5 Юридичні особи

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді.

Характерними ознаками юридичної особи є такі:

1) організаційна єдність, тобто юридична особа має свою власну ієрархічну побудову, окремі складові якої взаємодіють одне з одним, доповнюють одне одного, утворюючи єдине ціле;

2) майнова відокремленість. Юридична особа повинна мати своє особисте майно, відокремлене від майна інших осіб, зокрема її засновників, учасників та ін.;

3) участь у цивільному обороті від власного імені. Кожна юридична особа повинна мати своє найменування, яке б містило інформацію про її організаційно-правову форму і характер її діяльності. Саме від власного імені юридична особа має право вступати в цивільні правовідносини;

4) здатність вести майнову відповідальність. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним їй майном.

Учасники (засновники) юридичної особи не відповідають за зобов'язаннями юридичної особи, д юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), крім випадків, встановлених установчими документами та заковом. Проте юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків;

5) спроможність бути позивачем або відповідачем у суді. Процесуальний статус юридичної особи як учасника цивільного, господарського або третейського судочинства визначається у відповідному нормативному акті (Цивільному процесуальному кодексі України, Господарському процесуальному кодексі України, Законі України "Про третейські суди").

Для того, щоб мати можливість бути суб'єктом цивільних правовідносин, юридична особа, як і фізична, повинна бути наділена цивільною правоздатністю і цивільною дієздатністю.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Хоча окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, юридична особа може здійснювати тільки після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

7 Способи забезпечення виконання зобов’язань

Окремим видом цивільних правовідносин є зобов'язальні правовідносини. Вони виникають, наприклад, на підставі укладення договору, вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, завдання шкоди тощо.

Зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставами виникнення зобов'язань, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Залежно від підстав виникнення розрізняють два види зобов'язань:

1) договірні, тобто ті, які виникають на підставі укладеного суб'єктами цивільних правовідносин договору (наприклад, договору купівлі-продажу, дарування, страхування);

2) недоговірні. Такими є зобов'язання, підставою виникнення яких є не договір, а інший юридичний факт, визначений у законі (завдання шкоди, набуття, збереження майна без достатньої правової підстави тощо).

Сторін у зобов'язанні завжди дві:

1) боржник - особа, яка зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії;

2) кредитор - особа, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто вчинення певної дії або утримання від її вчинення.

На стороні боржника або кредитора можуть виступати одна особа або кілька осіб.

Часто виникають ситуації, коли кожна зі сторін у зобов'язанні має водночас і права, і обов'язки. У такому разі сторона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь іншої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від цієї іншої сторони. Наприклад, за договором купівлі-продажу на продавця покладається обов'язок передати товар у власність покупцеві (тобто продавець є боржником, а покупець - кредитором), а в покупця виникає обов'язок прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (отже, продавець стає одночасно кредитором, а покупець - боржником).

Виконання зобов'язання є вчинення боржником певної дії або його утримання від вчинення конкретної дії, що випливає із цього зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Для того, щоб зобов'язання було виконане належним чином і у встановлений строк (термін), існують спеціальні заходи цивільно-правового впливу на боржника, що стимулюють останнього до виконання покладених на нього обов'язків, а отже забезпечують виконання зобов'язання.

Хоча виконання зобов'язання забезпечується тільки в разі, якщо це встановлено договором або законом.

На сьогоднішній день у ЦК України передбачено такі види забезпечення виконання зобов'язань:

1) неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо неустойка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, вона називається штрафом, а якщо у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - пенею.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання;

2) порука. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Крім того, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;

3)гарантія. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант також відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;

4) застава. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У законі передбачено два види застави:

- іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи;

- заклад - застава рухомого майна, що передається у володіння застав о держателя або за його наказом - у володіння третій особі;

5) притримання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі

або відшкодування кредиторові пов'язаних із нею витрат та інших збитків має право притримати її в себе до виконання боржником зобов'язання;

6) завдаток. Завдатком е грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних із нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.