- •Невідкладна допомога при гострій лівошлуночковій недостатності, набряку легень:
- •При гострій та підгострій формі:
- •Невідкладна допомога при астматичному стані
- •Невідкладна допомога при ларінгоспазмі
- •Ларингоспазм як ускладнення під час анестезіологічних заходів:
- •Невідкладна допомога при утопленні:
- •Невідкладна допомога при повішенні (странгуляційній асфіксії):
- •Алгоритм №2
- •Розрахувати дозу та введення гепарину
- •Порядок виконання практичної навички:
- •Алгоритм №3
- •Видалити стороннє тіло з верхніх дихальних шляхів
- •Порядок виконання практичної навички:
- •2. Вимоги безпеки перед початком роботи.
- •3. Вимоги безпеки під час роботи.
- •1. Загальні положення
- •2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •Інструкція
- •1. Призначення
Невідкладна допомога при ларінгоспазмі
у дітей:
І. Попередня підготовка до виконання навички:
1. Заспокоїти;
2. Звільнити від стискаючого одягу;
ІІ. Основний етап виконання навички:
Незалежні втручання:
1. Подразнюємо корінь язика.
Ларингоспазм як ускладнення під час анестезіологічних заходів:
Залежні втручання:
1. Слиз аспірувати за допомогою катетера або електровідсмоктувача;
2. Розпочинаємо ШВЛ та оксигенотерапію.
Невідкладна допомога при утопленні:
І. Попередня підготовка до виконання навички:
1. Витягнути потерпілого з води;
ІІ. Основний етап виконання навички:
Незалежні втручання:
1. При наявності клінічної смерті
У «синіх» утоплених:
При великої кількості рідини, видаляють її частково:
підняти потерпілого за поперек так, щоб верхня частина та голова повисои;
«Перегнути» потерпілого потерпілого через своє стегно при зігнутій у коліні нозі, одночасно натискуючи на спину потерпілого.
У «білих» утоплених не гаяти час на видалення води з дихальних шляхів.
2. Проводимо ШВЛ та непрямий масаж серця.
Залежні втручання:
1. Продовжуємо відновлювати прохідність ВДШ:
- видаляємо рідину за допомогою відсмоктувача,
- через інкубаційну трубку;
2. ПроводимоШВЛ з інгаляцією киснем;
3. При утоплення в прісні воді зробити кровопускання.
ІІІ. Заключний етап.
Після виведення із стану клінічної смерті, помірно зігріти потерпілого.
Дати гарячий питво.
Невідкладна допомога при повішенні (странгуляційній асфіксії):
І. Попередня підготовка до виконання навички:
1. Звільнити потерпілого від зашморгу;
2. Покласти на рівну жорстку поверхню.
ІІ. Основний етап виконання навички:
Незалежні втручання:
Негайно розпочати СЛЦР при відсутності ознак біологічної смерті.
N.B.! При наявності ушкоджених органів шиї, виключаємо закидання голови. Фіксуємо шийний відділ хребта.
Залежні втручання:
1. При збереженні діяльності серця, проводимо інтубацію трахеї та ШВЛ;
2. При ушкодженні органів шиї – трахестомія.
ІІІ. Заключний етап.
Транспортувати потерпілого на ношах у відділення реанімації, шийний відділ фіксують.
Алгоритм №2
до проведення практичної навички
Розрахувати дозу та введення гепарину
Мета: навчитись розрахувати дозу та введення гепарину
Оснащення: гепарин флакон 5 мл - 25000 МО.
Порядок виконання практичної навички:
І. Попередня підготовка до виконання навички:
Склад. Розчин для ін'єкцій: 5 мл у флаконі по 1 шт. в упакуванні. В 1 мл утримується 5 000 MО гепарину натрію.
Фармакологічна дія. Антикоагулянт прямої дії. Блокує біосинтез тромбіну, зменшує агрегацію тромбоцитів. Гнітить активність гіалуронідази, до деякої міри активує фібринолітичні властивості крові.
Показання до застосування:
- тромбози;
- тромбози коронарних судин (інфаркт міокарда);
- тромбоемболії (профілактика й лікування);
- синдром дисеминованого внутрісудинного згортання крові;
- післяопераційний період у хворих із тромбоємболіями в анамнезі;
- переливання крові;
- катетеризація порожнин серця.
Фармакокінетика. Після п/к введення максимальна концентрація активної речовини в плазмі спостерігається через 3-4 ч. Гепарин погано проникає через плаценту внаслідок великої молекулярної ваги. Не виділяється із грудним молоком. Період напіввиведення із плазми становить 30-60 хв.
Режим дозування. У лікувальних цілях гепарин призначають у вигляді в/в краплинної інфузії в дозі 15 МО/кг/год (тобто для дорослих із середньою масою тіла - 1 тис. МО/ч). Безпосередньо перед инфузієй, для досягнення швидкого антикоагулянтного ефекту, препарат уводять в/в струйно в дозі 5 тис. MО (1 мл). Якщо в/в введення за якимись причинами не може бути зроблено, то препарат уводять п/к - по 10 тис. MО (2 мл)
4 рази в добу. Добова доза не повинна перевищувати 60-80 тис. MО. Застосування препарату в максимальній добовій дозі більше 10 днів можливо тільки у виняткових випадках. У профілактичних цілях для попередження тромбозів гепаринів уводять під шкіру живота по 5 тис. MО (1 мол) 2 рази в добу.
Побічні ефекти. Алергійні реакції: риніт, кропивниця, сльозотеча, лихоманка, бронхоспазм. Інші: при використанні препарату у високих дозах і/або при тривалому лікуванні можлива кровотеча зі слизуватих оболонок і ран, розвиток тромбоцитопенії
Протипоказання.
- захворювання, що супроводжуються порушенням процесів згортання крові;
- виразкові поразки ЖКТ (виразки шлунка, дванадцятипалої й клубової кишки, - ----
- неспецифічний виразковий коліт, злоякісні новотвори);
- підгострий бактеріальний ендокардит;
- виражені порушення функції печінки;
- виражені порушення функції нирок;
- операції на головному мозку й хребті;
- підвищена чутливість до препарату.
- Вагітність і лактація. Застосування препарату в період вагітності можливо тільки за строгими показниками, під ретельним медичним контролем. Можливе застосування препарату в період лактації (грудного вигодовування) за показниками.
Особливі вказівки. Противозгортуючий ефект уважається оптимальним, якщо час згортання крові подовжується в 2-3 рази в порівнянні з нормальними показниками.
Передозування. Симптоми: кровотечі різного ступеня важкості.
Лікування: при невеликій кровотечі варто зменшити дозу або тимчасово припинити застосування препарату. У випадку сильної кровотечі в/в повільно вводять 1% розчин протаміну сульфату. При цьому якщо концентрація гепарину в крові невідома, те разова доза протаміну сульфату не повинна перевищувати 1 мол. Протаміну сульфат можна застосовувати повторно, до нормалізації часу згортання.
Лікарські взаємодії. Одночасне застосування гепарину з АКТГ, тироксином, тетрациклінами може зменшувати дія гепарину.
Одночасне застосування гепарина й непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів і НПВС може підсилювати противозгортаючу дію гепарину.
Гепарин несумісний з розчинами, що мають лужне значення рн, тетрациклінами, тироксином, АКТГ, протаміном.
Гепарин не можна змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.
ІІ. Основний етап виконання навички:
Призначено:
Гепарин підшкірно 5000 МО х 2 рази на добу.
Розрахувати скільки препарату необхідно набрати в шприц.
Необхідні дії:
5 мл гепарину містить 25000 МО гепарину натрію
Х мл містить - 5000 МО гепарину натрію.
5 х 5000
Х мл = 25000 = 1 мл
ІІІ. Заключний етап виконання дій:
В листі призначень зробити відмітку про виконання даної маніпуляції.
