МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Третє видання, перероблене і доповнене

За загальною редакцією

доктора економічних наук, професора,

заслуженого діяча науки і техніки України А. М. Мороза

Затверджено Міністерством освіти і науки України

j КИЇВ 2008

ББК 65.262.5

Б 23

Автори

А. М. Мороз, м. І. Савлук, м. Ф. Пуховкіна, м. Д. Алексеєнко, г. Б. Івасів, а. М. Коряк, в. М. Кузьменко, м. А. Мороз, а. В. Нікітін, т. П. Остапишин, п. М. Чуб

Рецензенти

Ю. О. Тараненко, канд. екон. наук, доц. (Київський національний університет внутрішніх справ) . К. Є. Раєвський, канд. екон. наук, проф. (Департамент припинення діяльності банків НБУ)

3. М. Васильченко, д-р екон. наук, проф. (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)

Редакційна колегія кредитно-економічного факультету

Голова редакційної колегії М. І. Диба, д-р екон. наук, проф.

Відповідальний секретар І. Б. Івасів, канд. екон. наук, доц.

Члени редакційної колегії: В. X. Арутюнов, канд. філос. наук, проф.; А. М. Герасимович, д-р екон. наук, проф.; Т. В. Майорова, канд. екон. наук, доц.; А. М. Мороз, д-р екон. наук, проф.; А. А. Пересада, д-р екон. наук, проф.; М. І. Савлук, д-р екон. наук, проф.; В. М. Свінціцький, д-р філос. наук, проф.; І. В. Шамова, канд. екон. наук, доц.; С. І. Ходакевич, канд. екон. наук, доц.; Л. О. Примостка, д-р екон. наук, проф.

Затверджено Міністерством освіти і науки України Лист № 1.4/18-Г-1546 від 26.09.07

Банківські операції: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. Б 23 /А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2008. — 608 с. ISBN 978-966-483-045-1

Викладена методика здійснення банківських операцій, пов'язаних із форму­ванням ресурсів, готівковими і безготівковими розрахунками, кредитуванням, вексельним обігом, емісією та розміщенням цінних паперів, інвестиційною дія­льністю, купівлею і продажем іноземної валюти, нетрадиційними банківськими послугами. Розглянуто питання створення, реєстрації і ліцензування комерцій­них банків, забезпечення їх фінансової стійкості.

Для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей «Фі­нанси і кредит», «Банківська справа», «Бухгалтерський облік», аспірантів, ви­кладачів, спеціалістів банківської системи.

ББК 65.262.5

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

© А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін., 2008 ISBN 978-966-483-045-1 © КНЕУ, 2008

Присвячуємо пам'яті наших учителів:

Власенка Василя Євтихійовича

і Беркова Миколи Тихоновича

_ВСТУП

У січні 2002 р. здійснено друге видання підручника, наклад якого швидко розійшовся. З моменту виходу під­ручника відбулися суттєві зміни у банківській справі України у зв'язку з прийняттям нових нормативно-правових актів, що стосуються банківської діяльності. Це зумовило необхідність перевидання підручника.

Банки — особливі установи, які акумулюють грошові кошти і накопичення, перерозподіляють їх через креди­тування, здійснюють грошові розрахунки та операції з цінними паперами, випускають гроші в обіг тощо.

Банки бувають різних видів: центральні, комерційні, державні, акціонерні тощо. Сукупність різноманітних банків і банківських інституцій у їх взаємозв'язку стано­вить банківську систему. Банківські системи бувають одно- і дворівневими.

В Україні склалася дворівнева банківська система. До першого рівня належить Національний банк, що є «бан­ком банків», центральним банком країни, а до другого — система комерційних банків.

Функції й операції центрального банку викладені у підручнику «Центральний банк і грошово-кредитна по­літика», який уперше в Україні був виданий у 1999 р. (і перевиданий у 2006 р.) як результат творчого співробіт­ництва науковців Київського національного економічно­го університету імені Вадима Гетьмана і фахівців цент­рального апарату Національного банку України (НБУ).

У підручнику «Банківські операції» викладено зміст і технологію операцій установ другої ланки банківської системи. Але коло питань, які розглянуто в ньому, не обмежене тільки операціями банків. У зв'язку з великим регулятивним впливом, який справляє НБУ на діяльність банків, у підручнику розкрито механізм банківського ре­гулювання. Оскільки гроші, грошовий обіг і грошовий

Банківські операції

оборот — це категорії, що пов'язані з діяльністю банків усіх рівнів і економіки в цілому, у книзі розглянуті пи­тання емісійно-касової роботи, готівкових і безготівко­вих розрахунків. З позиції учасників міжбанківських розрахунків (комерційних банків) та їх організатора (НБУ) викладена технологія здійснення цих розрахунків. При цьому особлива увага приділена забезпеченню фі­нансової стійкості банків, а також питанням якісного ви­користання конкретних операцій і послуг, що надаються банками своїм клієнтам.

Авторами розділів підручника є: А. М. Мороз — ке­рівник авторського колективу (вступ; розділи 4, 5, 9.1— 9.4, 9.6, 9.7, 10.1); І. Б. Івасів, розділ 11); А. М. Коряк, (розділи 13, 14, 15, 16); В. М.'Кузьменко (розділи 18.2, 18.3); М. А. Мороз (розділи 18.1, 18.5); А. В. Нікітін (розділи 10.4, 10.5); М. Д. Алексеєнко (розділи 3, 8, 10.2, 10.3, 17); Т. П. Остапиишн (розділи 1, 2); М. Ф. Пухов-кіна (розділ 12); М. І. Савлук (розділи 6, 7); /7. М. Чуб (розділи 9.5, 9.8, 18.4).

У процесі підготовки підручника були використані нормативні документи НБУ станом на 1 червня 2007 р.

Розділ

ВИДИ БАНКІВ ТА ПОРЯДОК ЇХ СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ

Після вивчення цього розділу ви зможете:

• ознайомитися з видами банків, що функціонують в Україні;

• з'ясувати, які існують види банківських об'єднань і з якою метою вони створюються;

• пізнати способи, що використовуються для реорганізації банків;

• ознайомитись із процедурою реєстрації банку чи банківсько-

го об'єднання в нашій державі;

• засвоїти особливості реєстрації банків з іноземним капіта­лом, філій та представництв діючих вітчизняних банків в Україні та за її межами;

ознайомитися з особливостями реєстрації установ іноземних банкыв в Укрїні

1.1. ВИДИ БАНКІВ

ТА БАНКІВСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ

Побудова банківської системи України за дворівне­вим принципом передбачає функціонування банків другого рівня, що обслуговують юридичних та фізичних осіб.

Основними принципами діяльності сучасних банків другого рівня є:

• комерційний розрахунок;

• діяльність у межах реально наявних ресурсів;

• повна економічна самостійність;

• економічна відповідальність за результати діяльності;

• побудова взаємовідносин з клієнтурою на партнерських за­садах;

• підбір висококваліфікованих кадрів;

• державний контроль за банківською діяльністю.

¹ Саме виходячи з принципу організації діяльності на комерційних засадах банки другого рівня часто називають комерційними. Однак відповідно до норм чинного зако­нодавства ми будемо використовувати для них назву «банк».

7

Банківські операції

6

Розділ і. Види банків та порядок їх створення в Україні

Регулюється діяльність банків другого рівня Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-III, згідно з яким «банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійсню­вати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених ко­штів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, від­криття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб».

Залежно від тих чи інших критеріїв виділяють різні види бан­ків.

За формою власності банки в Україні можуть бути:

• державними;

• із колективною формою власності.

Форма власності визначає особливості формування статутного капіталу. Якщо статутний капітал створюється за рахунок коштів держави, такий банк називають державним, якщо за рахунок коштів приватної особи — приватним¹, а якщо за рахунок кош­тів кількох власників (юридичних та фізичних осіб) — банком із колективною формою власності.

Упродовж усього періоду існування банківської системи України на другому рівні функціонують два державні банки: Державний ощадний банк України (ВАТ «Ощадбанк») та Дер­жавний експортно-імпортний банк України (ВАТ «Укрексім-банк»)².

Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок бюджет­них коштів.

Згідно з нормами чинного законодавства в Україні можуть створюватися нові державні банки за умови наявності відповід­ного рішення Кабінету Міністрів України та позитивного висно­вку Національного банку України щодо доцільності заснування такого банку. Усі інші вітчизняні банки — це банки з колектив­ною формою власності. Водночас колективні за формою власно­сті банки можуть бути приватними по суті, оскільки відповідно до чинного законодавства частка кожного із засновників у статут­ному капіталі банку не обмежена і не виключена можливість за­снування та функціонування товариств за участі однієї особи.

' За міжнародною термінологією поняття «приватний банк» застосовується не тільки до банків, що належать приватним особам, а взагалі до всіх акціонерних та кооператив­них банків.

Використання у назві банку слів «Україна», «державний», а також «центральний», «національний» та похідних від них можливе лише за згодою НБУ.

За організаційно-правовою формою в Україні функціонують банки, що створені як:

> акціонерні товариства відкритого і закритого типу (акціо­нерні банки);

• товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки);

• кооперативи (кооперативні банки).

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єд­нання індивідуальних капіталів засновників шляхом емісії і роз­міщення акцій банку. Причому всі емітовані акції мають бути іменними, оскільки банки за чинним законодавством не мають права на випуск акцій на пред'явника. Власником капіталу є ак­ціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права ви­магати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок грошових внесків (паїв) у статутний капітал. При цьому за кожним з учас­ників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником цього капіталу. Пайові банки в Україні ство­рюються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю, у яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в статутний капітал банку.

Кооперативні банки в Україні можуть створюватися за тери­торіальним принципом: місцеві та центральний кооперативні ба­нки. До особливостей створення та функціонування місцевих ко­оперативних банків слід віднести:

• законодавче обмеження мінімальної кількості учасників ба­нку 50 особами. Причому в разі зменшення кількості учасників кооперативного банку (у межах області) і неможливості протягом одного року збільшити їх кількість до законодавчо встановленого мінімуму діяльність такого банку припиняється через зміну орга­нізаційно-правової форми або ліквідації;

• кожен учасник банку незалежно від розміру своєї участі в капіталі має право лише одного голосу;

• депонентами (вкладниками) кооперативного банку можуть

бути тільки його учасники.

Станом на 1 жовтня 2006 р. в Україні з 166 діючих банків 132 зареєстровані як акціонерні товариства (з них 89 — відкриті, 43 — закриті), а решта 34 — товариства з обмеженою відповідальністю. Кількість діючих акціонерних банків на банківському ринку України постійно переважає. З 1994 р. до 2000 р. їх частка в зага­льній кількості діючих банків зросла з 70 до 89 %, до 2005 р. — впала до 72 %, а протягом 2006 р. — знову зросла до 79 %.

8

У 2006 p. відбулися зміни в національному законодавстві що­до організаційно-правової форми діяльності банків та розміру їх статутного капіталу, за якими нові банки можуть створюватися лише як:

• акціонерні товариства відкритого типу;

• кооперативи.

Банки, які створені і діють на банківському ринку України у формі закритих акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, зобов'язані змінити свою організаційно-пра­вову форму і привести її у відповідність до чинного законодав­ства протягом трьох років. Пріоритетність функціонування бан­ків — відкритих акціонерних товариств передусім пояснюється більшою відкритістю для суспільства та доступністю для банків­ського регулювання і нагляду.

Кооперативний банк був зареєстрований в Україні лише в 2002 p., однак термін його існування був нетривалим: у Держав­ному реєстрі банків він значився лише на одну звітну дату. На той час за чинним законодавством мінімальний статутний капі­тал кооперативного банку на момент його реєстрації мав бути не меншим за 1 млн євро. Сьогодні можливість створення коопера­тивних банків досить малоймовірна завдяки достатньо жорстким умовам допуску на ринок банку з такою організаційно-правовою формою діяльності.

Залежно від величини активів усі вітчизняні банки поділяють на чотири групи:

• малі банки з активами до 500 млн грн;

• середні — з активами від 500 млн грн до 1 млрд грн; У великі — з активами від 1 млрд грн до 5 млрд грн;

• найбільші банки з активами понад 5 млрд грн.

На банківському ринку України за даними на 1 жовтня 2006 р. більшість банків малі та середні. Група великих банків включає 27 із 166-ти функціонуючих банків. До групи найбільших банків за обсягом активів входять Приватбанк, «Райффайзенбанк Аваль», Укрсиббанк, Державний експортно-імпортний банк, Промінвестбанк, Укрсоцбанк, ОТП Банк (колишній «Райффайзен­банк Україна»), Ощадбанк, «Надра», «Фінанси і кредит», Креди-тпромбанк, Форум, Брокбізнесбанк, Укрпромбанк та ПУМБ. Причому лідерами у цій групі є Приватбанк та «Райффайзенбанк Аваль», активи яких перевищують 20 млрд грн. Банки, що вхо­дять до групи найбільших за обсягом активів, є найбільшими і за іншим критерієм —• обсягом капіталу. Причому безперечним лі­дером за цим критерієм є Приватбанк, балансовий капітал якого

Розділ 1. Види банків та порядок їх створення в Україні 9

перевищує 500 млн євро. На групу найбільших банків припадає понад 50 % загального капіталу банківської системи України, що свідчить про значну концентрацію банківського капіталу і є ха­рактерним для нашої країни.

За розміром статутного капіталу вітчизняні банки можна поділити так:

• малі —зі статутним капіталом до 10 млн євро;

• середні — зі статутним капіталом від 10 до 50 млн євро;

• великі — зі статутним капіталом від 50 до 100 млн євро;

• найбільші — зі статутним капіталом понад 100 млн євро.

Безумовно, лідером за цим критерієм є Приватбанк (обсяг ста­тутного капіталу станом на 1 жовтня 2006 р. понад 240 млн євро). До групи найбільших банків за обсягом статутного капіталу вхо­дять «Райффайзенбанк Аваль», Укрсиббанк, Державний експорт­но-імпортний банк, Промінвестбанк, Ощадбанк. Решта банків із групи найбільших за обсягом активів та балансового капіталу входить у групу великих за обсягом статутного капіталу. Винят­ком є Перший український міжнародний банк (ПУМБ), статут­ний капітал якого становить на зазначену дату близько 3,6 млн євро. Це лише 4 % його балансового капіталу, який перевищує 80 млн євро.

Інші банки, що функціонують на вітчизняному ринку, — се­редні та малі. Більшість із них (понад 90) належать до категорії малих і мають статутний капітал до 10 млн євро, більше 20 з них не довели статутний капітал навіть до рівня 5 млн євро. Велика кількість малих банків призвела до необхідності законодавчого врегулювання допуску нових банків на ринок. З вересня 2006 р. введено більш жорсткі законодавчі вимоги до розміру статутного капіталу на момент реєстрації нового банку — не менше 10 млн євро. Ця вимога, з одного боку, стримуватиме створення нових банків, а з іншого — стимулюватиме нарощування банками влас­ного капіталу.

За часткою іноземного капіталу при формуванні статутного капіталу в Україні розрізняють:

• банки з національним капіталом;

• банки з іноземним капіталом.

Статутний капітал банку з національним капіталом форму­ється за рахунок коштів резидентів і незначної (до 10 %) частки коштів нерезидентів. Якщо 10 % і більше статутного капіталу віт­чизняного банку належить хоча б одному нерезиденту, такий банк вважається за національним законодавством банком з іно­земним капіталом.

10 Банківські операції

Із 190 банків, зареєстрованих станом на 1 жовтня 2006 p., 32 були створені за участі іноземного капіталу. З них 11 банків — із 100-відсотковим іноземним капіталом. Формування статутних капіталів цих банків здійснювалося за участі капіталу ЄБРР, ре­зидентів таких країн, як США, Франція, Великобританія, Нідер­ланди, Ірландія, Греція, Угорщина, Польща, Росія, Казахстан, країни Балтії тощо.

За обсягом зобов 'язань банки України поділяють на:

• системоутворювальні;

• несистемоутворювальні.

За чинним законодавством банки, зобов'язання яких станов­лять не менше 10 % зобов'язань усієї банківської системи, вва­жаються системоутворювальними. Сумарні зобов'язання всіх функціонуючих банків України станом на 1 жовтня 2006 р. ста­новили 234 318,6 млн грн. Близько 20% банків мають зо­бов'язання, що перевищують 23 431,9 млн грн. Це передусім усі банки з групи найбільших за активами та частина великих банків.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські устано­ви, всі банки можна поділити на:

• міжнародні, які здійснюють свою діяльність як в Україні, так і за її межами;

• міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на терито­рії всієї України;

• регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

Більшість банків, що функціонують на банківському ринку України, є міжрегіональними. Вони мають розгалужену мережу своїх філій та відділень на території усієї країни. Передусім — це ВАТ «Ощадбанк», який має понад 6000 установ. До цієї групи входять також Приватбанк — більш як 2000, «Райффайзенбанк Аваль» — більше 1400, Укрсиббанк — понад 1000, Укрексім-банк — понад 800, Промінвестбанк — понад 800; Надра — понад 550, Укрсоцбанк — більш як 500, Правекс-банк — понад 450, «Фінанси і кредит» — понад 250 банківських установ.

Міжнародні банки — це насамперед банки, які створюються за участі капіталу банків-нерезидентів. Такі банки мають свої установи як в Україні, так і за її межами. Серед них «ХФБ Банк Україна», «Каліон Банк Україна», «ОТП Банк», Прокредитбанк (Україна), ІНГ Банк Україна, Внєшторгбанк (Україна). Ці банки здійснюють свою діяльність не тільки в Україні. Так, «ХФБ Банк Україна» є українським банком, що входить до банківської ме-

Розділ 1. Види банків та порядок їх створення в Україні 11

режі HVB Group, яка здійснює свою діяльність у Німеччині, Авс­тралії, Центральній та Східній Європі, Внєшторгбанк (Україна) є дочірнім банком Внєшторгбанку Росії.

До міжнародних банків варто віднести також вітчизняні бан­ки, що мають свої відокремлені підрозділи (філії, представницт­ва) за межами України. Наприклад, Імексбанк, котрий має свої представництва в Австрії та ПАР.

Регіональних банків в Україні незначна кількість — біля 20 % функціонуючих банків. Однак для України характерним є те, що не розвивають своєї регіональної мережі не лише новостворені банки на перших етапах своєї діяльності. Так, банк «Прикарпат­тя» зареєстрований у 1989 р. і весь цей час працює лише в облас­тях Прикарпаття. З 1990 р. «Реал банк» проводить банківські операції лише в Харкові. Об'єднаний комерційний банк функціо­нує з 1991 р. і до 2006 р. обслуговував клієнтуру тільки Кримсь­кого регіону. Лише з червня 2006 р. має свою філію в м. Києві. З 1992 р. обслуговує клієнтуру регіону Одеської області «Інвест-банк», а Донецького регіону — «Донгорбанк».

Більшість регіональних банків функціонують у місті Києві. Се­ред них такі банки: Інтербанк, «Український капітал» (з 1992 р.), «Національні інвестиції» (з 1993 p.), «Інтеграл» (з 1994 p.), Аграр­ний комерційний банк (з 1995 p.), «Укргазпромбанк» (з 1996 p.).

Функціонування банку на регіональному ринку чи вихід за межі одного регіону залежить від розвитку мережі територіально відокремлених банківських установ: філій, відділень, представ­ництв.

Залежно від наявності і кількості банківських установ розріз­няють банки:

> багатофілійні; У малофілійні;

У безфілійні.

Міжрегіональні банки не можуть бути безфілійними, зазвичай такі банки багатофілійні, а коли їх діяльність обмежена лише кі­лькома областями, то малофілійні. Регіональні банки, навпаки, — малофілійні або безфілійні, а от міжнародні з невеликою кількіс­но своїх установ в Україні функціонують не лише на національ­ному, а іі на міжнародному ринку. Так, ХФБ Банк Україна має в нашій країні лише п'ять відділень, Внєшторгбанк (Україна) вза­галі безфілійпий.

Залежно від діапазону операцій, що їх виконують банки, в су­часних банківеьких системах розрізняють:

> спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються на:

₁₂ Банківські операції

• обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнт­ською спеціалізацією;

• обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у рамках певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією;

• надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієн­тів — банки із функціональною спеціалізацією;

> універсальні банки, які виконують широкий спектр опера­цій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам.

В Україні згідно з чинним законодавством можуть функціону­вати як універсальні, так і спеціалізовані банки. Причому банк вважається спеціалізованим, якщо понад 50 % його активів є ак­тивами одного типу. Якщо ж понад 50 % пасивів банку є вклада­ми фізичних осіб, такий банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку.

У пасиві ВАТ «Ощадбанку» понад 70 % — це кошти фізичних осіб. У кредитному портфелі, який вміщує близько 40 % активів цього банку, переважають споживчі кредити. Отже, для Ощадбан­ку характерна клієнтська спеціалізація, оскільки в його діяльнос­ті переважає обслуговування клієнтів — фізичних осіб.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» заборо­нена спеціалізація інших банків на залученні вкладів від фізич­них осіб. Частка цих депозитів не повинна перевищувати 5 % ка­піталу банку. В останні роки окремі банки за звітними даними переходять 50-відсотковий бар'єр частки депозитів фізичних осіб у пасивах. Однак вони не поспішають змінювати свій статус, оскільки для спеціалізованих ощадних банків діють більш жорсткі нормативні вимоги, установлені Національним банком України.

У зарубіжній практиці банківської справи спеціалізація на об­слуговуванні конкретного типу клієнтури зумовлює більш широ­кий спектр деталізації, диференційованості видів банків. Так, бір­жові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інституцій, а кооперативні банки здійсню­ють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме то­му банки з клієнтською спеціалізацією називають «кишенькови­ми», тобто створеними для фінансового обслуговування певної фірми.

Для України така вузька клієнтська спеціалізація банків не характерна. Однак деякі банки в стратегії своєї діяльності визна­ють пріоритетними окремі категорії клієнтів. Наприклад, Про-кредитбанк, «Фінанси і кредит», «ТАС-Бізнесбанк», Укрсоцбанк визначають пріоритетним обслуговування малого та середнього бізнесу.

Розділ 1. Види банків та порядок їх створення в Україні ₁₃

Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою зале­жить від сфери їхньої діяльності, а також від особливостей гос­подарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими коливаннями виробничого процесу. Усе це впливає на специфіку формування активів і па­сивів банків. В Україні банки з галузевою спеціалізацією створю­валися в перші роки формування самостійної банківської систе­ми, однак динамічний розвиток банківського сектору економіки, жорстка конкуренція призвели до відмови від спеціалізації на об­слуговуванні певного сектору економіки. Банк «Зевс» створюва­вся в 1993 р. як галузевий банк для обслуговування енергетично­го комплексу, сьогодні його правонаступник «БІГ Енергія» — універсальний банк.

Для сучасного етапу розвитку банківської системи нашої країни галузева спеціалізація характерна лише деякою мірою. Немає жодного банку, у якого переважали б активні операції з підприємствами певної галузі. Водночас є банки, у яких такі опе­рації мають вагому частку. Так, значна частка активів Промінвест-банку вкладена у промисловість, зокрема в енергетичну та наф­тогазову.

Найяскравіше виражена в сучасній банківській справі функ­ціональна спеціалізація, оскільки вона принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудови балансу банку, а також специфіку роботи з клієнтурою. У банківських системах різних країн за функціональною спеціалізацією розрізняють інвестиційні, інно­ваційні, ощадні, іпотечні, облікові, депозитні банки. Інвестицій­ні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції тимчасо­во вільних грошових коштів на тривалі терміни (у тому числі через облігаційні позики) і надання довгострокових кредитів. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за ра­хунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий тер­мін, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мо­білізованого через випуск іпотечних облігацій. Облікові і депо­зитні банки історично спеціалізуються на здійсненні коротко­строкових депозитних і кредитних операцій. Тому в них серед активних операцій переважають кредитні та облікові операції л комерційними векселями, а серед пасивних — операції із за­лучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити на ви­могу (до запитання).

14 ..

Банківські операції

Національний банк України положенням «Про порядок ство­рення і державної реєстрації банків, відкриття філій, представ­ництв, відділень» від 31 серпня 2001 р. № 375 чітко регламентує крім спеціалізованого ощадного статус інвестиційного, іпотечно­го, розрахункового (клірингового) банків, тобто спеціалізованих банків за функціональною ознакою.

Вітчизняний банк набуває статусу інвестиційного, якщо бі­льше 50 % його активів складають операції з емісії та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів.

Якщо понад 50 % активів банку розміщені під заставу неру­хомості чи землі, такий банк вважається іпотечним, а якщо бі­льше 50 % активів банку розміщені на клірингових рахунках, та­кий вітчизняний банк набуває статусу розрахункового банку.

Надмірна концентрація активів безперечно підвищує ризики в діяльності будь-якого банку. Для спеціалізованого банку концен­трація активів є характерною ознакою, тому вони мають дотри­муватися більш жорстких вимог Національного банку України до окремих економічних нормативів, що регулюють їх діяльність. Певною мірою з цієї причини банків із таким статусом в Україні практично немає, хоча чимало з них декларують таку спеціаліза­цію власною назвою.

Заснований у 1989 р. Український інвестиційний банк (Укрін-банк) спеціалізувався на кредитуванні інноваційних проектів (за­ймався пошуком науково-технічних розробок та кредитував їх упровадження у виробництво). З 1991 р. змінив орієнтири своєї діяльності на обслуговування зовнішньоекономічної діяльності клієнтів.

В операціях «Першого інвестиційного банку» з моменту його заснування (1997 р.) переважали операції з інвестування коштів у довгострокові фінансові інструменти та надання міжбанківських кредитів. Сьогодні Укрінбанк і «Перший інвестиційний банк» — це універсальні установи, які надають весь спектр банківських послуг. При цьому пріоритетним у діяльності Укрінбанку є ком­плексне обслуговування клієнтів, а в діяльності «Першого інвес­тиційного банку» — операції на ринку цінних паперів.

На банківському ринку України здійснює свою діяльність єдиний банк із вираженою функціональною спеціалізацією. Це Укрексімбанк, який спеціалізується на обслуговуванні експорт­но-імпортних операцій клієнтів.

Банківський сектор економіки України в останні роки досить динамічно змінює свою структуру в розрізі організаційно-

Розділ 1. Види банків та порядок їх створення в Україні 15

правової форми діяльності, розвитку регіональної мережі, участі іноземного капіталу. Досить часто змінюються власники банків, як наслідок — зміна назв самих банків. Низький рівень капіталі­зації банків зумовлює необхідність дотримання вимог НБУ щодо нарощування капітальної бази банків. Процес капіталізації, у свою чергу, веде до структурної реорганізації банків. В Україні реорганізація банків здійснюється через злиття, приєднання, по­діл, виділення та перетворення.

Злиття означає припинення діяльності двох або кількох бан­ків як юридичних осіб та передання їх майна, коштів, прав і обо­в'язків новому банку — правонаступнику, який створюється в результаті злиття.

Приєднання — це припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передання належних йому майна, коштів, прав і обов'язків іншому банку — правонаступнику. Прикладом цього способу реорганізації стала поява на банківському ринку України «ОТП Банк Україна», що став правонаступником «Рай-ффайзенбанку Україна», «ТАС-Інвестбанк» — правонаступни­ком банку «Сос'єте Женераль Україна», «ТАС-Бізнесбанк» — правонаступником банку «Муніципальний» (м. Запоріжжя), «БІГ Енергія» — правонаступником банку «Зевс».

Поділ означає припинення діяльності одного банку як юриди­чної особи та передання належних йому майна, коштів, прав і обов'язків у відповідних частинах до інших двох чи кількох бан­ків, які створюються внаслідок цього способу реорганізації банку.

Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передання певної частини належного йому майна, коштів, прав і обов'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації.

Перетворення банку передбачає зміну організаційно-правової форми діяльності товариства.

Реорганізація банку може здійснюватися добровільно за рі­шенням його власників або примусово за рішенням Національно­го банку України. Рішення про необхідність та спосіб реорганіза­ції банку приймається загальними зборами учасників пайового банку чи загальними зборами акціонерів. Так, реорганізація через перетворення за рішенням власників — досить часте явище для банківської системи України, а сьогодні воно особливо актуальне у зв'язку з наданням трирічного терміну на приведення організа-ційно-правової форми всіх банків — закритих акціонерних това­риств та товариств з обмеженою відповідальністю у відповідність до вимог чинного законодавства. Примусова реорганізація банку за рішенням НБУ може проводитися в разі невиконання діючим

16 Банківські операції

банком вимог чинного законодавства. Як правило, це стосується банків з низьким рівнем капіталізації (віднесених НБУ до катего­рії «значно недокапіталізований» чи «критично недокапіталізо-ваний») та низькою загальною рейтинговою оцінкою, яку визна­чає НБУ за системою CAMELS.

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» бан­ки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпора­ції, банківські холдингові групи та фінансово-холдингові групи. До складу банківської корпорації чи банківської холдингової групи можуть входити виключно банки, а до складу фінансової холдингової групи — й інші установи, у тому числі ті, що нада­ють фінансові послуги. Окремий банк може бути учасником ли­ше одного банківського об'єднання, при цьому він несе відпові­дальність за інших учасників згідно з укладеним між ними договором.

Усі банківські об'єднання створюються за попередньою зго­дою Національного банку України, підлягають обов'язковій ре­єстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або з ініціа­тиви НБУ за рішенням суду. До складу банківського об'єднання можуть входити банки-резиденти¹, банки з іноземним капіталом² та банки-нерезиденти³. НБУ може ініціювати ліквідацію банків­ського об'єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або загрожує інтересам вклад­ників чи стабільності банківської системи. При цьому ліквідація об'єднання не припиняє діяльності банку — його учасника.

Банківська корпорація — це юридична особа, учасниками якої є виключно банки, створена з метою концентрації капіталів банків-учасників, підвищення їх ліквідності та платоспроможно­сті, а також забезпечення координації й нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група (БХГ) — це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки, причому материнському банку має належати не менше 50 % статутного капіталу або голосів кожного з інших учасників, які є його дочір­німи банками . Материнський банк відповідає за зобов'язаннями

Банк, що зареєстрований в Україні (вітчизняний банк).

² Вітчизняний банк, 10 чи більше відсотків статутного капіталу якого належить хоча б одному нерезиденту.

³ Банк, що зареєстрований як юридична особа за межами України (іноземний банк).

Дочірній банк — це банк, 100 % статутного капіталу якого належить материнсь­кому банку, або банк, у якого материнський банк прямо чи опосередковано володіє 50 і більше відсотками статутного капіталу або голосів цього банку чи має незалежно від формального володіння можливість вирішального впливу на управління чи діяльність банку.

17

своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них. Бан­ківський нагляд за діяльністю БХГ здійснюється на індивідуаль­ній та консолідованій основі.

Фінансово-холдингова група (ФХГ) — це об'єднання, до складу якого входять переважно або виключно установи, що на­дають фінансові послуги, серед яких є хоча б один банк і в якому материнська компанія обов'язково є фінансовою установою, якій належить не менше 50 % статутного капіталу кожного з учасни­ків. Материнська компанія відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них. Материнсь­ка компанія має право встановлювати правила, що є обов'яз­ковими для членів групи та зобов'язань надавати наглядовим ор­ганам консолідований фінансовий та статистичний звіти.

В Україні з початку 2006 р. створена і функціонує банківська холдингова група «ТАС», у яку ввійшли «ТАС-Комерцбанк», «ТАС-Інвестбанк», «ТАС Бізнес банк». «ТАС-Комерцбанк» увійшов до складу групи на правах материнського банку. Банків­ська холдингова група разом із двома страховими компаніями входить до складу фінансової групи «ТАС», що працює на ринку фінансових послуг з 2001 р.

Банки можуть підтримувати постійні тісні партнерські стосу­нки з іншими фінансовими установами, утворюючи фінансові групи, які не є холдингами і не підлягають реєстрації в НБУ. На­приклад, фінансова група «АРМА» — це об'єднання компаній, що працюють на фінансовому ринку України з 2003 p., окремі компанії цієї групи успішно працюють уже понад 10 років. Сьо­годні до складу фінансової групи «АРМА» входять: банк «АР­МА»; страхова компанія «АРМА»; лізингова компанія «АРМА-Лізинг»,. «АРМА Факторинг» (факторингові послуги, фінансовий лізинг, гарантії, поруки) та «Кредитний брокер «АРМА» (кредит­ний консалтинг).

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, роз­витку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розроблення рекомендацій щодо банківської діяльності банки згідно з чинним законодавством мають право створювати непри­буткові спілки та асоціації. Банківські спілки та асоціації не ма­ють права займатися банківською чи підприємницькою діяльніс­тю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

З 1990 р. в Україні функціонує Асоціація українських банків (АУБ), членами якої стали 148 банків,, Асоціація проводить на-уково-практичні конференції,міжнародні семінари,