4) Примирення

Примирення поєднує в собі встановлення фактів і рекомендації щодо примирення. Зазвичай воно здійснюється комісією з примирення.

На відміну від слідчих комісій, комісії з примирення не обмежуються встановленням фактів, а можуть розробляти і пропонувати варіанти розв' язання спору, хоч такі пропозиції також не є обов' язковими для сторін. Така комісія з' ясовує предмет суперечки, збирає необхідну інформацію і пропонує сторонам шляхи до угоди. Комісії з примирення дають можливість кожному учасникові спору отримати й обговорити інформацію про бачення іншою стороною суті спору, її аргументи та фактичні обставини; виробити проект угоди примирення.

Порядок утворення й діяльності комісій з примирення було розроблено у Загальному акті про мирне розв' язання міжнародних спорів від 1928 р., який з деякими поправками був підтверджений Генеральною Асамблеєю ООН у 1949 р. За Загальним актом впродовж шести місяців після клопотання одного з учасників спору мають бути створені постійні або спеціальні комісії з примирення. Комісії складаються з п' яти членів. Кожна сторона призначає одного члена (який може бути чи не бути громадянином відповідної держави), три інші, за спільною згодою, призначаються з громадян третіх держав (серед них і голова комісії). Термін повноважень комісії - три роки. Комісії з примирення ухвалюють рішення більшістю голосів, а рішення по суті ухвалюються за участю всіх членів комісії.

Термін сесійних засідань погоджувальних комісій не перевищує 15 днів, якщо немає іншої домовленості між сторонами. Якщо комісії не вдається виробити єдиний проект доповіді для учасників спору, то всі пропозиції можуть бути використані в кінцевій доповіді на іншій сесії.

«Загальний акт» не набрав чинності, і комісії з примирення утворюються на основі численних двосторонніх угод про процедуру примирення (за першу половину XX ст. було укладено понад 500 таких угод).

У багатосторонні міжнародні угоди також часто вводиться процедура формування слідчої комісії. До таких угод зокрема від­носиться Конвенція про міжнародну відповідальність за падіння космічних об'єктів від 29.03.1972 р. У статті XIV Конвенції передбачається процедура врегулювання спорів з питань про компенсацію збитків: якщо переговори сторін в спорі не призводять до вирішення спору впродовж одного року, на прохання будь-якої із сторін спір передається в Комісію з розгляду претензій з рисами погоджувального, слідчого і арбітражного органу. Комісія складається за такою схемою: кожна із сторін призначає в її склад одного свого громадянина. Держави спільно призначають третього, який стає головою комісії. Якщо впродовж 4-х місяців з дати пред' явлення заяви про створення комісії сторони не дійдуть згоди стосовно голови, передбачено звернення до Генерального Секретаря ООН, з проханням призначити такого голову (впродовж 2-х місяців).

Досить детально порядок утворення й діяльності комісії з примирення викладено у ст. 85 Віденською конвенції про представництво держав у їх зносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. Якщо спір не було врегульовано шляхом проведення консультацій, то будь-яка держава, що бере участь в консультаціях, може передати спір до комісії з примирення й повідомити про це письмово організацію, при якій діє представництво такої держави, а також інші держави, що беруть участь в консультаціях. Комісія з примирення складається з трьох членів: двох членів, що призначаються кожною із сторін спору і голови. Кожна держава - учасник Конвенції заздалегідь призначає особу, що діятиме в якості члена такої комісії і повідомляє про це призначення Організацію. Організація веде список призначених осіб. Якщо держава не зробила це завчасно, вона може зробити таке призначення в ході процедури примирення до того моменту, коли комісія почне складати доповідь про результати своєї діяльності.

Голова комісії обирається двома іншими членами. Якщо між останніми впродовж одного місяця після надходження повідомлення про початок процедури примирення в Організацію не було досягнуто згоди, або якщо одна із сторін спору не використала свого права призначити одного з членів комісії, голова призначається за клопотанням однієї з сторін головною посадовою особою Організації. Це призначення має бути здійснене впродовж одного місяця після надходження такого клопотання. Головна посадова особа Організації призначає головою кваліфікованого юриста, який не може бути ні співробітником організації, ні громадянином держави - сторони спору.

Комісія визначає власні правила процедури і приймає рішення і рекомендації більшістю голосів. Вона може рекомендувати організації, якщо остання на те уповноважена ООН, зробити запит на консультативний висновок Міжнародного суду щодо застосування або тлумачення Конвенції 1975 р. Якщо комісія не в змозі досягти згоди між сторонами спору впродовж двох місяців з моменту призначення голови, вона повинна підготувати в найкоротший термін доповідь про свою роботу і надіслати її сторонам спору. Доповідь повинна містити висновки комісії з фактів і питань права, а також рекомендації, які вона зробила сторонам спору в цілях сприяння розв'язанню спору. Рекомендації комісії не мають обов'язкової сили для сторін до тих пір, доки сторони не приймуть їх. При цьому будь-яка сторона спору має право заявити в односторонньому порядку, що вона виконуватиме ті рекомендації комісії які її стосуються.

Як приклади двосторонніх комісій з примирення можна назвати франко-марокканську комісію з континентального шельфу (1958 р.) Норвезько-ісландську з рибного промислу (1981 р.). У 1961 р. Генеральна Асамблея створила погоджувальну комісію з Конго, члени якої були призначені головою Асамблеї. В якості міжнародної комісії з примирення кілька разів (п'ять) виступила й Постійна палата третейського суду.