Тема семінару: «Національно-визвольна боротьба українського народу сер.17 ст.»

1. Україна напередодні національно-визвольної боротьби. Причини, характер, рушійні сили.

2. Головні воєнно-політичні події 1648-1653.

3. Формування української,козацької держави Б.Хмельницького. Внутрішня і зовнішня політика.

4. Українсько-російський договір 1654. Його наслідки та сутність.

Лекція 7. Тема: « Українські землі у складі Речі Посполитої, після національно-визвольної війни сер.17-19 ст.».

1. Політика влади.

2. Суспільно-політична та демографічна ситуація в Україні.

3. Включення в склад Австро-Угорської монархії та його наслідки.

По Вічному миру (80-ті роки 17 ст. Пруцький 1711( Туреччина та Петро 1, та ще дві) Україна була поділена, і Правобережна Україна відійшла до складу РП.

Сучасні землі Донеччини були у складі РП, згодом Лівобережна цілком відійшла до РП, а Правобережна до Московії.

Яка склалася ситуація? Край спустошено, всі фортеці було підірвано, край був знелюднений.

Що почали робити поляки, коли прийшли на Україну? Вони ліквідували податки – потягнулися люди із Галичини, із Волині, з Лівобережної України та Слобожанщини.

Почалися утиски на православну церкву, і зрештою це призвело до її ліквідації на теритоторії Правобережної України. Залишились католики і уніати.

Становище погіршувалося економічними аспектами: тиск на селянство; посилюється кріпацтво, ослаблення управлінської вертикалі в державі, зменшення коштів, як наслідок відбулося скорочення армії, ослаблювались і кордони.

Утворилась Барська конфедерація.

Барська конфедерація (1768–1772)  — військово-політичне об'єднання польської шляхти, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського та Російської імперії.

Створена конфедерація 29 лютого 1768 року у місті Бар на Поділлі (тепер Вінницька область) за ініціативою магнатів братів Красинських, Ю. Пуласького та інших. Учасники Барської конфедерації виступали проти втручання Росії у внутрішні справи Речі Посполитої та реформ внутрішнього устрою Польщі, домагалися збереження прав і привілеїв шляхти.

Виникає гайдамацтво.

Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти польського гніту на правобережній Україні наприкінці XVIII-го на початку XIX-го ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.

Відчуженість широких мас від освічених верхів з особливою гостротою виявлялася під час гайдамаччини — соціального руху на Правобережжі у XVIII ст. Народні маси, в свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажали підставляти шию під ярмо нової панщини, а до панів залічували не тільки польських магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й уніатське духовенство. Гайдамацький рухоб'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з гуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство, але підтримували його найширші верстви населення.

Ці гайдамацькі рухи розпочалися у перші десятиріччя й тривали аж до кінця 1760-х років, зрештою вилившись у грандіозне повстання, що відоме в історії під назвою Коліївщина. Найвизначнішим гайдамацьким лідером був Максим Залізняк.

Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів.

Гайдамаки грабували все навколо, більшість їх – українці.

Поляки переслідували їх.

На Галичині – Опришківський рух.

Опришки — учасники селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти, молдавських бояр, угорських феодалів, згодом — також протиавстрійської адміністрації. Діяли у XVI ст. — 1-й половині XIX століття.

Коліївщина 1768 р. на Київщині.

Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.

Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта.

Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Супроводжувалося масовою різаниною єврейського і польського населення наПоділлі та Волині. Повстання було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.

Холодний яр - низина, на території теперішньою Черкаської області. Формуються чутки про Катерину. І люди вирішили, що треба звільнюватися від цього клейма. Повстання очолив Максим Залізняк. Вони почала громити маєтки шляхтичів, ворогів поляків-католиків.

Як результат РП була поділена між Московією, та Австро-Угорщиною.

Лекція 8. Тема: «Ситуація в Гетьманщині після поразки І.Мазепи та його союзників»

1. Зміни в управлінні.

2. Заходи Петра 1 по скасуванню автономії.

З позиції російських істориків І.Мазепа був зрадником. Після подїй Полтавської битви(1709р.), Петро перший казав: «Треба прибрати Україну до рук», бо він бачив небезпеку централізованої держави. Щоб не повторити помилки 1890 р.(Україна повстала), він вирішив більш цевільно ліквідувати Україну. Було сформована програма на десятиліття ліквідації. Потьомкін висловлювався так: «За для нашої безпеки треба на Україні посіяти розбіжності між полковником та гетьманом. Не треба виконувати прохання гетьмана. Треба змінити відношення до донощиків».

Петром 1 була запропонована така програма для скасування автономії:

• введеня посади резидента при уряді Гетьманщіни. Від стежив за діями українців і направляв цю інформацію в вигідному руслі для Москви. Завдання: сіяти розбрат управлінської вертикалі;

• зміни в системі набуття адміністративних посад; 1715 р. цар видає наказ, яким замість обрання сотників, гетьматів призначалися вигідні для Московїї люди. З приходом росіян почалася конфіскація українських земель,які передавалися призначенним, почалося закріпачення.

• введення заходів по скасуванню автономії(створення паралельних управлінських органів); 1722 Малоросійська колегія, яка фактично позбавила влади гетьмана. Так і почалося суперництво: уряд та колегія, в обов’язок якої входила збирання податків. Вона ставились до населення як окупаційна влада. У1723р. було зібрано 85 800 карбованців, більше вдвічі. 1724 101 300 карбованців. Тобто збирання податків прогресувало.

• систематичне ослаблення живої сили України; По-перше зявлялася робота для козаків, яких відправила на виконання не характерних їм справ. 1716 – 10 тис. козаків направили будувати канал між Волгою і Доном.1721 р . – 12 тис. козаків копали Ладизьке озеро. 1731-1732 рр. по 20 тис. козаків будували укріплення понад Азовським морем. Результат: офіцери ставилися до козаків як до кріпаків, погано харчувалися. Була велика смертність козаків. Не менше 30 тис. гинуло,довели дослідники

• руйнування економіки; Петро 1 починає переорієнтовувати економічні потоки України. 1714р. заборонено українську продукцію вивозити до портів Польщі, Германії, Данії та ін. 1717 о. заборонено вивозити українське зерно. Згодом було заборонено ввозити мануфактурну промисловість, предмети першої необхідності та побуту. Як наслідок, були ліквідовані торгівельні зв’язки, які будувалися десятиліттями, припинився взаємний кредит між Україною та країнами Європи.

• нищення української куль-ри. Було ліквідовано виборність посад священиків, вони призначалися. Було введена заборона братства, знищені книги, написані укр.. мовою за 400 років перебування Руської держави, служби почали правити тільки церковно-славнською мовою, українські святі були замінені московськими, всіх священників на Гетьманщині змусили носити бороди.

• Був закритий перший навчальний заклад – Києво-Могилянська академія, і перетворили її на московську академію, де готували священників.

В Гетьманщині було 600 шкіл, які майже всі позакривали.

Лекція 9. Україна в кін.18-19 ст.

1. Інкорпорація(включення) укр..земель до складу Російської імперії та доля українського народу.

2. Друге національне українське відродження.

3. Розвиток українського національного руху. Посилення русифікації.

Інкорпорація проявилася:

• українські землі, після переподілу РП, відійшли до складу Російської імперії.

• було ліквідована автономія гетьманства 1764 р.

• Слобідська Україна (тепер північний схід: Сумська, Харківська області) теж було ліквідована і полки, які там були, перетворювались у частини російської армії.

• 1775 р. була ліквідована Січ.

• 1783 р. – введене кріпацтво.

• -1785 р. –« Грамота о вольностях дворянству»

!!!!!!!!!!!!!!!!

Новоро́сія  — російська історична назва території уздовж Азовського та Чорного морів, яка охоплює південну частину сучасної України (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська, Луганська області) та південну частину європейської частини сучасної Росії (Краснодарський, Ставропольський край, Республіка Адигея, Ростовська область). Російське визначення "Новоросія" включає в себе наступні історико-етнографічні українські землі: Запоріжжя, Північне Причорномор'я, частину Приазов'я, частину Бессарабії, частину Таврії і Кубані (навколо міста Ростова-на-Дону).

МАЛОРОСІЯ назва України в офіційних актах Росії XVIII - поч. ХХ ст., а також у рос. і частково укр. історіографії; походить від поняття Micra Rosia, яким у візантійській церковній термінології позначали територію, підпорядковану Галицькій митрополії в XIV ст.; згодом книжна назва Мала Русь або Мала Росія поширилася й на Наддніпрянщину; у XVIII ст. термін М. стосувався тільки Лівобережної України (Гетьманщини).

Маркевчич видав книжку «Записки о Малоросии»

В сер. 19 ст. відкривається Харківський університет,тут працюють видатні письменники, такі як П.Гулак - Артемовький, Є. Гребінка, Г.Квітка-Основ’яненко. Видаються журнали, нариси, молодь становиться модною.

1834 р. центром стає Київ. Він стає округом, де відкриваються гімназії, школи.

І він став не тільки культурним центром, а й політико-культурним.

1846 -1847 рр. виникає Кирило - Мефодіївське товариство. українська таємна політична організація, що спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху.

Була одним з проявів піднесення національного руху на українських землях та активізації загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду назрівання загальноєвропейської революційної кризи — «весни народів».

Членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів. Провідну роль серед них відігравали М.Костомаров, Т.Шевченко, Г.Андрузький, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш. Впродовж існування товариства його ідеологія зазнавала істотних змін. Завдання об'єднання слов'ян, що стало підставою виникнення таємної організації, згодом конкретизувалось у двох напрямах — рівноправного співробітництва слов'янських народів та відродження України.

1863 р. Валуєвський циркуляр, котрий забороняв викладання українською мовою в школах.

1876р. Юзефович підписав Емський указ про заборону навіть переплявати за кордон українську літературу. Почалися зміни прізвищ. Він був спрямований на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком, призвів до тимчасової дезорганізації українського руху в Наддніпрянщині.

Лекція 10. Суспільно-політичне життя на українських землях сер.19-поч.20 ст.

1. Суспільно-політичне життя українців у складі Австро-Угорської монархії.

2. Суспільно-політичне життя в Подросійської Україні.

3. Злиття двох суспільно-політичних рухів.

Українці, які опинилися під владою Австро- Угорщини, були під гнітом Польщі. Коли австрійській монарх проїхався по приєднаним територіям,і побачив в яких жахливих умовах знаходяться українці: церква, населення, побут. Населення, та навіть священики були дуже неграмотними. І монарх вирішив, що треба створити навчальний заклад, який буде готувати греко-католицьких священників.

Паралельно здійснюється реформа шкільної освіти: вводиться обов’язкове середню освіту на рідній мові ( 4 класи). А викладання в повних навчальних закладах велося німецькою мовою. Іван Франко вчився в німецькомовному Чернівецькому університеті.

Люди починають писати, та читати, з’являється інтелігенція, яка видає газети та пише книжки для населення, відстоює інтереси українців(галичан, русинів) в судах. Створюються просвітницькі заклади, наприклад, наукове товариство ім. Шевченко

1890р. створена перша політична партія на Галичині. Русько-українсько радикальна партія. Пізніше виникає нова партія – Радикальна українська партія, яку заснували молоді студенти. І в 1895 р. Юліан Бачинський видає «Україна Ірредента»(уярмлена). Він висуває ідеї об’єднання всіх українських земель від Сяну до Дону. У 1899 р. в Харкові гурток молодих інтелігентів засновує Революційну українську партію (РУП). Керівниками її були Д.Антонович (син В. Антоновича), М. Порш та ін. РУП організувала видавництво революційної літератури в Чернівцях і Львові, завозила звідти і розповсюджувала по селах велику кількість пропагандистської літератури

Виникає рух народовців і москвофілів. Народовці орієнтувались на народ та його думку, москвофіли – на Москву та її інтереси. У 1870 р. москвофіли заснували політичну організацію — Руську раду, яку називали прямою наступницею Головної руської ради 1848 р. та єдиним представником усіх західноукраїнців.

Починають створюватися військові,на зразок польських організації, товариства: СІЧ; Кирило Трильовський – адвокат, юрист винайшов руханково-пожарниче товариство; Пласт; Сокіл; (великий % військової підготовки). Пізніше- товариство січові стрільці, які ставили конкретні військові завдання.

В 80-х зявляються заборони на українську літературу. І вони були змушені друкуватися тільки у Галичині, і щось таємно все ж таки переправлялося. Хтось переїхав взагалі до Галичини. І от, розумієте,яка ситуація? Процес русифікація посилювався, і діти їхні, уже ставали російськими інтелігентами.

ВСІ МИ УКРАЇНЦІ! І коли це усвідомила українська інтелігенція, вони почали поширювати ці ідеї в суспільство. І єдиною літературної мови для Галичини і для Дніпрянщини стала українська мова. Після цього почалися ідеї поширення єдиної, суспільної історії. Наприклад, Драгоманов поширював ці ідеї за кордоном, а Іван Франко на Наддніпрянщині. Лизавета Виваранович дала кошти на створення друкарні у Львові, Євген Чикаленко створив фонд, який віділяв кошти для утримання студентів з Наддніпрянщині, які навчалися у Львові.

Протягом 1890-1894 pp. Грушевський працював при Київському університеті як професорський стипендіат.

На початку 1891 р. професор Антонович, повернувшись із подорожі у Галичину, запропонував Грушевському очолити кафедру історії України, яку планувалося згодом відкрити у Львівському університеті. Молодий учений прийняв цю пропозицію.

У травні 1894 р. Грушевський захистив дисертацію на ступінь магістра. Того ж року він переїхав до Львова й очолив новостворену кафедру всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи.

Лекція 11: «Україна в 1900-1920 х рр..»