4. Асиметрія річкових долин.

Асиметричні – це ті долини, в яких по обидва береги, схили не однакові за висотою, крутизною і морфологією.

Існує три групи, які зумовлюють виникнення асиметрії схилів долин рік:

1) планетарні;

2) геолого-тектонічні;

3) ) кліматичні;

1. Планетарні причини. В її основі лежить закон Бера-Бабіне, яке базується на прискоренні сили Коріоліса:

а=2ωV sin φ, де

ω – кутова швидкість обертання Землі,

V – швидкість течії води в річці,

sin φ – географічна широта.

Це закон міграції річкового русла – ріки внаслідок обертання Землі навколо своєї осі мають тенденцію зміщувати русло – у північній півкулі – праворуч, а в південній – ліворуч. Тому ріки в Пн. півкулі мають крутий і урвистий правий берег і пологий та низький лівий, і навпаки (дійсний для рік, що течуть в меридіональному напрямі). Наприклад, ріки: Дніпро, Волга, Об, Єнісей, Лєна та ін. У малих річок зазначена причина є недостатньою для формування асиметрії схилів унаслідок нетривалої історії їхнього розвитку та маловодності.

2. Геолого-тектонічн причини (структурні). Асиметрія схилів долин рік зумовлена тектонікою доволі поширена. В одних випадках вона спричинена особливостями геологічної будови субстрату, в інших – безпосереднім впливом новітніх тектонічних рухів. Загальновідома асиметрія субсеквентних долин куестових областей, в яких структурний (броньований) схил зазвичай пологіший аніж протилежний, де на поверхню виходять моноклінальну залягаючи пласти порід (рис. 14 а). Така ж причина асиметрії долин, які сформувалися на схилах антикліналей, які складені породами різної стійкості (рис. 14 б). Асиметрія виникає, якщо долина сформувалась вздовж контактування кристалічних та осадових порід (рис. 14 в), а також у випадку коли долина сформувалась уздовж скиду, крила якого складені породами різної міцності (рис. 14 в).

Д

Рис. 14. Асиметрія долин рік,

зумовлена неоднорідністю субстрату і геологічної структури:

А - долини закладені за простяганням моноклінально залягаючих пластів порід різної стійкості; Б - на крилах антикліналі; В - на контакті гранітної інтрузії з осадовими породами; Г - по межі скиду, коли на денну поверхню виходять породи різної стійкості;

1 — вапняки; 2 — глини; 3 — кристалічні породи; 4 — алювій; 5 — зона розлому

о тектонічної групи причин, що зумовили асиметрію схилів долин рік, відносять так звану топографічну теорію А. Борзова, А. Нечаєва, суть якої полягає у перекосі первинної топографічної поверхні закладання долини і в подальшому їхньому зміщенні вздовж нахиленої поверхні. Унаслідок цього той бік схилу, куди переміщується долина, крутий, а протилежний, звідки відбувалося зміщення – спадистий (рис.15). Наприклад, ріки Поділля, де спостерігається лівостороння асиметрія: ліві борти – високі, круті а праві – виположені, низькі.

3

Рис. 15. Формування асиметрії річкових долин за топографічною теорією Борзова - Нечаєва:

А-Б – первинний нахил рівнини; р-р – поздовжній профіль врізаної в неї консеквентної ріки; Д-Д – долини допливів (приток) консеквентної ріки (стрілки показують напрям стоку з межиріччя;

1,2 – послідовні положення схилів долин допливів.

. Кліматичні причини асиметрії схилів долин. Вони особливо яскраво проявляються на малих і середніх річках. Незначна маса водних потоків особливо чутливо реагує на найменші прояви екзогенних процесів на своїх схилах. Збігання експозиції схилів з напрямками перенесення вологих повітряних мас, нерівномірне танення снігу і навіть неоднакова інсоляція на різних схилах здатні істотно змінювати їхній ухил і створюють певну асиметрію

Постійні західні вітри, що приносять велику кількість опадів швидше руйнують схили західної експозиції; різниця потужності і строків танення снігу на схилах різної експозиції внаслідок інсоляції тощо.

За умов розвитку великих рік і зрілих водозбірних басейнів значної тривалості розвитку флювіального рельєфу асиметрія схилів річкових долин здатна з часом сформувати виразну асиметрію межиріч і значно змістити вододільні лінії.

Література:

1. Щукин И. С. Общая геоморфология. - М.: Изд. МГУ, Т. 1. - 1960. - 615 с.

2. Стецюк В. В., Ковальчук І. П. Основи геоморфології. — К.: Вища школа, 2005. — 495 с.

3. Рычагов Г. И. Общая геоморфология. М.: изд. МГУ. — 2006. — 369с.

4. Чалов Р. С. Русловые процессы. — М.: изд-во МГУ, 1986. — 211 с.

5. Чернов А. В. Геоморфология пойм равнинных рек. — М.:Недра, 1984. — 264с.