1. Соціально-економічний розвиток.

2. Суспільно-політична ситуація.

3. Духовне-культурне життя.

1)Перш за все, погіршилось економічне становище: скоротився ренамент(сільськогосподарський інвентар – плуги, борони, сівалки тощо), на 30 % впала врожайність,закрилось багато заводів. 1500 шахт працювало усього 509, але вони були не дуже великі. Тож копальні та шахти стояли, вугілля не було. Був великий відсоток інфляції. Так, в Павлограді, робітник найнижчого розряду отримував 26 мільонів карбованців. Розвинулась корупція, в державних організаціях( міліція, суд та ін..), бо грошей в бюджеті не було, посадовці зловживали своїми повноваженнями, але населенню треба виживати. Все це вплинуло на моральний стан країни. Вводиться прямий продуктообмін між селом та містом, продовжується вилучення у селян їхньої продукції.

За «Комуністичною доктриною» селянство це реакційний клас, реакційність якою визначається « ИДИОТИЗМОМ СЕЛЬСКОЙ ЖИЗНИ». Їх призначення – забезпечення потреб вищого класу, а селянство це – фінанси, продукція та сили для цього класу. Основна ідея – за селянами немає майбутнього! Лише в останній праці Енгельса передмова в англійській книзі « Перетворення комунізму…», доводить що таке становище селян є вигідним для них, наводячи приклад мануфактур.

Починаються повстання. Уряд директорії теж організовує повстання проти більшовицької влади. Проте НКВД розкрила підготовку. Проте розмах виступів селян і в Країни, і в Росії примусили більшовиків пійти на поступки. Вони регламентували стосунки із селянами за допомогою податків. Приблизно сім років трималася ця ситуація, і село почало працювати.

На поч.20 ст. Сталася велика посуха, яка охопило Поволжя, степну Україну, проте влада не бачила його в Україні. Звичайно, рівень життя змінився - почався голод, про який радянська влада замовчувалась. Вона звернулась до урядів іноземних держав, але ті відхилили допомогу, аргументуючи це діяльністю комуністичної доктрини. І тоді радянський уряд дає указ показувати голод як він є: знімають фільми, в більшій частині для закордону. А тепер, розповідаючи про голод 30-х, використовують кінохроніки 20-х років. Україна все ж таки отримувала допомогу від недержавних організацій, так Фрітьйов Нанцев, «Полярник», створив місію Нансена. Годувала голодуючих у селі, а в містах розсилала посилки. Була створена американська організація АРА, та єврейська Джойнт. Вони давали можливість почати господарювання. Ситуація голоду трапилась вперше за 200 років.

З середини 20-х років починається адміністрування кооперативних організацій. Селяни мало виробити більше продукція, продати її, а ці гроші вкласти у будування, навчання, тобто посилити свій виробничий потенціал. В Умовах низького урожаю 1927 р. селяни відмовились продавати за низькою ціною, то Сталін дав наказ скасувати кооперація.ю селян звільнити і прикріпити їх до земельних наділів. Заборонялося мати паспорт, селяни майже нічого не отримували, продукція вироблялося мало, колгоспи булі збіднілі. В місті теж була біднота, адже є зв’язок між селом та містом. Так. В 1932-1933 рр. почався голодомор. Населення висилали до Сибіру, ув’язнювали, тобто відбувався гніт. За цей час померло від 5 млн.до 7 млн. населення на території України. В селі люди помирали, бо держава забирала хліб. Місто теж не отримувало продукції, як наслідок піднялися ціни, пайки робітникам зменшили. Існувала карткова система.

2. Більшовики захопили владу, то завжди думали, що хтось хоче відібрати її. Тож своїх опонентів вони почали винищувати фізично. У 20-х роках починаються судові процеси проти політичних партій та їх керівників. Так, засудили партію українських есерів, після підписання Брестського миру з німецьким командуванням. Почалися суди над технічною інтелігенцією, яка вперше відчула на собі сили біловиків у вигляді указів. У 1928 р. почалися суди над промпартією, «Шахтинська справа», де звинувачували технічну інтелігенцію, яка вибачала помилку в технології виробництва. Більшість було засуджено, а деяких навіть вбито. Це змусило технічну інтелігенцію замовкнути.

Почався процес над творчою інтелігенцією: письменники, науковці. Цей процес також був фальшивим. В 1930 р. починається процес над СВУ ( Спілкою звільнення України). По суті, саме з цього часу, як показали останні дослідження, починаються масові знищення інтелігенції, церкви та «кулаків». 50 тис. осіб було заарештовано. Таким чином примушували людей мовчати. В 20-ті роки була створена українська автокефальна церква, на противагу російській православній церкві. І в 30-ті роки репресували ієрархію православної церкви. Була створена благодійна організація «СЛОН», але комуністична партія працювала « на публіку». Насправді ж, багато людей було знищено та заарештовано.

Але одночасно відбувались і позитивні зміни.

З’являються громадські, технічні, творчі, наукові організації: ВАПЛІТЕ, Плуг, Гарт. Педагогічні організації долучалися до ліквідації неписьменності. ТАК БУЛО ДО поч. 20-х років. Бо йде сталінське оточення, яке мислило грубо. Вони почали створювати таку систему, яка контролювала б усі сфери життя. І всі громадські об’єднання потрапляють до ДПУ (Державне політичне управління, а в майбутньому НКВС=КДБ=ФСБ). Залишаються тільки потрібні організації, тобто льотчики, воєнні організації. У 30-х починаються репресії над «ворогами народу». Заарештовують керівників державних організацій та установ, учителі, військові (було репресовано 25 тис. військових). В результаті був дефіцит військових, особливо на нижчих чинах. І з господарства почали призивати людей командувати ротами, загонами. Декілька разів змінювалося керівництва ЛКСМУ, і компартію України. Наприклад, був розстріляний Косіор, а М. Скрипник був звинувачений у тому, що петлюрівці зімітуваили поставки хлібу, що викликало голод. Як наслідок, він застрелився.

У1938 р. прийшов М. Хрущов, відбувається ліквідація національних кругів ( території, де компактно проживали представники національних меншин), всього їх було 23.

Було проведено опитування «Рідна мова» 64 тис. учнів сказали, що їх рідна мова – українська. Почалася політика форсування, на згортання націоналізації, на тоталізацію суспільства.

3. В 20-ті роки розквіт і в музиці, і в культурі. Виникнення творчих, письменницьких організацій, які базувалися на основі спільних інтересів. Виникає в писемності ціла низька писемних організацій: ВАПЛІТЕ, Плуг (описували життя на селі), Гарт, «МАРС» та інш. Були об’єднані письменники Західної України. Вони, до речі, були перші репресовані. Дуже сильно гніту зазнав ВАПЛІТЕ. Його учасників навіть було розстріляно. В 30-х. була введена заборона існування всіх організації.

Г. Косинка, В.Підмогильний, Є.Плужник, М. Хвильовий та інші представники «розстріляного відродження» були вбиті. Деякі, наприклад П. Тичина, М. Рильський писали згідно радянським шаблонам, переступаючи через власне «я». Це називалось «державним», або «соціалістичним» замовленням, до оспівувалась могутність та вагомість радянської влади. 1926 р. була відкрито кіностудія ім. Довженка, фільми якої також знімали на замовлення, багато фільмів було знищено або перероблено. Наприклад, О. Довженко, «Україна в огні».

Лесь Курбас відкрив театр, п’єси та вистави дуже пильно проліжвувалися НКВС, аби нічого лишнього про владу не сказали. Проти цих пильностей виступи, у кінотеатрі «Україна» В.Стус, якого було заслано на Соловки.

М. Грушевського звинувачували в організації «революційної спілки».

Лекція 13. Україна в умовах Другої світової війни.

1. Німецька агресія щодо Польщі та захоплення РС зх. України.

2. Окупація Германією України і встановлення окупаційного режиму.

3. Рух опору.

4. Політика радянської влади при звільненні України.

У 1939 році була укладена угода між двома тоталітарними державами про ненапад. Між СРСР та Німеччиною. Вона укладалася на 10 років. Але, 1 січня цього року Германія почала Другу свтови війну, порушивши цей договір.

ОСНОВНІ РИСИ ФАШИЗМУ:

• Антикомунізм;

• Традиціоналізм;

• Радикальний націоналізм та екстремізм;

• Корпоративізм;

• Мілітаризм;

• Вождізм.

17 вересня 1939 року сталінське керівництво видало указ військам вступити на територію західної України та Західної Білорусі. Саме на цих територія почала вводитися українська мова, збільшилася кількість українських шкіл. Преса та видавництво також почали користуватися українською мовою.

Вже у червні 1940 року Гітлер наказав почати підготовку до напади на СРСР. Навесні 1941 року починається мобілізація до війська.

На початковому етапі Другої світової війни 1941-1942 рр. СРСР потерпіла невдачу через невдосконаленість озброєння, через неочікуваність напади. Взагалі, для оборонної промисловості була характерна заторможенність, некомпетентність у засвоєнні нових зразків озброєння.

На першому тижні війни 28 радянських дивізій було повністю розгромлено. А ще 72 дивізії втратили понад 50% власного складу – це 1/5 військ західних округів. Під час окупації німці досить лояльно відносились до більшості населення, вони вбивали лише євреїв та душевнохворих у лікарні, брали у полон лише військових.

Але з часом, починаються утиску усіх верств населення. Молодих людей починають вивозити на роботу до Німеччини, починається масово експлуатація.

У відповідь починається «Рух опору» на Україні. Найбільш відомі партизанські обєднання: С Ковпока, А.Федорова, Сабурова.

Ставлення ОУНовського партизанського руху почалося в середині 1942 року.

Найвідоміший кадр радянського супротиву – Медвєдєв (НКВС – засилало кваліфіковані кадри.

Також була створена УПА ( Українська повстанська армія). Лідером якої був Роман Шушкевич.

У грудні 1942 році почалося визволення, що закінчилося у 1944 році.

Лекція 14. Україна у перше повоєнне десятиліття.

1. Проблеми відбудови.

2. Суспільно-політична ситуація.

3. Ситуація у західних областях та на півдні.

По Україні пройшло дві хвилі воєнних дій: наші відступали і за собою все знищували, бомбили німці, і тому було зруйновано заводи, залізниці. І тому люди гинули і від наших бомб та снарядів, і від німецьких. В результаті радянське керівництво створювало програму відбудову, яка була основана на важкій промисловості, бо влада вважала, що це є просвіт. І тому гроші направлялися на вугільну, залізорудну промисловість. А с/г знаходилось на останньому місці. На цю галузь виділили усього 6 %. А за роки війни було зруйновано 28 тис. сіл, скоротилася матеріально-технічна база. Так, в 1946 році, парк тракторів становив усього 50 %. Худоба становила 65 % від 1940 року. Відбувся дефіцит продукції. У деяких областях навіть не було колгоспів, свиноферм. В середньому на один колгосп припадало 9 корів. В радянські часи корова давала до 5 літрів молока. В результаті такої ситуації, що не вистачало робочої сили корів використовували у роботі, тому і надої були маленькі.

Урожайність скоротилася на 4 центнери. 8,4 центнера збирали з гектара, а зараз – в середньому, 30 центнерів. До війни була врожайність близько 10 центнерів. Овочів збирали менше на 52 центнери.

Основною робочою силою на селі були жінки. Їх було 80 %. Задіяли і інвалідів, пенсіонерів.

Погіршила відбудовчу ситуацію і кліматична ситуація. Бо почалися посушливі періоди. В 1946 році було важка зима, і суха весна. Тож, 346 тис. гектарів просто було знищено.

Але влада почала жорстока вимагати виконання плану. В Результаті чого почали все вигрібати з колгоспів, і люди почали голодувати. Поширювалася дистрофія. Почалися створюватися додаткові дитячі будинки. Виникає канібалізм в 1946 році, розповсюджується суїцид.

І все ж таки, не вдалося виконати план. Здали 227 млн пудів.

В 1947 році. посуха повторилася. І по суті, така ситуація була до кінця 40-х років.

В комунальній сфері були також проблеми. Дуже багато приміщень було зруйновано. Деякі жили в підвалах зруйнованих будинків.

З визволення почали відновлюватися навчальні заклади. Приймали на навчання практично без екзаменів. Умови життя були дуже важкі, бо 2,5 роки треба десь жити. Ось і жили, в напівзруйнованих закладах. Звичайно, створювалися фонди на допомогу університетам, але в більшості випадках вони були не діючими.

Масово люди поїхали на Донбас, це зявилися вільні місця. Туди і направляли в’язнів , бо умови праці були надзвичайно складні. Створювалися промислові структури, де діяли за принципом трудової армії, де головною метою – було виконання плану, незважаючи на ті складні умови життя. Все це робилося для підняття важкої промисловості.

Десятки тисяч людей побували за кордоном, і бачили як живе населення Німеччини,Австрії, Франції та інш. міст. Деякі згадують, що навіть працюючи у німців, вони краще жили ніж удома. Керівництво зрозуміло, що це їм загрожує, бо там вже був соціалізм. І тому, було вирішено повернути все на довоєнний рівень. Розпочалися пропагандистські компанії, для того щоб змусити населення боятися та поважати радянську владу. Проводилися репресії: боротьба з космополітами ( очолив Молотов) та націоналістами(звинуватили Яновського, Сосюру). Були знищені генетики, ботаніки, бо вважалося, що не має існувати таких наук, бо вони, нібито є буржуазними.

Влада намагалась дискридетувати УПА. Але аж після смерті Шухевича, боротьба пішла наспад.

Під кінець цього періоду відбулося приєднання Криму. Крим був Таврійською губернією, більшість населення були все ж таки українці. Об’єднали усі слав’янські населення і назвали їх руськими. Але після повернення татар, виявилося, що Крим віддалений від РФ і вона не може забезпечувати усім необхідним півострів. І кримське керівництво звернулося до президії ВР РФ, з прохання приєднання до України. І тоді, у 1953 році, згідно законам, було прийнято рішення «передати Кримську область до Української РСР»

Лекція 15. Україна в сер. 1950-1980 роках.

1. Ситуація в суспільно-політичній та духовно-культурній сфері. Русифікація.

2. Трансформації у сфері економіки.

Смерть Сталіна у 1953 р. стала полегшенням для його оточення, адже вони знали,що він готував «перетряску» для них. Нове керівництво країни почало міняти методи управління в усіх сферах життя, яке взяло курс на демократизацію суспільства. З посад були зняті найбільш впливові особи, так, був знятий Перший секретар компартії України Г.Мельников. Його звинуватили у тому, що він затримував ріст місцевих кадрів в Зах. Україні. Після цього був призначений Олексій Кіріченко, який був справжнім, етнічним українцем. Атмосфера дестанаціоналізації відбулась у всіх сферах життя.

Відкривається велика гілка вузів, з’являється більше 20 нових навчальних закладах. В літературно-наукових колах почали ставитися питання про чистоту української мови, почали видаватися словниик. Можна сказати, що вперше за революційний період видався словник Б.Грінченка. У літературі активно діють М. Рильський, П.Тичина, М.Стельмах, з’являються численні УКРАЇНСЬКІ (україномовні) журнали «Економіка України» та інш., видаються багатотомні видання в різних галузях України. Було засуджено культ особи. Як наслідок, формується нове покоління, з новим баченням «шістедесятники» ( Іван Дзюба, Ліна Костенко, Алла Горська та інш.) Вони ставили питання про виправлення помилок держави, підтримуючи компартію. Але це влада назвала шовіністичною політикою. «Шістдесятників» заарештовували, відправляли у табори. А ті, хто переходив на радикальну сторону, стали називатися дисидентами. У 1958 р. викрита група молоді, яка утворила «Об’єднану партію визволення України», у 1959 р. Заарештована група «Українська робітничо-селянська спілка» на чолі з комуністом Левком Лук’яненком ( учився разом з Горбачовим).

У 1961 р. була заарештована у Львові організація «Український національний комітет», яка займалася поширення нелегальної літератури. Окрім політичного розгону, також був і культурний. Звинувачували художників, письменників у антирадянських напрямах.

Друга хвиля арештів почалася у 1968 р., яка була викликана протестом інтелігенції проти введення військ у Чехословаччину.

А третя хвиля у 1972 р. коли інакомислячим почали кремінувати усілякі звинувачення, почали відправляти до психлікарні. У цей же період починається наступ на церкву: закривалися церкви, люди навіть ховалися для того, щоб охрестити дітей.

З кінця 50-х років поширюється процес русифікації. Батькам дають дозвіл на звільнення своєї дитини від вивчення української мови. А згодом навіть заборонили вивчення укр.мови в 1-4 класах.

В економіці спробували здійснити децентранаціоналізацію. Були введені колгоспи, створені раднаргоспи в Україні. Почали підіймати цілину, але в 1964 р. керівництво провела реформи, які призвели до незабезпечення потреб населення, і тоді, було вирішено вести карткову систему. Вперше, за часів радянської влади, починають купувати хліб у США. Промисловість розвивалась за типом Російської Імперії – важка промисловість, вугільна, металургійна. Наші ресурси поставляли за кордон, і вже в кінці 80-х практично нічого не залишилось. Все це призвело до великого незадоволення населення, і навіть керівників держави.

Лекція 16. Україна в умовах розбудови державності.

1. Передумови для формування в Укр. Суспільстві ідеї створення власної держави.

2. Проголошення державності та кроки по її розбудови.

3. Соціально-економічний та духовно-культурний розвиток в умовах незалежності.

4. Україна в системі міжнародних стосунків.

Була жорстка система адміністративного управління, всі рішення поступали з Москви. ЦЕ показувала її неефективність, с всі сфери життя. Як результат пріоритет віддавався промисловості та військовій справі, а інші галуззі фінансувались за надлишковим принципом. Продукція повільно оновлювалася, мало випускалося. Все це визивало незадоволення. Рівень життя можна сказати був низький, так, наприклад, всі ходили в однакових шапках, пальтах, це було схоже на армію.

У 80-х роках на прилавках було 2-3 види вареної ковбаси, які були далеко не якісними. В магазини були черги. Дуже вузький був асортимент вин, солодких напитків. Не вистачало і господарських товарів: посуду, мисок, каструль на 2-3 літри. Але при цьому піднімалися ціну на товари підвищенного попиту. ЗА рахунок цих маніпуляцій підіймали зарплати. Все це призвело до того, що підтримка партії серед населення почала падати. Виникає рух за перебудову в Україні «Союз письменників України», «Меморіал», «Товариство лева» та інш. Окрім інтелігенції, активні дії проявляють інші верстви населення, молодь, військові.

За політикою центри відбулася модернізація обладнання. А це відбилось на заробітних платах, наявності робочих місць. Призвело до невдоволення не тільки робітників, але і всього населення.

Компартія очолювалась Щербицьким.

Виникає ГКЧП у Москві, вони прислали генерала в Україні, щоб той утримав ситуацію. Було проголошено незалежність України 1991 р.

Для надання чинності було проголошено Український референдум 1 грудня(обрання президента) .

Прикордонні і внутрішні війська були підпорядковані відповідним республіканським органам, армія почали складати присягу на вірність України, прийняті закони про державні кордони, на будівлі ВР було піднято державний прапор, замість КДБ було створено службу безпеки України, закони про громадянство, право на отримання громадянства отримали ті, хто проживав на території України. Народ підтримував ці ідеї, бо вони збігалися з його настроєм.

5 грудня Леонід Кравчук склав президентську присягу, і поїхав на зустріч у Біловезьку Пущу.

Попри встановлення дипломатичних стосунків з різними державами світу, найскладнішими відношення були з Росією. Такими залишаються і до тепер. В економиці довелося ввести приватизацію державної власності, і ті хто працював на цих підприємствах нічого не отримали. Все зосереджувалось у руках тих можновладців( красні трактори).

Армія де професіоналізується, через брак коштів. Все це відразилось і на культурі, особливо кіноіндустрії.