
- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
5. Міжнародний суд (далі мс оон)
Це головний судовий орган ООН, що діє відповідно до Статуту ООН і Статуту Міжнародного Суду. У його склад входять 15 суддів, що обираються Генеральною Асамблеєю й Радою Безпеки за окремими списками. Компетенція Суду поширюється лише на розв'язання спорів між державами (ст.34 Статуту МС ООН), що взяли на себе зобов' язання виконувати його рішення93, а також на надання консультативних висновків (ст. 65 Статуту МС ООН) з юридичних питань за запитами РБ ООН, ГА ООН та, з дозволу Генеральної Асамблеї, інших органів і спеціалізованих установ ООН (ст. 95 Статуту ООН).
Усі члени ООН є de facto учасниками Міжнародного суду (ст. 92-93 Статуту ООН). Відповідно до ст. 93(2) учасником Міжнародного суду може стати держава, яка не є членом ООН.
Штаб-квартира Міжнародного суду знаходиться в Гаазі (Нідерланди).
6. Секретаріат оон
Секретаріат ООН складається з Генерального секретаря ООН і персоналу Секретаріату (ст. 97 Статуту ООН). Генеральний секретар і персонал ООН є міжнародними службовцями - кожен член ООН повинен поважати міжнародний характер обов' язків
Генерального секретаря і персоналу Секретаріату і не намагатися здійснювати на них вплив (ст. 100 Статуту ООН).
Головне завдання Секретаріату - забезпечення нормального функціонування ООН. Загальна чисельність співробітників Секретаріату бл. 16 тис. чоловік. Основні підрозділи Секретаріату:
департамент з політичних питань і справ РБ ООН;
департамент з економічних і соціальних питань;
управління з правових питань;
управління з обслуговування конференцій.
Генеральний секретар є головною адміністративною посадовою особою ООН (ст. 97 Статуту ООН). Його повноваження є виконавчо-розпорядчими. Вони сприяють забезпеченню реалізації рішень ГА ООН, Ради Безпеки та інших органів ООН.
Генеральний секретар уповноважений доводити до РБ ООН будь-які питання, що можуть загрожувати міжнародного миру й безпеці (ст. 99 Статуту ООН).
Генеральний секретар має бути присутнім на засіданнях ГА ООН, Ради Безпеки, інших органів ООН, а також бере участь у роботі різних міжнародних конференцій і нарад.
За ст. 98 Статуту ООН, Генеральний секретар подає ГА ООН щорічний звіт про діяльність Організації. Генеральний секретар репрезентує ООН в її відносинах з іншими організаціями й державами. Ст. 99 Статуту надає особливі повноваження Генеральному секретареві в його діяльності з підтримки міжнародного миру й безпеки.
Генеральний секретар ООН призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки строком на 5 років. Він призначає своїх заступників та інших посадових осіб Секретаріату, що очолюють різні департаменти й бюро. Статут вимагає, щоб при доборі персоналу враховувалися компетентність, сумлінність і географічне представництво (ст. 101 Статуту ООН).
А 2. Допоміжні органи системи ООН
Статутом ООН (ст. 7) передбачено, що при необхідності можливе створення допоміжних органів ООН
Допоміжні органи (далі ДО) ООН мають певні ознаки міжурядових організацій, а саме:
1. Окремі джерела фінансування (деякі з них мають свій фонд фінансування, незалежний від бюджету ООН);
Окрема штаб-квартира;
Окремі представництва держав при цих органах;
Можливість входження до їхнього складу держав-нечленів
ООН;
Правомочність укладати договори в межах їхньої компетенції;
Деякі з них - ЮНІСЕФ, ЮНКТАД, ПРООН і ЮНЕП -юридичні особи.
Однак, від міжурядових організацій їх все-такі відрізняють наступні відмінності:
Вони не мають міждержавної договірної основи (створені резолюціями ГА).
їхня організаційна структура формується головними органами ООН.
Вони є органами обмеженого представництва.
їхні повноваження не обумовлені волевиявленням держав-членів, а виникають з практики міжнародного співробітництва.
ДО діють на делегованих засадах (не від свого імені, а від
ООН).
Права й привілеї посадовців ДО - це права й привілеї посадових осіб ООН.
Угода про їхню штаб-квартиру укладається від імені ООН.
До допоміжних органів відносяться комісії, програми, фонди, конференції та інші органи з подібним статусом. Розглянемо коротко найвизначніші з них:
1. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) -створена у 1964г. покликана сприяти торгівлі між країнами, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. ЮНКТАД є органом Генеральної Асамблеї ООН, основними завданнями якого є: сприяння міжнародній торгівлі і забезпечення сталого розвитку на основі рівноправного взаємовигідного всебічного співробітництва між державами; розробка рекомендацій, принципів, організаційно-правових норм і механізмів сучасних міжнародних економічних відносин; участь у координації діяльності інших установ системи ООН в галузі економічних відносин, налагодження господарських зв'язків і заохочення міжнародної торгівлі94. ЮНКТАД діє з 1966, секретаріат знаходиться в Женеві, до складу входять усі держави-члени ООН.
Програма розвитку ООН (United Nations Development Programme, UNDP, ПРООН) - заснована у 1965 році як допоміжний орган Організації Об'єднаних Націй з надання субсидій, а також технічної й передінвестиційної допомоги країнам, що розвиваються95.
Світова продовольча програма - заснована у 1961 році. Основна мета - надання продовольчої допомоги як в режимі надзвичайної допомоги, так і в процесі реалізації програм розвит-ку96. 4. Програма ООН з навколишнього середовища (United Nation Environment Program UNEP, ЮНЕП), заснована у 1972 році, за ініціативою Стокгольмської конференції ООН з довкілля ГА ООН. Здійснює координацію програм в сфері захисту навколишнього середовища, сприяє впровадженні раціональних методів природокористування97. Штаб-квартира у м. Найробі (Кенія). Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) створений у 1946 р. первинна мета - надання допомоги дітям післявоєнної Європи, а згодом - дітям колоніальних і постколоніальних країн.
6. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (United Nations High Comissioner for Refuges, UN Refugee Agency, UNHCR) - організація, що надає допомогу людям, яків рятуються втечею від війни, переслідувань, порушень прав людини. 7. Центр Організації Об'єднаних Націй з населених пунктів (United Nations Centre for Human Settlements, UNCHS, Habitat) - утворена в 1978 р. орган ООН, що сприяє соціально-сталому і природоохоронному розвитку населених пунктів, а також забезпеченню населення країн світу безпечними притулками.
Фонд Організації Об'єднаних Націй з народонаселення (United Nations Population Fund, UNFPA) - міжнародна установа, що надає допомогу в області народонаселення .
Проект міжнародних зіставлень ООН (International Comparision Programme, ICP) - програма ООН, що дозволяє країнам-учасникам визначити економічні позиції своєї країни по відношенню до інших країн світу.
Деякі інші допоміжні органи:
Комісія з міжнародної цивільної служби
Міжнародна конференція з фінансового розвитку
Конференція 2005 - учасників Договору про нерозповсюдження ядерної зброї
Всесвітній саміт на вищому рівні з питань інформаційного суспільства
Всесвітній саміт на вищому рівні зі сталого розвитку
Всесвітня асамблея з проблем старіння
16. Конгрес ООН з попередження злочинності й кримінального правосуддя
Б. Система спеціалізованих організацій системи ООН
Спеціалізована організація (установа) системи ООН - це самостійна міжнародна організація, створена на основі міжурядових угод і пов' язана з Організацією Об' єднаних Націй (через ЕКОСОР) спеціальною угодою про співробітництво (ст.ст. 57 і 63 Статуту ООН). Спеціалізовані Організації (СО) системи ООН є самостійними міжурядовими організаціями, їхній зв' язок з ООН договірний і носить характер співробітництва й координації дій. До СО системи ООН увійшли існуючі (колишні адміністративні союзи) і новостворені спеціалізовані міжурядові організації. Разом зі спеціалізованими установами системи ООН згадується Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), а також Світова організація торгівлі, які є близькими за статусом до спеціалізованих організацій системи ООН. Розглянемо їх коротко:
Організація Об' єднаних Націй з питань продовольства й сільського господарства (ФАО), заснована у 1945 р., штаб-квартира у Римі.
Міжнародна організація праці (МОП, створена у 1919 р., з 1946 р. - спеціалізована організація системи ООН, штаб-квартира у Женеві (Україна член з 1954 року).
Організація Об' єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО), утворена у 1946 р., штаб-квартира знаходиться у Парижі, (Україна член з 1954 р.);
Міжнародний союз електрозв' язку (МСЭ), створений у 1865 році, з 1947 року - спеціалізована установа системи ООН, штаб-квартира у Женеві (Україна - член з 1947 року).
Міжнародний валютний фонд (МВФ), створений Бреттон-Вудськими домовленостями у 1944 році, штаб-квартира - у Вашингтоні, (Україна - член з 1992 р.).
Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР) -головна установа Світового банку, також створений Бреттон-Вудськими домовленостями у 1944 році, штаб-квартира - у Вашингтоні, (Україна - член з 1992).
Всесвітня організація з охорони здоров' я (ВООЗ), спеціалізована установа системи ООН з 1947 р., штаб квартира у Женеві, (Україна - член з 1992 року).
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), створена Чиказькою конвенцією 1944 р., з 1947 року -спеціалізована установи системи ООН, штаб-квартира у Монреалі, (України член з 1954 р.).
Всесвітній поштовий союз (ВПС), створений 1874 року, з 1948 році - спеціалізована установа, штаб-квартира у Берні, (Україна - член з 1947 р.).
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) - підрозділ Світового банку, створена у 1956 році з метою надання допомоги у комерційному фінансуванні приватних підприємств, штаб-квартира - у Вашингтоні, (Україна - член з 1993 р.)
Міжнародна морська організація (ІМО), з 1958 року -спеціалізована організація системи ООН, штаб-квартира - у Лондоні, (Україна має членство з 1994 року).
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) - підрозділ Світового банку, створена у 1960 р. з метою надання допомоги на пільгових умовах країнам, що розвиваються.
Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), створена у 1878 р., з 1961 р. - спеціалізована установа системи ООН, штаб-квартира у Женеві, (Україна має членство з 1951 р.).
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована у 1967 р. Стокгольмською конвенцією, штаб-квартира -у Женеві, (Україна - член з 1970 року);
Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД), заснований у 1976 році.
Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), створена в 1967 році як допоміжний орган ООН. У рамках ЮНІДО ще в 1975 р. було ухвалене рішення про її перетворення в спеціалізовану організацію системи ООН, після ратифікації 80 державами-членами ЮНІДО у 1985 році вона з допоміжних органів ООН трансформувалася у спеціалізовану організацію системи ООН. (Україна - член з 1985 року).
Найпізніше (у 2006 році) спеціалізованою організацією системи ООН стала Всесвітня організація з туризму (ВОТ), створена у 1972 р.).
Міжнародна організація зі справ біженців ООН (ІРА) утворена в 1946 році, з 1952 року припинила свою діяльність у зв' язку з діяльністю Верховного комісара ООН зі справ біженців.
Правове становище МАГАТЕ і СОТ
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) (Відень, 1956, Україна член з 1957р.) діє «під егідою ООН», але не включено в систему спеціалізованих установ ООН, очевидно через те, що пов'язане з останньої не через ЭКОСОР, а через Генеральну Асамблею.
Світова організація торгівлі (СОТ, утворена Маракеською угодою від 15 квітня 1994 р.) не є спеціалізованою організацією ООН, але також пов' язана із її системою через угоди з ЮНКТАД, групою Світового банку, ВОІВ та багатьма іншими спеціалізованими організаціями системи ООН.
Розділ 8
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ МІЖНАРОДНИХ СПОРІВ
Структура теми:
1. Відповідальність у міжнародному праві.
2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у доктрині й джерелах міжнародного права.
3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення.
Література до теми:
Блищенко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовный суд. - М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1998. - 239 с.
Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії. - К.: Либідь, 2004 - 608 с.
Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. - К. : Юрінком Інтер. 2001. - 640 c.
Каламкарян Р.А., Мигачев Ю.И. Международное право: Учебник. - М.:Изд-во Эксмо, 2004. - 688 с.
Лукашук И.И. Право международной ответственности. -М.: Wolters kluver, 2004. - 214 с.
Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / за ред. В.Г.Буткевича. - К.: Либідь, 2004 - 816 с.
Международное право: Учебник. Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. - М. : Международные отношения 2003. - 720 с.
Международное публичное право: Учеб. / Л.П. Ануфриева, К.А. Бекяшев, Е.Г. Моисеев, В.В. Устинов [и др.]; отв. ред. К.А. Бекяшев. - М. : Проспект. 2010. - 1008 с.
Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле. Международное публичное право, В 2-х т. Т. 1. - К. : Сфера. 2000.
- 440 с.