Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

• мати всебічні знання та інтереси, які необхідно систематично розвивати й поглиблювати;

• розмову будувати за принципом логічної послідовності, коли наступне випливає з попереднього, коли тези підкріплюються аргументами, а висновки закономірні й умотивовані;

• наводити цікаві факти;

• залучати слухачів до дискусії.

Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови (здатності відчувати належність слів до певного стилю, доречність вживання слів у певній ситуацій). Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови, і ерудицією, і світоглядом людини, і культурою мовлення, і технікою мовлення.

Культура мови – це володіння нормами літературної мови, вміння користуватись її виразовими засобами в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення. Це ступінь нашого оволодіння не лише найнеобхіднішими нормами, а й усіма багатствами літературної мови.

Словниковий запас кожної людини ніколи не встановлюється остаточно: він змінюється протягом усього її життя. Залежно від обставин життя одні слова переходять у пасивний словник, а інші – з’являються в активному словнику. В особистому словнику людини освіченої, людини, яка багато читає і мислить над прочитаним, працює над собою – десятки тисяч слів.

Як працювати над збагаченням свого словника? Звичайно, радять багато читати, не пропускати жодного незнайомого слова (значення таких слів необхідно встановлювати за словниками), виписувати те, що здалося особливо влучним, що може знадобитися в певній мовній ситуації.

Культура спілкування як умова формування особистості майбутнього вчителя фізичної культури

Професійні особливості мовленнєвої взаємодії студентів-спортовців полягають в організованості її залежно від сутності й змісту професійного спілкування, доборі мовних засобів, відповідно до потреб, завдань міжособистісної культури спілкування. Важливі його характеристики, –змістовність, логічність, точність, стислість, простота та емоційна виразність, образність, барвистість мовлення. Правильна вимова, вільне, невимушене опанування словом, відмова від вульгаризмів..., фонетична виразність, інтонаційна розмаїтість, чітка дикція...

Позитивне навантаження в етикетному мовленні майбутніх фахівців фізичної культури здебільшого мають поради та пропозиції: Пропоную провести заняття з лещатарських перегонів на горбистій місцевості. Очікуваною реплікою-відповіддю на цю пропозицію є: Із великим задоволенням.

Ефективними є пропозиції, які стосуються продуктивних дій за певних обставин. Наприклад: Раджу тобі, друже, займатися легкою атлетикою, щоб загартувати організм. Адекватною є відповідь: Щиро дякую за пораду, я нею обов’язково скористаюся.

Зважаючи на інтенсивність спортивних занять, студенти доволі рідко використовують ввічливі вислови-відмови, щоб не образити свого приятеля, не спричинити комунікативного конфлікту: Я вдячний за пропозицію, та не можу погодитися, бо не вдало виконую функцію нападника у грі.

Вітальні конструкції у мовленні спортовця найчастіше є виявом побажань: Сердечно вітаю тебе із вступом до ЛДУФК; Зичу тобі міцного здоров’я, щастя, успіхів у навчанні і досягнення вершин майстерності у царині гімнастики. Репліки-відповіді на привітання незмінні: Щиро дякую. Дозволь і тебе привітати.

Виявом етикетної культури ввівчливості є висловлення подяки за добре слово: Дякую за підтримку на змаганнях. Відповіддю може бути фраза: Мені було приємно. Я рада, що ти задоволена. Відповідними формулами спортовці виражають схвалення: Я захоплена твоїм виступом або ж Ти прийняв правильне рішення щодо занять великим тенісом. Компліменти у мовленнєвій практиці є висловами високого рівня якості, міри культури. Наприклад, Ти першокласний фахівець-спортсмен або: У тебе чудовий вигляд.

Набір словесних формул в українській мові має жанр зауваження: Я змушений зробити тобі зауваження. Ти не зовсім добре став у лаву . Найуживанішими формулами висловлення власного погляду є: На мою думку, … або: Я переконана…, чи На завершення розмови вважаю за доцільне повторити сказане мною: Ти досягнеш високих спортивних результатів.

Багатим є словничок прощальних фраз. Скажімо, До зустрічі; Зичу здоров’я; Нехай тобі щастить; Рада буду тебе бачити на змаганнях із стрільби. Професійна діяльність передбачає високий рівень культури спілкування, який засвідчує вміння майбутніх фахівців спорту реалізувати свої можливості у спілкуванні, здатність засвоювати, передавати почуте або свої враження. У професійному спілкуванні здебільшого послуговуються особистісним підходом до висловлювання: Я переконаний; Я хочу порадитися з Вами.

Мовна проблема в Україні все ще потребує значної уваги. Висококультурна особистість повинна вільно володіти українською мовою, а не користуватися жалюгідним суржиком. Проте нерідко у процесі спілкування у студентському середовищі ще використовуються мовні недоречності: Ей, ти, іди сюди…; Не чухайся, поспєшай... Тому під час міжособистісного спілкування потрібно зважати на засоби і манеру спілкування, завчасно виправляти недогляди, особливо уникати неправильного перекладу словосполучень. Наприклад, Оспаривать первенство – Змагатися за першість; Молниеносная партия – Миттєва партія; Удалить с поля игрока – Вилучити, вивести гравця з поля; Ниряние – Пірнання.

Іншим негативним явищем є суржик: В одну шеренгу стройся – В лаву шикуйсь; Спортсмен зайняв друге місце – Спортовець посів друге місце; Палатка – Намет; Єсть – Так. Слід пам’ятати, що навіть правильні, але іншомовні слова іноді доцільно замінювати українськими конструкціями. Наприклад, Фортуна – Успіх, талан, доля; Фінальний – Завершальний, заключний; Призер змагань – Переможець змагань; Фігура – Постать.

Доречно нагадати думку відомого філософа Конфуція щодо мовної проблематики: „Якщо мова є неправильною, то вона не означає того, що має означати, а тоді моральність і будь-яке мистецтво будуть занепадати, справедливість зійде на манівці”.

Сучасні учені-психологи виокремлюють чинники, що ускладнюють спілкування: погрози; негативна критика; образи, образливі порівняння, прізвиська; апеляція до обов’язків: Ти не повинен; Ти не маєш права; натяки без розкриття важливої інформації: Якщо ти будеш поводити себе добре, я зможу допомогти тобі; упереджений діагноз мотивів поведінки: У тебе нема бажання займатися тренуванням; зміна теми: Це дуже цікаво, але поговоримо про твої спортивні досягнення.

Посиленню ефективності самовиховання у мовленнєвій діяльності сприяє дотримання майбутніми фахівцями таких рекомендацій: доступна розповідь про потребу вживання висловів мовленнєвого етикету у спортивній царині під час занять фізичної культури та спорту; популяризація національних традицій з використанням висловів мовленнєвого етикету; проведення конкурсів з метою популяризації висловів мовленнєвого етикету у спортивній лексиці тощо.

Успіх професійного спілкування залежить, насамперед, від культури самого спілкування. Спілкуючись, спортовці повинні бути тактовними щодо інтересів своїх співрозмовників, оскільки мова йде про елементи конкуренції, слави та успіху. Значна частина студентів-спортовців переконана, що під час спілкування необхідно зважати на думку своїх колег, розуміти їхній настрій, уникати конфліктних ситуацій.

Оволодіння українською мовою – не лише елемент професійної підготовленості, але і його загальної культури.

Отже, за умови повноцінного функціонування української мови можна сподіватися на активніший процес вжитку висловів мовленнєвого етикету. Українська мова має значні ресурси для збагачення культурного фонду мовленнєвого етикету майбутніх фахівців спорту. Сучасна мовна практика у галузі спорту потребує виважених підходів та ґрунтовного вивчення історичної спадщини, а використання висловів мовленнєвого етикету у роботі із студентами вищих закладів освіти спортивного спрямування є одним із безпосередніх чинників їхньої професійної підготовки.