2. Стратегії і тактики впливу та маніпулювання. Маніпуляції у спілкуванні

У діловому, професійному та й у повсякденному спілкуванні маніпу­ляції – звичайна річ. Прикладів маніпуляцій існує безліч. Виробляються вони за певними схемами, що однаково діють як у побутовому, так і в професійному спілкуванні.

В основі маніпуляції використання слабкостей співрозмовника. Ніхто не бажає видатися боягузом, нерішучим, жадібним, нерозумним. Навпаки, кожний бажає виглядати гідно, бути великодушним, відчувати свою перевагу, значущість, отримати похвалу та ін.

Маніпулятор відрізняється нещирістю, байдужістю до партнера, прагне до експлуатації й контролювання інших. Маніпулятор прагне використовувати людей.

Маніпуляція спілкування спрямована на отримання користі від співрозмовника з використанням різних прийомів (лестощі, залякування, брехня, “напускання туману”).

Виокремлюють причини маніпулятивної поведінки, корені яких – у нещирості:

●недовіра;

●неготовність зізнатися у людських слабкостях;

●непередбачуваність життя;

●прагнення догодити усім.

Характерні риси маніпулятора (І. Шостром)

●неправда (фальш, шахрайство) – використання різних методів і розігрування ролей;

●неусвідомленість дійсного значення життя, апатія, нудьга;

●закритість;

●цинізм – не довіряє ні собі, ні іншим.

Можливість маніпулювати людьми криється у них самих, у їхньому нерозумінні самих себе.

Чотири джерела маніпулювання:

1. Людьми керують їхні потреби.

2. Кожна людина має слабкості.

3. Кожний характеризується деякими пристрастями.

4. Люди звикли діяти за правилами, дотримуватись ритуалів.

Усе це може бути використано і використовується маніпуляторами.

У спілкуванні з маніпулятором повинні переважати:

●почуття такту і самоконтролю (не сприймайте надто емоційно ситуацію);

●довіра до власних сил;

●намір змінити звичний сценарій і запропонувати власний;

●налаштованість на спільне вирішення проблеми.

3.Імідж

Для кожної людини важливо, як вона виглядає в очах інших. Цією проблемою займається галузь знань – іміджелогія.

Імідж (в перекл. з англ.– образ) – це візуальна привабливість особистості. Багато людей від природи мають привабливий імідж, але, зазвичай, симпатії людей здобуваються завдяки мистецтву самопрезентації.

Імідж –  формування враження про себе, організоване і структуроване в контексті «Я». Головну частину іміджу складає осмислений зовнішній вигляд. Він сигналізує про професійно-ціннісні властивості особистості і сприяє формуванню репутації. Зовнішній вигляд людини – це символ, що без слів розповідає про характер, темперамент, фінансові можливості, смак людини, про те, до якого передбачуваного кола професій вона належить, іноді навіть про родинний стан і багато чого ін.

Якості особистості: зовнішність, голос і уміння вести діалог, можуть зіграти вирішальну роль у створенні кар'єри і навіть у всьому житті.

Е. Джонс і Т. Пітман у 1982 р. описали деякі стратегічні техніки самопрезентації, які люди використовують у повсякденному житті – прикрашання, самовихваляння, прагнення зробити себе привабливим, справити враження, описуючи свої таланти і знання.

Пріоритетні якості, що формують позитивний імідж людини:

●комунікабельність (здатність легко сходитися з людьми),

●емпатичність (здатність до співпереживання),

● рефлексивність (здатність зрозуміти іншу людину),

● красномовність (здатність впливати словом).

Ці якості характеризуються як «уміння подобатися людям». Ці здібності – підстава успішного створення особистого іміджу.