
- •1.Основні телевезійні жанри.
- •2.Інформаційна журналістика.
- •3.Запитання на які відповідає аналітична журналістика.
- •4.Звіт,його тематична основа,виступи в звіті.
- •5.Інтерв'ю та його види.
- •6.Жанр аналітичної публіцистики.
- •7.Жанри інформаційної служби.
- •8.Жанри художньої журналістики.
- •10.Функції стендапа.
- •11.Різновиди репортажу.
- •12.Інформаційне інтерв'ю.
- •13.Протокольне інтерв'ю.
- •14.Надзадачі репортажу на телебаченні.
- •15.Категорії осіб у яких беруть інтерв'ю.
- •16.Інтерв'ю анкета та його сутність.
- •17.Жанрова градація репортажу,інформаційний репортаж.
- •18.Портретне інтерв'ю та його ознаки.
- •19.Інтершум на телебаченні.
- •20.Ведучий дискусійної програми.
- •21.Дискусія на телебаченні.
- •23.Коментатор на телебаченні.
- •24.Огляд та його особливості.
- •25.Предмет, мета і засоби зображення огляду.
- •26.Професія телерепортер.
- •27.Телевізійний коментар.
- •28.Що надає популярності в жанрі бесіди.
- •29.Портретний нарис телебачення.
- •30.Стилістика у художній публікації.
- •31.Теленарис та його основа публіцистичного дослідження.
- •32.Прес-конференція на телебаченні.
28.Що надає популярності в жанрі бесіди.
Бесіда – це найбільш поширена форма спілкування, яка використовується для обміну думками, інформацією, почуттями. Бесіда сприяє також активізації зусиль партнерів для забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.За метою та змістом спілкування бесіди поділяються на ритуальні, глибинно-особистісні та ділові. Під час ритуальних бесід люди спілкуються, дотримуючись певного мовленнєвого етикету. Як правило, ці бесіди характерні для обрядів, звичаїв будь-якої спільноти людей. Глибинно-особистісні бесіди використовуються у спілкуванні між близькими людьми. Саме в них найповніше проявляються й реалізуються гуманістичні комунікативні установки та моральні норми. Предметом ділових бесід є конкретне діло. Індивідуальна бесіда сприяє зближенню поглядів співрозмовників, встановленню між ними довіри і взаєморозуміння.
Оскільки успіх в індивідуальній бесіді значною мірою залежить від контакту, що встановлюється між співрозмовниками, виділяють такі етапи бесіди: підготовка до бесіди, встановлення контакту, орієнтування в ситуації й людях, обговорення питання і прийняття рішення, вихід із контакту. Виділення етапів чіткіше визначає спрямованість у пошуку способів і засобів спілкування, правил проведення бесіди.
29.Портретний нарис телебачення.
Портретний нарис - жанр, найбільш яскраво демонструє публіцистичність в текстах ЗМІ. Тут присутній виховання моральності, культури, не сухі факти. Крім того у нарису крім його постійної інформаційної функції також є додаткова соціальна функція - нагородна. Публікація нарису про людину була рівноцінна приміщенню його портрета на дошку пошани, це було нагородження славою. І читачі звикли до того, що в нарисі дається приклад для наслідування.
30.Стилістика у художній публікації.
Посилення уваги до призначення слова в художньому тексті покликало до життя наприкінці 70-х років XX ст.. У різних письменників, у художніх текстах різних жанрів стилістика реалізується по-різному.Комунікативна, інформативно-пізнавальна функції мови підпорядковуються в художніх публікаціях. В ньому використовуються художні засоби всіх інших функціональних стилів; значну роль відіграють індивідуально-авторські засоби мовної виразності, переносно-образне вживання слів, експресивні одиниці всіх мовних рівнів, що забезпечують емоційно-образний вплив на читача.
31.Теленарис та його основа публіцистичного дослідження.
Теленарис має безсумнівні переваги завдяки можливості
відобразити життя у формах самого життя, подати на екрані його зріз. Як і в пе-
редаванні подієвої телеінформації, можна досягти цього завдяки зображенню,що забезпечує головну перевагу телевізійного нарису над його аналогами в газеті, журналі, на радіо.Зображення на телеекрані по-іншому подає навколишній світ, ніж це робить друковане слово або мова радіо. Основною властивістю телебачення є конкретність, безпосередність, автентичність того, що в конкретний момент сприймає з телеекрана людське око. Завдяки наочності і створюється оптична картина дійсності. Якщо слово, надруковане чи вимовлене, звернуте, насамперед, до мислення реципієнта, то зображення – до його зорового прийняття, яке, відповідно, перебуває у постійному “контакті” з абстрактним мисленням, діє на нього. Емоційна сила зображення викликає логічне мислення.Збагачення слова зримим образом – це специфічна особливість теленарису. Зоровий образ подій, людей, життєвих ситуацій є часто самостійним у теленарисі, таким, що не потребує словесного доповнення. Тому дуже важливо зуміти віднайти і зафіксувати той кадр, який сам пояснює вибір певної частки навколишньої дійсності, по-публіцистичному образно передає її. Це завдання не тільки оператора, про його виконання мусить, насамперед, дбати авторнарисовець, який під час написання сценарію теленарису повинен “мислити кадром”, бачити його в уяві, оперувати у відображенні дійсності словесно-зоровими образами – завдяки їм стають зрозумілими зв’язки між фактами, явищами, причини, що їх породжують.Зафіксувати на плівку поверхневий бік якоїсь події, ситуації для теленарису не складно. А ось за допомогою знімальної камери проникнути у внутрішній світ людини – справа непроста. Вона потребує зусиль усієї творчої групи, яка забезпечує підготовку теленарису. Людина розкривається в певні моменти. Вловити і зафіксувати їх – триєдине завдання автора нарису, режисера та оператора.