казначейськи­ми) та облігаціями федерального уряду і земель. Ліміти кредиту­вання (квоти) встановлюються за кожною категорією забезпечен­ня. Окремо також установлюється квота на кредит, на перевраху-вання векселів залежно від розміру власного капіталу банку.

З переоблікових операцій і ломбардних кредитів банки спла­чують проценти: облікова ставка в першому випадку і ломбард­на — в другому. Ставка з ломбардних кредитів є найважливішим орієнтиром грошового ринку, вона аналогічна ставці за федера­льними фондами США.

Велике значення в операціях Німецького федерального банку мають купівля і продаж державних цінних паперів у формі угод про зворотний викуп. Угодам про продаж державних цінних па­перів зі зворотним викупом надається перевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики Німецького федерального банку.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Розділ