Комунікативні тренінги

РЕКЛАМА

Залежно від обставин ти повинен бути твердий, як алмаз, гнучкий, як верба, текучий, як вода, або такий же порожній, як безповітряний простір.

Моріхей Уесиба, засновник школи айкідо

Цілі:

а) розвинути здатність бачити різноманіття характерів, можливостей інших учасників;

б) освоїти активний стиль спілкування і розвинути в групі відносини партнерства і співпраці для вирішення групового творчого завдання;

в) розвинути самостійність, творчий підхід до завдання, лідерські навики в учасниках тренінгу.

Розмір групи: не важливий.

Ресурси: добре, якщо у тренера буде можливість надати учасникам листи ватману, фарби, олівці, фломастери, шматки кольорової тканини, парики і інші елементарні театральні атрибути.

Час: від 60 до 90 хвилин.

Хід вправи

Це вправа дуже ефективно створює атмосферу довіри, співпраці, сумісної творчості.

Група розбивається на пари. Важливо прослідкувати, щоб разом опинилися люди найменш знайомі один з одним.

Ведучий пояснює правила:

— Уявіть, що кожен з вас – член закритого елітарного клубу. Природно, що ви знайомі зі всіма його учасниками, довіряєте їм, вам добре разом. Раз на рік двері клубу відкриваються для всіх. Цього дня ви можете ввести в коло членів клубу своїх друзів. Для цього вам належить підготуватися і дати своєму товаришеві таку рекомендацію, щоб жоден із старожилів клубу не зміг проголосувати проти прийому новачка. Це нелегко, але можливо.

Учасники розбиваються на пари. Кожен з учасників пари подумає декілька хвилин і розповість своєму партнерові про одну свою позитивну якість.

Якість ця може бути будь-якою, але значущою. Інший у свою чергу розповідає про себе, вислуховує історію свого партнера про ту якість, яка виділяє його серед інших людей і дозволяє претендувати на прийом в члени клубу. Після того, як учасники поділилися один з одним інформацією про свою позитивну якість, їм доведеться поламати голову над тим, яким чином представити перед старожилами клубу гідність свого товариша.

Відрекомендувати його можна будь-яким максимально ефектним способом.

Наприклад:

• „інтерв’ю”, що представляє героя теле- або радіостудії;

• малюнок, комікс, шарж з подальшим коментарем, що театралізується;

• інсценування, що представляє особисті якості кандидата;

• коментар спортивного оглядача (якщо той, хто вступає до клубу робить успіхи в спорті і саме тут виявляється його людська гідність – завзятість, надійність ті ін.), репортаж з виставки, концерту, конкурсу (за умови, що досягнення вступаючого до клубу виявляються саме в цій сфері діяльності);

• вірш, пісня...

Жанр рекламного виступу не регламентований. Все, чим багата фантазія учасників, може стати в нагоді. Вибрана форма повинна максимально відображати зміст вашого уявлення. Ще одна важлива деталь: розповідаючи про гідність людини, треба назвати його ім’я!

Закінчуємо знайомство з партнером. Уточнюються останні деталі і починається підготовка рекламної п’ятихвилинки. Через двадцять хвилин оголошуються загальні збори членів клубу для обговорення кандидатів....

Ці двадцять хвилин ведучий допомагає учасникам, переходячи від пари до пари, стимулюючи роботу над рекламою. Іноді йому доведеться підказати, яка форма буде найбільш актуальною для розповіді про ту або іншу якість, допомогти подолати утруднення перед вихвалянням поки що малознайомої людини, яку треба буде рекомендувати іншим малознайомим людям. Нерідко втручання і підтримка ведучого буде потрібно навіть на раньому етапі, коли партнери розповідатимуть один одному про свою гідність. Деколи можна почути: „А я не знаю, які у мене позитивні риси!”. З’ясовується, що багатьом простіше визначити, в чому вони слабкі, недосконалі, чим назвати якості, якими вони мають право пишатися. Іноді риси вдачі підміняються назвою досягнень: „Я – кращий у своїй справі”, „У мене – перше місце в місті по плаванню!”... У таких випадках спробуємо перекласти досягнення іншою мовою, запропонувавши учасникові відповісти на питання: „Що допомогло добитися такого яскравого результату? Завзятість? Сила волі? Прагнення довести справу до кінця?”.

Обговорення

Після того, як всі пари представили один одного, з’ясовуємо, що дала кожному робота над завданням. Відзначаємо оригінальні ідеї і вдалі виступи, дружність атмосфери і важливість підтримки.

„НА ТВОРЧІЙ ХВИЛІ”

Усе пов’язано зі всім...

Леонардо да Вінчі

Цілі:

а) розвинути здібності до з’єднання протилежних ідей з різних галузей досвіду і використовувати отримані асоціації для вирішення творчого завдання;

б) потренуватися в умінні дивитися на завдання очима інших, бути готовим до „стереоскопичності” погляду на проблему, рішення логічної задачі;

в) створити проблемне і недирективне середовище, сприяюче самостійному пошуку вирішення проблеми.

Розмір групи: не важливий.

Ресурси: письмове приладдя, фломастери, листи бристольского картону, клапті кольорової тканини, обривки мотузка, сухі вітки дерев і будь-який інший реквізит, який допоможе учасникам найповніше справитися з творчими завданнями конкурсу.

Час: 90-120 хвилин.

Хід гри

Вважається, що пошук аналогій – один з ефективних засобів розширення нуля креативности. Шукати „що на що схоже”, намагатися використовувати аналогічні завдання, які колись були з успіхом вирішені, пригадати про загальну базу властивостей і явищ – означає актуалізувати досвід, задіювати його при вирішенні нових завдань.

Можна провести своєрідний КВН креативності „На творчій хвилі”, в якому кожна група-команда (4-6 чоловік) повинна буде виконати серію індивідуальних і колективних завдань.

Програма гри може виглядати так:

1. Тренер пояснює важливість роботи по розширенню творчого поля і роль асоціативного мислення в тренуванні креативності.

2. Команда розбивається на підгрупи по 4-6 чоловік в кожній, вибирає капітана.

3. Перше завдання: назвати команду по імені одного з казкових героїв, обґрунтувати свій вибір (п’ять хвилин па роздум, 3 бали).

4. Записати на картці одну з актуальних проблем, яку повинна вирішувати на своїх зустрічах наша тренинговая група.

По сигналу ведучого група передасть картку з написаним завданням групі, що сидить зліва від неї, і у свою чергу отримає завдання, над яким їй належить працювати, від групи, що сидить праворуч від неї. У групи є 10 хвилин на обговорення отриманого завдання. Після цього група або її представник повинні будуть розповісти всім присутнім, чому проблема є актуальною для вирішення, які шляхи рішення пропонуються, які результати повинні бути досягнуті в кінці тренінгу (6 балів, загальний час вправи – 15-17 хвилин).

5. Знайти максимум властивостей, якостей, об’єднуючих: сонце і електричку; зебру і матрац; осінь і балет; чоловіка і каву; авторучку і ракету; любов і Інтернет... (Вправа може бути як груповою, так і індивідуальною. Час на роздум – плине, оцінка – 4 балів).

6. „Перефразовувати” наступні пропозиції, тобто висловити ідею іншими словами і якомога ближче до оригінального тексту (дати максимально можливу кількість варіантів!): „Любові всі віки покірні”; „Не було б щастя, та нещастя допомогло”; „Я так хочу, щоб літо не кінчалося!” тощо та продовжується 3-6 хвилин, „вартість” конкурсу – 4 бали).

7. Придумати якомога більше варіантів використання але не прямому призначенню наступних предметів: праски, ґудзика, канцелярської скріпки, банана. (Час на обдумування –7 хвилин, завдання індивідуальне або групове, максимальний бал – 6).

8. Переконати суперника з команди зліва, що: у холодильнику дуже жарко; є життя на Марсі; що ви обов’язково виграєте цей конкурс. (Завдання йде 5 хвилин рівно. Його„вага” – 4 бали).

9. Уявити, що учасники стали володарями: місячного каменя; зламаної авторучки; відкинутого ящіркою хвоста; несправного хлібозбирального комбайна...

Протягом 10 хвилин подумати і дати суперникам переконливе пояснення того, чому саме зараз, саме цей предмет грає критично важливу роль. Що група з ним робитиме? Чому він необхідний саме тут і зараз? (Завдання індивідуальне або командне, „вага” конкурсу – 6 балів).

10. Необхідно через 8 хвилин дати товаришам словесний опис (з використанням максимальної кількості музичних термінів) наступних явищ: землетруси; старту космічної ракети; ранку в сосновому бору; марсіанського пейзажу... Опис повинен бути логічно зв’язковим, яскравим, зримим і емоційним. (На обдумування – 5 хвилин, оцінка – максимум 5 балів).

11. Згадайте будь-яких казкових персонажів.

Команді дається 20 хвилин, щоб придумати свого казкового персонажа – тварина, що сполучає як фізіологічні риси (будова тіла, фізичні особливості і можливості), так і риси характерів декількох реальних житлових істот. Потрібно придумати ім’я тварини, „попрацювати” над його зовнішністю, ходою, голосом... Через 20 хвилин групі доведеться показати продукт своєї творчості на імпровізованій сцені. У показі можуть брати участь одна людина або вся команда. (Максимальна оцінка цього завдання – 8 балів).

„А ЩО ЦЕ ВИ ТУТ РОБИТЕ?”

Пробний камінь для незвичайних інтелектуальних дарувань – здатність утримувати в думці одночасно дві протилежні ідеї і зберігати при цьому здібність до дії.

Ф. Ськотт Фіцджеральд

Цілі:

а) сприяти переходу від звичайної форми мислення до незвичайної;

б) розвиток готовності відмовитися від минулого досвіду, отриманого при вирішенні схожих завдань;

в) розвиток концентрації уваги і посилення контролю за фізичними діями в умовах когнітивного дисонансу;

г) створити в групі позитивний настрій і атмосферу веселого змагання.

Розмір групи: не важливий.

Ресурси: не потрібні. Грати можна і в приміщенні, і на відкритому майданчику.

Час: 20 хвилин.

Хід гри

Пам’ятаєте стару радянську комедію „Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено!”? У ній один з героїв фільму в самий невідповідний момент з’являвся в самому невідповідному місці і гугняво цікавився у товаришів, що замишляли чергову проказу: „А що це ви тут робите, а?!”.

Саме ця фраза буде ключовою у наступній вправі.

Учасники тренінгу сідають у коло. Перший гравець, що сидить ближче за всіх до ведучого, починає мімічно зображати якусь діяльність. Наприклад, він зображає гру в баскетбол (можна діяти в будь-якому положенні: сидячи, лежачи, вставати зі свого місця і пересуватися по кімнаті – все залежить від характеру дії, що зображається).

Наступний за ним гравець ставить йому питання:

— А що це ти робиш?

У відповідь перший гравець, не припиняючись „грати в баскетбол”, повинен назвати будь-яку іншу фізичну дію.

Скажімо, він відповідає: „Я читаю!”. Тоді відразу ж другий (що питав) гравець починає „читати”. Тоді як він зображає читання, до нього звертається наступний по порядку гравець:

— А що це ти робиш?

— Я ловлю рибу! (Учасник може назвати будь-яку дію, не припиняючись зображати при цьому читання).

Кожного разу, відповівши на запропоноване питання (тобто, передавши естафету наступному гравцеві), учасник, що зображав дію, може припинити його і спостерігати за естафетою вже як глядач до наступної своєї черги.

Якщо група невелика, то проводимо декілька разів.

Необхідно уважно стежити за товаришами і не повторювати вже представлені види діяльності. Так в гру включаються увага і пам’ять.

ШІСТЬ КАПЕЛЮХІВ Е. Де БОНО

Цілі:

а) навчитися використовувати моделі мислення як інструмент ефективної творчої діяльності;

б) освоїти метод Е. де Боно для подолання неадекватності, плутанини і зайвої емоційності в процесі мислення;

в) навчитися бачити проблему в різноманітті підходів, бути гнучким і успішним в спробі використовувати всі шість капелюхів мислення.

Розмір групи: не важливий.

Ресурси: шість капелюхів різного кольору або звичайних капелюхів, на яких пов’язані хустки червоного, жовтого, чорного, зеленого, білого і синього кольору.

Час: від сорока хвилин до години.

Хід вправи

Едвард де Боно – один зі світових лідерів в розвитку і популяризації різних моделей творчого мислення – придумав метод шести капелюхів.

Метод допомагає справитися з трьома проблемами, з якими ми стикаємося при мисленні:

• „Я не знайомий з проблемою і не знаю, з якого кінця за неї узятися, – відчуття неадекватності”.

• „Я не можу утримати в думці всі варіанти, плутанина фактів, подробиць, деталей робить мене безпорадним в обхваті цього різноманіття”.

• „Я дуже емоційно занурений в проблему, мої відчуття, інтуїція, стереотипи не дозволяють очистити проблему від суб’єктивності”.

Е. де Боно стверджує, що в процесі мислення ми одночасно вирішуємо безліч завдань, намагаючись бути об’єктивними, конструктивними, ефективними... У кольоровому друці основні кольори окремо наносяться на лист, і лише їх змішення дає ефект кольорового друку. „Шість капелюхів” дозволяють кожного разу використовувати окремий аспект мислення, який, доповнюючи п’ять останніх, дозволяє нам бачити об’ємну цілісну картину.

За кожним типом мислення, по методу Е. де Боно, закріплений капелюх певного кольору.

Червоний капелюх – емоції, інтуїція, відчуття, забобони... Що я відчуваю у зв’язку з цим? Які відчуття охоплюють мене, коли я дивлюся/думаю/роблю це?

Чорний капелюх – скепсис, критичний настрій, сумнів в правоті і правильності, обережність. Де і в чому я можу помилитися? Що стоїть на шляху успіху? А якщо справа не вигорятиме?

Жовтий капелюх – капелюх оптимізму, віра в успіх, пошуку переваг... Чому все повинно вийти добре? Що допомагає мені прийняти цю ситуацію, ідею? Чому проект здається мені перспективним?

Зелений капелюх – творчість, спонтанність, пошук альтернативних рішень, генерація нових підходів, ризик...

Білий капелюх – факти і лише факти! Яка об’єктивна інформація існує? Результати аналізів. Цифри, зведення. Графіки...

Синій капелюх – капелюх системного мислення, організації творчого процесу, складання програми аналізу проблеми. Перевірка і аналіз результатів, перспективне планування з урахуванням підведених підсумків.

Капелюхи використовуються не для того, щоб розділити людей по „квітах-типах” їх мислення. Вони дають можливість усвідомити, в якому капелюсі я знаходжуся зараз, як я мислю... Метафорична формалізація образу думки дозволяє нам з більшою легкістю позбавитися від того чи іншого капелюха – змінити його! Міняти капелюхи так само природно, як міняти соціальні ролі. Зміна капелюхів – свідоцтво нашої адекватності ситуації, доцільності. Перемикання мислення з одного способу оцінки ситуації на іншій – це тренування „творчого м’яза”, можливість використовувати весь спектр аналізу і сприйняття ситуації, проблеми, ідеї...

Під час тренінгу можна попрацювати з ідеєю Е. де Боно таким чином:

1. Розповідаємо учасникам про ідею „Шести капелюхів мислення”.

2. Просимо кожного з учасників представитися і спробувати визначити, в якому з капелюхів він схильний знаходитися велику частину часу.

3. Використовуючи (буквально – надягаючи на себе при вимовленні певного роду сентенцій!) жовтий, чорний і червоний капелюхи, пропонуємо проаналізувати, в чому переваги і можливі недоліки такої прихильності до певного способу мислення.

4. Пропонуємо надіти білий капелюх і в ньому оцінити успішність попереднього етапу вправи, ефективність, логічність і виразність своєї позиції при обговоренні.

5. Хай учасники по черзі приміряють капелюх зеленого кольору, щоб в ньому обговорити пропозиції про те, наскільки метод Е. де Боно може бути корисний їм в повсякденному житті.

Обговорення

Ідеї, можливі дії, перспективи розвитку методу. Підведення підсумків п’яти попередніх етапів проводимо в синьому капелюсі. Чого досягли учасники під час виконання вправи? Як сприймають себе і групу?..

„ЧЕРВОНА КАПЕЛЮШКА БЕЗ...”

Цілі:

а) освоїти навички концентрації уваги і розвинути мову;

б) навчитися знаходити мовні виразні засоби, синоніми, використовувати евфемізми.

Розмір групи: не важливий.

Ресурси: не потрібні. Грати можна як в приміщенні, так і на відкритому майданчику.

Час: залежно від кількості учасників групи.

Хід вправи

Хто може переказати сюжет класичної казки про Червону Шапочку? На перший погляд дивне питання: казка, знайома з дитинства, читана-перечитана...

Але пікантність завдання полягає в тому, що розповісти цей несамовитий „тріллер з щасливим кінцем” потрібно так, щоб жодного разу не вимовити під час переказу букву В!

Група сідає у коло, ведучий визначає завдання. Перший гравець починає розповідь і веде її, поки не прозвучить зрадницька „заборонена буква”. Наступний по черзі починає казку спочатку... І так далі.

Хтось може поцікавитися, а чим же, наприклад, замінити слово „Вовк”?! У групі, де учасники підійдуть до завдання творчо, відповіддю па таке природне питання стане цілий список евфемізмів – „слів замінників” (у яких, ви пам’ятаєте, немає букви В!).

Лексикон

ЕВФЕМІЗМ, -а, м. (книжн.). Слово або вираз, який замінює інший, незручний для даної обстановки або грубе, непристойне, напр.: „заснув останнім сном” замість „помер”, „нерозумний” замість „дурний”.

Тести-ключі

ПРИТЧА ПРО ДВОХ ВОВКІВ

Колись давно старий індієць відкрив своєму внукові одну істину:

— У кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло – заздрість, ревнощі, егоїзм, амбіції, брехню... Інший вовк представляє добро – мир, любов, надію, істину, доброту, вірність...

Маленький індієць, зворушений до глибини душі словами діда, на декілька митей задумався, а потім запитав:

— А який вовк в кінці перемагає?

Старий індієць ледве помітно посміхнувся і відповів:

— Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

КАЗКА, ПРИТЧА, МЕТАФОРА...

Цілі:

а) познайомити учасників з притчею, метафорою, казкою, які є могутніми інструментами для вирішення проблем, розвитку креативності;

б) мобілізувати творчі можливості учасників тренінгу;

в) потренуватися в умінні дивитися на проблему очима інших („стереоскопичність” погляду на речі, різноманіття підходів до проблеми);

г) потренуватися в створенні і використанні метафор, притч, афоризмів.

Розмір групи: не важливий.

Ресурси: листи і приладдя для записів, дошка і маркери для демонстрації прикладів.

Час: 40-90 хвилин.

Хід вправи

Ведучий пояснює правила:

— У лінгвістиці існує „закон тісноти віршового ряду”. Метафора, афоризм, притча – блискуче підтвердження цього закону, сенс якого зводиться до того, що в цих жанрах народної і літературної творчості, як і в поезії, „словам повинно бути тісне, а думкам просторо”.

У сучасній літературі все частіше можна зустріти звернення до метафори як до каталізатора пошуків сенсу, могутнього мобілізуючого засобу під час мозкових штурмів, коли за їхньою допомогою складна і заплутана проблема раптом перетворюється з „дикого тигра” в „домашню кішку”.

До східних притч, метафор вдаються для того, щоб зняти психологічну напругу, загострити творче сприйняття, щоб захопитися мудрістю сторіч, „упаковану” в декілька строчок...

Але можна звернутися не до літератури або фольклору, а до повсякденного життя. Люди буквально розмовляють метафорами, самі не віддаючи собі в цьому звіту! „У мене інша точка зору”, „він скорчив у відповідь кислу фізіономію”, „його найживіший спогад з тих пір...”, „наші перспективи туманні”, „візьми себе в руки”, „у мене голова розколюється!”, „так вони прожили в гармонії”, „в тіні просто рай, тому що я вже димлю від сонця”...

Варіант 1

— Придумайте і запишіть мінімум п’ять метафор, які засновані:

а) на зоровому образі („бачити наскрізь”, „картина ясна”, „у тебе вид сажотруса”, „бачити проблему”, „бачу, куди ти хилиш” та ін.);

б) на звуці („тріщить без” умолку, „гармонійне життя”, „заливається солов’єм”, „настроїтися на нелегку розмову”, „душа співає” та ін.);

в) на образі дії („у мене здали нерви”, „справи йдуть відмінно”, „вліпити догану”, „попорпатися в пам’яті”, „він заліг на дно”, „гойдати права”, „тиснути на жалість” та ін.).

Через п’ять-сім хвилин вислухуються розповіді і кращі ідеї записуються на дошці.

Варіант 2

Існують метафори, які вельми звичні, але при уважному погляді можна виявити в них величезний потенціал для незвичайної творчої роботи, створення на їх базі повчальних історій.

Ведучий пояснює правила гри:

— Розбийтеся на групи по три-чотири люди в кожній і протягом п’ятнадцяти хвилин напишіть невелику розповідь, казку, притчу, в основі яких відомі метафори, наприклад „світло знання”, „карусель життя”, „гіркота поразки”.

Обговорення

Звернути увагу учасників на те, що при створенні метафор необхідно, спираючись на гру своєї фантазії, чітко уявляти, чи буде наданий образ вірно прийнятий і інтерпретований іншими людьми. Інакше метафора залишиться лише зрозумілим винаходом і не допоможе комунікації. Надаючи іншим можливість знайти власне тлумачення пропонованого образу, по суті, визнається, що метафора перефразовує ситуацію / проблему, робить її набагато більш багатоплановою, об’ємною. При цьому необхідно зберегти зерно-ідею незмінною.

Метафора, казка, притча хороші тоді, коли вони залучають до свого емоційного і семантичного поля якомога більше самих різних людей, коли ідея, закладена в образі, настільки зрозуміла, що зміна деталей, підходів або культурних патернів не руйнує універсальний сенс.

Варіант 3

Це завдання пов’язане з тренуванням уміння підшукувати для метафор відповідний контекст – „рамку” – ті різні життєві ситуації, в яких образ працює з максимальною ефективністю. Як для коштовного каменя важливе правильне освітлення, що дає можливість оцінити блиск і досконалість всіх його граней, так і метафора „грає” всім різноманіттям і глибиною сенсів в правильній „рамці”. Це мистецтво зажадає від нас і емоційної чуйності, і емпатійності, і великої гнучкості в комунікації.

Існує маса цілей, для досягнення яких можна скористатися афоризмом, метафорою, притчею, казкою. Треба записати деякі з них.

Отже, метафора використовується, щоб:

• продемонструвати власну оригінальність;

• знайти привід для бесіди;

• елегантно змінити тему розмови;

• спонукати до нової дії;

• підвести підсумки;

• відповісти на питання;

• представити модель будь-чого;

• розширити перспективу проблеми / дії / розмови;

• привернути увагу до своєї персони;

• різноманітити спілкування;

• сформулювати ідею / завдання / проблему...

Для того, щоб визначити, яка „рамка” буде відповідною для тієї або іншої метафори, ведучий розбиває групу на підгрупи по 3-4 людини і дає кожній підгрупі один-два текста з притчами. Через 20 хвилин група (вся або хтось з її представників) проведе „презентацію” метафори: інсценує перед рештою учасників тренінгу ту життєву ситуацію-контекст, в якій дана підгрупа пропонує скористатися історією-метафорою.

Решті учасників після уявлення доведеться визначити:

• яка була мета роботи з метафорою-притчею;

• яку ідею група намагалася представити;

• наскільки „рамка”, інсценована групою, допомогла виявити потенціал і значення історії-метафори;

• чи вдалося уявлення з погляду його емоційного впливу на слухачів і глядачів.

Під час підведення підсумків ведучому і групі може допомогти фрагмент з книги Ніка Оуена „Магічні метафори”, яка цілком присвячена мистецтву використання історій-метафор.

НІК ОУЕН. Магічні метафори. 77 історій для вчителів, терапевтів і думаючих людей. – М. : ЭКСМО-пресс, 2002.

Історії можуть бути використані, щоб підтвердити, змінити або поколивати будь-чию позицію, ідею, вірування, бачення, поведінку, навик, звичку або мету. Історії можуть бути використані в таких контекстах, як навчання, бізнес, комунікація, презентація, здоров’я, самоудосконалення, взаємини, мистецтво, спорт, особовий розвиток і терапія і, звичайно, просто для задоволення.

Історія, що знайшла відгук, завжди впливає на наше бачення світу, змінюючи його, неначебто ми розглядали мир через скло різного кольору. Історії підводять нас до того, щоб ми могли поглянути на наше життя і досвід у такий спосіб, який змінить звичну перспективу, рівень і фокус сприйняття. Історія, як об’єктив фотоапарата, може наблизити або віддалити подію від суб’єкта... Як все магічне і чарівне, історії можуть змінювати або розхитувати вже сталу точку зору, звичну картину світу і, виштовхуючи нас з обмеженого простору стереотипів, приводять до нового розуміння і нових відкриттів (с. 13 – 14).

Пропоновані тексти історій-метафор.

МЕТА (індійська притча)

Дрон був великим майстром стрілянини з лука. Багато людей приходили до нього, щоб навчитися у Майстра влучності. Одного разу, повісивши на дерево мішень, він звернувся до учнів з питанням, що кожен з них бачить. – Я бачу дерево, на якому Майстер закріпив мішень, – так відповів перший учень.

— У центрі саду, по якому гуляють павичі, коштує освітлене сонцем дерево, на одній з гілок якого Майстер повісив середньої величини мішень, – так сказав другий учень.

— Я бачу учнів, готових покірливо вислухати поради великого Майстра, що встановив перед ними мішень на невеликому дереві в центрі саду, – сказав третій учень.

Дрон підійшов до свого кращого учня Арджуне і запитав у нього, що він бачить.

— Я не можу бачити нічого, окрім мішені, – відповів учень.

— Тільки така людина і може стати таким, що попадає в ціль! – сказав Майстер, обернувшись до решти учнів.

ГОДУВАТИ ЧИ НІ?

Одного разу мулла прийшла в зал, щоб звернутися до віруючих. Зал був порожній, тільки в першому ряду сидів молодий конюх. Мулла не знав, як поступити, тому він звернувся безпосередньо до конюха:

— Як, по-твоєму, чи винен я почати говорити, хоча, окрім тебе, в залі абсолютно нікого не немає?

Почухавши в потилиці, конюх з повагою до духовної особи відповів:

— Пан, я людина проста і неписьменна. Єдине, що я скажу: коли я приходжу в стайню і бачу, що всі коні розбіглися і лише одна залишилася в стійлі, я годую її...

Мулла оцінив відповідь по гідності і почав проповідувати. Більше трьох годин тривала проповідь, в яку мулла вклав всю душу. Відсапавшись після закінчення мови, він знов звернувся до конюха в надії дістати схвалення:

— Ну що, сподобалася тобі моя проповідь?

— Пробачите, пан, я людина проста і неписьменна. Але я знаю, що, якщо я приходжу в стайню і знаходжу в стійлі лише одного коня, я все одно її нагодую. Але я ніколи не дам їй весь корм, який призначався для багатьох коней...

ЯК СКАЗАТИ ТЕ, ЩО СКАЗАНЕ?

Один багач прокинувся вранці в сильному хвилюванні. Вночі йому приснився сон, ніби він втратив всі свої зуби. Засмучений, він зажадав до себе кращого тлумача снів. Той з’явився, вислухав розповідь і повідомив:

— Пан, сон несе сумну звістку: один за іншим підуть з життя всі близькі тобі люди!

...Тлумач снів був викинутий на вулицю, та ще і побитий палицями. Замість його знайшли багачеві іншого тлумача. Той з’явився в палац, вислухав розповідь і сказав:

— Прекрасні вісті для пана, та продовжиться життя твоя! Сон говорить про те, що ти переживеш всіх своїх близьких.

Багач залишився задоволений відповіддю і відпустив тлумача снів з повним кошелем золотих монет.

Слуги, свідки обох зустрічей, в подиві звернулися до провісника з питанням, чому, сказавши багачеві те ж саме, він виходить з палацу з нагородою, тоді як його попередник був вигнаний і битий.

— Все залежить від того, як сказати те, що сказане, – відповіла мудра людина і покинула палац.

ЩО РОБИТИ, КОЛИ МУЧИТЬ СПРАГА?

Розповідають, що одного разу корабель, що борознив морські простори, потрапив в страшний шторм. Всі навігаційні прилади вийшли з ладу. З палуби змило бочонки з питною водою. Вже через декілька днів поневірянь у відкритому морі матроси почали страждати від спраги. Раптом в декількох сотнях метрів від корабля з’явилася яхта. З корабля на яхту терміново передали сигнал:

— Вмираємо без води, врятуйте! З яхти відповіли:

— Киньте відро у воду там, де ви знаходитеся!

Матроси на кораблі вирішили, що з них знущаються, – нікого не врятує від спраги солона морська вода. Але все таки вони вирішили ще раз попросити про поблажливість і допомогу:

— Пришліть нам прісної води, ми вмираємо від спраги!

І знов та ж відповідь з яхти:

— Киньте відро в морі в тому місці, де знаходитеся!

Нарешті капітан корабля, чортихаючись, наказав кинути в морі відро. Як же було здивування команди, коли на борт підняли відро кристально чистої і смачної води!

Виявилось, що саме в цьому місці під кораблем була сильна течія з гирла великої річки.

МЕТЕЛИК

У селі жив великий мудрець. Слава про його мудрість була така велика, що з різних країн стікалися до нього люди за порадою. Але був один чоловік, якому не давала спокою слава мудреця. Вирішив він довести всім, що не так вже розумний той, кого почитали як мудрого з мудрих. Вирішив він придумати таке питання, відповідь на яке навіть мудрець не міг би знайти.

Пішов він на луг, зловив метелика, посадив його між долонь і вирішив: „Спитаю я мудреця, який метелик знаходиться у мене між долонь: живий або мертвий? Скаже – живий, я стулю руки, і метелик помре. Ну а якщо скаже, що мертва, я розтискаю долоні, і метелик злетить в небо. Тоді-то всі і зрозуміють, хто з нас розумніше”.

Підійшов він до мудреця зі своїм питанням:

— Який метелик у мене в руках, о мудрий, – живий або мертвий?

Той подумав і відповів так, як може відповісти тільки мудрець:

— Все в твоїх руках!

СУТЬ НАВЧАННЯ

Одного разу учень прийшов до Майстра і запитав його:

— Ти розповідаєш нам всякі повчальні історії з життя, але ніколи не пояснюєш, що ж вони означають. Чому?

— А коли ти відправляєшся на ринок, щоб купити апельсинів, чи просиш ти продавця, щоб він спробував їх замість тебе, залишаючи тобі лише шкірку? – відповів Майстер.

ВЗАЄМНІСТЬ

Учень розмовляв з Майстром, а потім замовк і запитав у нього:

— Скажи, навіщо ти вислуховуєш всі мої розповіді, невже тобі цікаво знати, як я розумію те, чому ти учиш мене? Хіба не краще зберегти дорогоцінний час вчителя, щоб напитися з джерела його мудрості?

— Я вчитель, ти – мій учень. Але ти теж вчитель, а я – твій учень. Свічка не може освітлювати тільки саму себе!

ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД

Розповідають, що одного разу до Ганді прийшла жінка з проханням, щоб він вплинув на її сина: той, не дивлячись на свою надмірну вагу, без кінця їсть цукор.

— Приходите до мене через півмісяця, поважана, – відповів Ганді.

Жінка здивувалася, але пішла додому, а через півмісяця з’явилася знову в будинку Ганді.

Ганді подивився на її сина і сказав:

— Хлопчик, перестань є цукор!

Хлопчик поклонився і вийшов з кімнати. Тоді мати обернулася до Ганді і запитала, навіщо цій мудрій людині було потрібно два тижні, щоб зробити таке нескладне навіювання її синові.

— Півмісяця назад я теж любив їсти цукор, – відповів жінці Ганді.

У КОГО ПРОБЛЕМИ?

На березі річки, у човнової станції, сидить компанія чоловіків, працівників прокатного пункту. Вони, попиваючи пиво, відпочивають, труять анекдоти. Раптом один протягує руку до мегафону і кричить:

— Човен номер дев’яносто дев’ять, не відпливайте далеко від берега!

Виконавши свій борг, чоловік повертається до товаришів і продовжує бесіду. Через деякий час він знов кричить в мегафон:

— Човен номер дев’яносто дев’ять! Просив же вас – рухайтеся у бік берега!!

І знов пиво, жвава бесіда, анекдоти, сміх... Ще через двадцять хвилин той же човняр кричить в тому ж напрямі:

— Човен дев’яносто дев’ять, ви що ж, мене не чуєте?! Рухайтеся до берега!

— Вася, а у нас немає на базі човна номер дев’яносто дев’ять, – подає голос один з членів компанії.

— Човен номер шістдесят шість! У вас що, проблеми?! – лунає над річкою вже знайомий нам голос.

МІСЯЧНА КАЗКА

Літньою ніччю зустрілися на вулиці дві людини. Точніше, один стояв, задерши голову вгору, і посміхався, а другий майже зіткнувся з ним, забігши у вузький провулок між будинками...

— Я трохи не налетів на вас! Що за манера стояти посеред вулиці, задерши голову, неначе нікого, окрім вас, навколо не існує, – накинувся з він з докором до того, що стоїть як стовп незнайомцеві. – Чому ви посміхаєтеся?

— Та ось, милуюся місяцем.

— Чим милуєтеся?

— Місяцем. – Незнайомець показав на Місяць пальцем, але його співбесідник навіть не підняв голови.

— Яким Місяцем?

— Незвичайно красивим! Та ось же він, прямо перед вами, величезний, круглий, як млинець, і жовтий...

— Жовтий?! О боже! Про це обов'язково потрібно повідомити населення!

Через півгодини навколо незнайомця вже зібрався натовп.

— Вчитель, розкажи нам про Місяць, – боязко звернувся до того, що задер голову в небо незнайомцеві хтось з натовпу.

— Про що розповідати? — здивувався незнайомець. – Підніміть голови і все побачите самі.

Хтось, не відриваючи від незнайомця захопленого погляду, поліз в кишеню, дістав звідти пошарпаний блокнотик і, поспішаючи, щоб не упустити ні єдиного слова, записав: „Треба лише підняти голову, і взору відкриється Місяць – жовтий круг на тлі чорного неба...”

— Ти чого це пишеш? – насторожено запитав у нього незнайомець.

— Хтось повинен зберегти ученні для нащадків, а якщо не я, то хто?

— Яке, до чортової матери, учення?! ПРОСТО ПІДНІМИ ГОЛОВУ!!!

— Зрозуміло! – радісно погодився апологет і знов закреслив в блокнотику: „Підняти голову – не складно, а просто... Вірні послідовники учення винні...”

— Що за бовдур! – скипів незнайомець і заїхав „вірному послідовникові” кулаком в підборіддя.

Перед очима того хто писав промайнула жовта пляма.

— Що це було, Вчитель???

— Місяць.

— Боже, я побачив Місяць. Я побачив Місяць! Місяць!!!

— Він побачив Місяць, – зашумів і заколихався натовп... Незнайомець же, махнувши рукою, відправився геть шукати пустинну площу, на якій ніхто не перешкодить йому милуватися повним місяцем.

...Через дві тисячі років хтось відкриває Місячне Євангеліє, читає і важко зітхає: „Були ж часи! Тоді Вчитель був поряд, завжди міг дати тобі по зубах в потрібний момент. Деякі, правда, стверджують, що вони на власні очі бачать Місяць щоночі!!! Але хіба можна кому-небудь вірити у наш час? А може, і взагалі казки все це, ось що я вам скажу...”