
1 Поняття, предмет , джерела та принципи цивільного права
Предмет цивільного права складають дві групи відносин:
1) майнові відносини (відносини власності та відносини товаро- і грошообігу);
2) особисті немайнові відносини. Ці відносини, у свою чергу можна поділити на:
- особисті немайнові відносини, що не пов'язані з майновими відносинами. Ними є відносини, у які вступає особа, реалізуючи свої права на життя, охорону здоров'я, особисту недоторканість, сім'ю, ім'я, особисте життя та його таємницю, свободу пересування тощо;
- особисті немайнові відносини, які пов'язані з майновими відносинами. До цих відносин належать такі, що виникають у сфері інтелектуальної власності (наприклад, пов'язані із правами інтелектуальної власності на: літературний, художній та інший твір; винахід, корисну модель, промисловий зразок; комерційне найменування; торговельну марку; комерційну таємницю).
Метод цивільного права — це сукупність способів та заходів, що впливають на формування поведінки суб'єктів цивільних правовідносин.
Цивільно-правовий метод характеризується певними особливостями, а саме:
- правове становище суб'єктів цивільних правовідносин є рівним;
- суб'єкти цивільних правовідносин самостійні і вільні у визначенні характеру своїх відносин у межах чинного законодавства;
- цивільна відповідальність суб'єктів цивільних правовідносин носить майновий характер;
- для розв'язання спорів між суб'єктами цивільних правовідносин встановлено специфічний порядок.1
На підставі вищевикладеного, можна визначити, що цивільне право України - це галузь права, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини (як ті, що пов'язані з майновими відносинами, так і ті, що не пов'язані з ними) між суб'єктами цивільних правовідносин на засадах юридичної рівності цих суб'єктів і їх майнової відповідальності.
Цивільне право України як окрема галузь права має свою внутрішню структуру; її складові існують не розрізнено, а в певному взаємозв'язку, взаємодіючи один з одним, тобто складають систему зазначеної галузі права. Основними складовими елементами такої структурне правові норми, які, у свою чергу, об'єднуються в цивільно-правові інститути для регулювання певних взаємопов'язаних цивільних правовідносин (наприклад, інститути представництва, позовної давності, права власності, купівлі-продажу, публічної обіцянки винагороди).
2 Поняття та елементи цивільних право відносин
Цивільно-правові норми встановлюються для того, щоб регулювати суспільні відносини, які складають предмет цивільного права і в які ми вступаємо, як зазначалося вище, щодня. У результаті такого регулювання вказані відносини набувають правової форми і стають цивільними правовідносинами.
Цивільні правовідносини виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів, тобто певних життєвих обставин, ситуацій, інших подій і дій, з якими пов'язано настання певних правових наслідків (наприклад, укладення договору, створення літературного твору, завдання шкоди).
Можна виділити певні особливості цих правовідносин, а саме вони:
1) е майновими і особистими немайновими відносинами;
2) засновуються на юридичній рівності суб'єктів і їхній майновій самостійності;
3) формуються на основі вільного волевиявлення.
Отже, цивільні правовідносини — це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, що засновані на вільному волевиявленні самостійних щодо майна, юридично рівних суб'єктів і що виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів.
Цивільні правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, мають свою внутрішню побудову і складаються із трьох елементів:
1) суб'єктів;
2) об'єктів;
3) змісту.
Суб'єкти - це учасники цивільних правовідносин, носії цивільних прав та обов'язків.
Такими учасниками е фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Об'єкти - це певні матеріальні або нематеріальні блага, із приводу яких суб'єкти вступають у цивільні правовідносини, зокрема, речі, майнові права, результати робіт, послуги, інформація тощо.
Зміст складають цивільні права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин, що відповідно реалізовуються або виконуються у сфері таких правовідносин.