- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
Поняття «міжнародна відповідальність» є за обсягом ширше від поняття «міжнародно-правова відповідальність», оскільки відповідальність може бути й не юридичною, а, наприклад, моральною чи політичною.
Доктрина, однак, уникає прямого протиставлення юридичної й неюридичної міжнародної відповідальності, поділяючи при цьому міжнародну відповідальність на два види: відповідальність матеріальну й політичну (останню також іноді визначають як моральну).
Розрізняються також окремі форми міжнародної відповідальності, з яких у «Статтях про відповідальність» 2001 р. кодифіковано лише три з тих, що перераховуються в доктрині: реституція, компенсація й сатисфакція: при цьому реституція й компенсація є формами матеріальної відповідальності, а сатисфакція - формою політичної (або моральної) відповідальності. Цей перелік форм відповідальності Комісія ООН з міжнародного права, очевидно, визнала вичерпним для сучасного МП. Проте, виходячи зі Статей, питання про «юридичність» міжнародної відповідальності також залишається відкритим.
Проблемність визначення критеріїв «юридичності» є загальною для міжнародного права. Вона постає вже при характеристиці співвідношення міжнародної нормативної системи й системи міжнародного права (див. розділ 1), коли необхідно визначити, за якими критеріями слід відрізняти правові (юридичні) норми регулювання від інших соціальних норм, що склалися на рівні міждержавних відносин. Конкретно питання про критерії кваліфікації міжнародної норми як правової постає при встановленні «юридичності» міжнародного звичаю, та при характеристиці міжнародного спору. Широко відомо, що стосовно двох останніх питань, доктрина знаходить рішення в положеннях статей 36 і 38 Статуту Міжнародного суду ООН, який є
Зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 38 Статуту МС ООН визначено в якості джерела, до якого звертаються судді МС ООН «міжнародний звичай, як доказ загальнопоширеної практики, визнаної в якості правової норми». Тобто є дві умови для того, щоб звичай розглядався як міжнародна юридична норма: він має бути загальнопоширеним і його правова природа має бути загальновизнана. Останнє означає, що держави розглядатимуть такий звичай як обов'язковий для себе, і саме визнання суб'єктами зносин обов'язковості для них норми означає її «юридичність» або, іншими словами, «правовий характер». В доктрині міжнародного права «переконання у юридичності» зазвичай наводиться латиною: «opinion iuris» - в силу важливості цієї ознаки для визначення правового характеру міжнародної норми.
Стосовно критеріїв юридичного характеру міжнародного спору доктрина посилається на положення ст. 36 Статуту МС ООН. Таким критерієм, перш за все, є принципова підвідомчість спору МС ООН. Тобто, не враховуючи процедурні критерії (визнання чи невизнання державою-стороною спору юрисдикції суду з конкретного питання) природа спору дозволяє суду взяти її до розгляду (при умові, що на те існує так чи інакше визначена добра воля держав-сторін спору). Конкретні матеріальні критерії підвідомчості спору юрисдикції МС ООН визначено в ч. 1. Ст. 36: спір є правовим, якщо він стосується:
тлумачення договору;
будь-якого питання міжнародного права;
наявності факту, який являє собою порушення міжнародного зобов'язання;
характеру й розміру відшкодувань за збитки, завдані порушенням міжнародного зобов'язання.
Отже, виходячи з вже усталених доктринальних положень і логіки, можна виділити такі критерії «юридичності» міжнародної відповідальності:
• переконаність у обов'язковості (юридичності) норми, на основі якої виникає відповідальність;
• питання права;
• питання встановлення і кваліфікації факту, який є порушенням міжнародного зобов' язання;
• питання матеріальної компенсації за правопорушення.
Позначивши всі ключові і спірні питання інституту відповідальності в міжнародному праві, підійдемо до визначення міжнародно-правової відповідальності. Комісія з міжнародного права ООН дає, на нашу думку, найбільш повне з-поміж безлічі таких визначень:
Міжнародно-правова відповідальність держав - це «усі види нових правовідносин, які можуть виникнути в межах міжнародного права внаслідок діяння держави, незалежно від того, чи вони виникають між державою-порушницею й безпосередньо постраждалою державою, чи поширюються й на інших суб' єктів МП, і незалежно від того, чи полягають вони у зобов'язанні винної держави відновити у правах потерпілу державу, відшкодувавши заподіяні їй збитки (шкоду), чи включають також право самої потерпілої держави, інших суб' єктів МП застосувати до винної держави будь-яку санкцію, допустиму міжнародним правом»99.
Як зазначає Лукашук, нормативно-правовою підставою для міжнародно-правової відповідальності можуть слугувати як матеріальні норми, що встановлюють відповідальність у конкретній галузі права, так і ті норми міжнародного права, що визначають умови наявності міжнародного правопорушення (зокрема процесуальні), що безпосередньо стосуються реалізації міжнародно-правової відповідальності і починають функціонувати за наявності певних юридичних фактів.
Джерелами міжнародно-правової відповідальності, на його думку можуть бути: правомірні, юридично дійсні міжнародні договори та міжнародні звичаї; рішення міжнародних організацій та міжнародних органів (наприклад, Ради Безпеки ООН), які відповідно до норм міжнародного права (насамперед статутів цих організацій) мають юридично-обов' язковий характер; рішення міжнародних судів та арбітражів; а також, в окремих випадках, односторонні міжнародні зобов' язання держав.