3.3. Стилі керівництва

Ефективність і комфортність ділового спілкування в групі у величезному ступені залежить від її керівника, точніше – від стилю керівництва, що практикується ним. Стиль взагалі є проявом і виразом індивідуальності керівника; він „підбирається” як особистий гардероб: щоб було і зручно, і відповідало ситуації. Але те, що зручно, і звично керівникові, зовсім не обов’язково є таким для його підлеглих. Ось тут-то, на стику взаємних вимог і очікувань керівників і підлеглих, виникають численні психологічні проблеми, здатні істотно ускладнити ділове спілкування і понизити ефективність керівництва. Навчитися розуміти їх природу і заздалегідь приймати необхідні заходи у вигляді корекції стиля керівництва – завдання непросте, але цілком вирішуване.

Термін стиль керівництва більшості з нас інтуїтивно зрозумілий, хоча, мабуть, і не всім вдасться з першої спроби „розвести” за смислом такі споріднені, (близькі) поняття, як керівництво, управління, лідерство тощо. Уточнимо їх значення.

Під управлінням прийнято розуміти процес організації будь-яких дій, направлених на реалізацію переслідуваних цілей. Керівництво – це лише частина управлінської діяльності, причому саме та її частина, в якій різні управлінські питання вирішуються дією на підлеглих.

А розрізнення понять „керівництво” і „лідерство” пов’язане з існуванням в будь-якій організації двох типів відносин – формальних і неформальних.

Лідерство – це процес дії на людей, породжений системою якраз неформальних відносин, а керівництво має на увазі в першу чергу наявність чітко структурованих формальних (офіційних) відносин, через які воно і реалізується. Роль керівника як би предзадана формальною структурою, його функції, як правило, чітко визначені, за право на застосування санкцій не сперечається та ін. Лідерство, навпаки, формується спонтанно, стихійно, на рівні напівусвідомлених психологічних перевагах.

Під стилем керівництва розуміється сукупність вживаних керівником методів дій на підлеглих, а також форму (манеру, характер) виконання цих методів. Це поняття покликане відобразити не взагалі поведінку керівника, а тільки стійкі, постійні його характеристики, що зберігаються в різних ситуаціях.

При цьому конкретних методів управлінської дії існує велика кількість. У аналітичних цілях зазвичай розрізняють три основні типи:

• адміністративний (командний);

• економічний (договірний);

• соціально-психологічний.

Методи управління кожного з приведених типів мають свою галузь застосування, свої переваги і недоліки, які можуть проявлятися залежно від конкретної ситуації в робочій групі. Мистецтво керівництва втому і полягає, щоб зараз, в даному місці і для даної групи працівників підібрати такий комплекс управлінських дій (з трьох типів), який забезпечить максимальну ефективність роботи групи. При цьому на об’єктивну необхідність вибору методів управління того або іншого типу накладається суб’єктивна схильність керівника до „улюблених” навичків ділового спілкування. Усе це разом і утворює в кожному випадку своєрідний характер ділового спілкування з підлеглими, який забезпечить максимальну ефективність роботи групи. При цьому на об’єктивну необхідність вибору методів управління того або іншого типу накладається суб’єктивна схильність керівника до „улюблених” навичків ділового спілкування. Все це разом і створює в кожному випадку своєрідний характер ділового спілкування з підлеглими, який і називають стилем керівництва.