5. Міжнародний суд (далі мс оон)

Це головний судовий орган ООН, що діє відповідно до Статуту ООН і Статуту Міжнародного Суду. У його склад входять 15 суддів, що обираються Генеральною Асамблеєю й Радою Безпеки за окремими списками. Компетенція Суду поширюється лише на розв'язання спорів між державами (ст.34 Статуту МС ООН), що взяли на себе зобов' язання виконувати його рішення⁹³, а також на надання консультативних висновків (ст. 65 Статуту МС ООН) з юридичних питань за запитами РБ ООН, ГА ООН та, з дозволу Генеральної Асамблеї, інших органів і спеціалізованих установ ООН (ст. 95 Статуту ООН).

Усі члени ООН є de facto учасниками Міжнародного суду (ст. 92-93 Статуту ООН). Відповідно до ст. 93(2) учасником Міжнародного суду може стати держава, яка не є членом ООН.

Штаб-квартира Міжнародного суду знаходиться в Гаазі (Нідерланди).

6. Секретаріат оон

Секретаріат ООН складається з Генерального секретаря ООН і персоналу Секретаріату (ст. 97 Статуту ООН). Генеральний секретар і персонал ООН є міжнародними службовцями - кожен член ООН повинен поважати міжнародний характер обов' язків

Генерального секретаря і персоналу Секретаріату і не намагатися здійснювати на них вплив (ст. 100 Статуту ООН).

Головне завдання Секретаріату - забезпечення нормального функціонування ООН. Загальна чисельність співробітників Секретаріату бл. 16 тис. чоловік. Основні підрозділи Секретаріату:

• департамент з політичних питань і справ РБ ООН;

• департамент з економічних і соціальних питань;

• управління з правових питань;

• управління з обслуговування конференцій.

Генеральний секретар є головною адміністративною посадовою особою ООН (ст. 97 Статуту ООН). Його повноваження є виконавчо-розпорядчими. Вони сприяють забезпеченню реалізації рішень ГА ООН, Ради Безпеки та інших органів ООН.

Генеральний секретар уповноважений доводити до РБ ООН будь-які питання, що можуть загрожувати міжнародного миру й безпеці (ст. 99 Статуту ООН).

Генеральний секретар має бути присутнім на засіданнях ГА ООН, Ради Безпеки, інших органів ООН, а також бере участь у роботі різних міжнародних конференцій і нарад.

За ст. 98 Статуту ООН, Генеральний секретар подає ГА ООН щорічний звіт про діяльність Організації. Генеральний секретар репрезентує ООН в її відносинах з іншими організаціями й державами. Ст. 99 Статуту надає особливі повноваження Генеральному секретареві в його діяльності з підтримки міжнародного миру й безпеки.

Генеральний секретар ООН призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки строком на 5 років. Він призначає своїх заступників та інших посадових осіб Секретаріату, що очолюють різні департаменти й бюро. Статут вимагає, щоб при доборі персоналу враховувалися компетентність, сумлінність і географічне представництво (ст. 101 Статуту ООН).

А 2. Допоміжні органи системи ООН

Статутом ООН (ст. 7) передбачено, що при необхідності можливе створення допоміжних органів ООН

Допоміжні органи (далі ДО) ООН мають певні ознаки міжурядових організацій, а саме:

1. Окремі джерела фінансування (деякі з них мають свій фонд фінансування, незалежний від бюджету ООН);

2. Окрема штаб-квартира;

3. Окремі представництва держав при цих органах;

4. Можливість входження до їхнього складу держав-нечленів

ООН;

5. Правомочність укладати договори в межах їхньої компетенції;

6. Деякі з них - ЮНІСЕФ, ЮНКТАД, ПРООН і ЮНЕП -юридичні особи.

Однак, від міжурядових організацій їх все-такі відрізняють наступні відмінності:

1. Вони не мають міждержавної договірної основи (створені резолюціями ГА).

2. їхня організаційна структура формується головними органами ООН.

3. Вони є органами обмеженого представництва.

4. їхні повноваження не обумовлені волевиявленням держав-членів, а виникають з практики міжнародного співробітництва.

5. ДО діють на делегованих засадах (не від свого імені, а від

ООН).

6. Права й привілеї посадовців ДО - це права й привілеї посадових осіб ООН.

7. Угода про їхню штаб-квартиру укладається від імені ООН.

До допоміжних органів відносяться комісії, програми, фонди, конференції та інші органи з подібним статусом. Розглянемо коротко найвизначніші з них:

1. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) -створена у 1964г. покликана сприяти торгівлі між країнами, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. ЮНКТАД є органом Генеральної Асамблеї ООН, основними завданнями якого є: сприяння міжнародній торгівлі і забезпечення сталого розвитку на основі рівноправного взаємовигідного всебічного співробітництва між державами; розробка рекомендацій, принципів, організаційно-правових норм і механізмів сучасних міжнародних економічних відносин; участь у координації діяльності інших установ системи ООН в галузі економічних відносин, налагодження господарських зв'язків і заохочення міжнародної торгівлі⁹⁴. ЮНКТАД діє з 1966, секретаріат знаходиться в Женеві, до складу входять усі держави-члени ООН.

2. Програма розвитку ООН (United Nations Development Programme, UNDP, ПРООН) - заснована у 1965 році як допоміжний орган Організації Об'єднаних Націй з надання субсидій, а також технічної й передінвестиційної допомоги країнам, що розвиваються⁹⁵.

3. Світова продовольча програма - заснована у 1961 році. Основна мета - надання продовольчої допомоги як в режимі надзвичайної допомоги, так і в процесі реалізації програм розвит-ку⁹⁶. 4. Програма ООН з навколишнього середовища (United Nation Environment Program UNEP, ЮНЕП), заснована у 1972 році, за ініціативою Стокгольмської конференції ООН з довкілля ГА ООН. Здійснює координацію програм в сфері захисту навколишнього середовища, сприяє впровадженні раціональних методів природокористування⁹⁷. Штаб-квартира у м. Найробі (Кенія). Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) створений у 1946 р. первинна мета - надання допомоги дітям післявоєнної Європи, а згодом - дітям колоніальних і постколоніальних країн.

6. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (United Nations High Comissioner for Refuges, UN Refugee Agency, UNHCR) - організація, що надає допомогу людям, яків рятуються втечею від війни, переслідувань, порушень прав люди­ни. 7. Центр Організації Об'єднаних Націй з населених пунктів (United Nations Centre for Human Settlements, UNCHS, Habitat) - утворена в 1978 р. орган ООН, що сприяє соціально-сталому і природоохоронному розвитку населених пунктів, а також забезпеченню населення країн світу безпечними притулками.

8. Фонд Організації Об'єднаних Націй з народонаселення (United Nations Population Fund, UNFPA) - міжнародна установа, що надає допомогу в області народонаселення .

9. Проект міжнародних зіставлень ООН (International Comparision Programme, ICP) - програма ООН, що дозволяє країнам-учасникам визначити економічні позиції своєї країни по відношенню до інших країн світу.

Деякі інші допоміжні органи:

10. Комісія з міжнародної цивільної служби

11. Міжнародна конференція з фінансового розвитку

12. Конференція 2005 - учасників Договору про нерозповсюдження ядерної зброї

13. Всесвітній саміт на вищому рівні з питань інформаційного суспільства

14. Всесвітній саміт на вищому рівні зі сталого розвитку

15. Всесвітня асамблея з проблем старіння

16. Конгрес ООН з попередження злочинності й кримінального правосуддя

Б. Система спеціалізованих організацій системи ООН

Спеціалізована організація (установа) системи ООН - це самостійна міжнародна організація, створена на основі міжурядо­вих угод і пов' язана з Організацією Об' єднаних Націй (через ЕКОСОР) спеціальною угодою про співробітництво (ст.ст. 57 і 63 Статуту ООН). Спеціалізовані Організації (СО) системи ООН є самостійними міжурядовими організаціями, їхній зв' язок з ООН договірний і носить характер співробітництва й координації дій. До СО системи ООН увійшли існуючі (колишні адміністративні союзи) і новостворені спеціалізовані міжурядові організації. Разом зі спеціалізованими установами системи ООН згадується Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), а також Світова організація торгівлі, які є близькими за статусом до спеціалізованих організацій системи ООН. Розглянемо їх коротко:

1. Організація Об' єднаних Націй з питань продовольства й сільського господарства (ФАО), заснована у 1945 р., штаб-квартира у Римі.

2. Міжнародна організація праці (МОП, створена у 1919 р., з 1946 р. - спеціалізована організація системи ООН, штаб-квартира у Женеві (Україна член з 1954 року).

3. Організація Об' єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО), утворена у 1946 р., штаб-квартира знаходиться у Парижі, (Україна член з 1954 р.);

4. Міжнародний союз електрозв' язку (МСЭ), створений у 1865 році, з 1947 року - спеціалізована установа системи ООН, штаб-квартира у Женеві (Україна - член з 1947 року).

5. Міжнародний валютний фонд (МВФ), створений Бреттон-Вудськими домовленостями у 1944 році, штаб-квартира - у Вашингтоні, (Україна - член з 1992 р.).

6. Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР) -головна установа Світового банку, також створений Бреттон-Вудськими домовленостями у 1944 році, штаб-квартира - у Вашингтоні, (Україна - член з 1992).

7. Всесвітня організація з охорони здоров' я (ВООЗ), спеціалізована установа системи ООН з 1947 р., штаб квартира у Женеві, (Україна - член з 1992 року).

8. Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), створена Чиказькою конвенцією 1944 р., з 1947 року -спеціалізована установи системи ООН, штаб-квартира у Монреалі, (України член з 1954 р.).

9. Всесвітній поштовий союз (ВПС), створений 1874 року, з 1948 році - спеціалізована установа, штаб-квартира у Берні, (Україна - член з 1947 р.).

10. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) - підрозділ Світового банку, створена у 1956 році з метою надання допомоги у комерційному фінансуванні приватних підприємств, штаб-квартира - у Вашингтоні, (Україна - член з 1993 р.)

11. Міжнародна морська організація (ІМО), з 1958 року -спеціалізована організація системи ООН, штаб-квартира - у Лондоні, (Україна має членство з 1994 року).

12. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) - підрозділ Світового банку, створена у 1960 р. з метою надання допомоги на пільгових умовах країнам, що розвиваються.

13. Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), створена у 1878 р., з 1961 р. - спеціалізована установа системи ООН, штаб-квартира у Женеві, (Україна має членство з 1951 р.).

14. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована у 1967 р. Стокгольмською конвенцією, штаб-квартира -у Женеві, (Україна - член з 1970 року);

15. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД), заснований у 1976 році.

16. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), створена в 1967 році як допоміжний орган ООН. У рамках ЮНІДО ще в 1975 р. було ухвалене рішення про її перетворення в спеціалізовану організацію системи ООН, після ратифікації 80 державами-членами ЮНІДО у 1985 році вона з допоміжних органів ООН трансформувалася у спеціалізовану організацію системи ООН. (Україна - член з 1985 року).

17. Найпізніше (у 2006 році) спеціалізованою організацією системи ООН стала Всесвітня організація з туризму (ВОТ), створена у 1972 р.).

18. Міжнародна організація зі справ біженців ООН (ІРА) утворена в 1946 році, з 1952 року припинила свою діяльність у зв' язку з діяльністю Верховного комісара ООН зі справ біженців.

Правове становище МАГАТЕ і СОТ

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) (Відень, 1956, Україна член з 1957р.) діє «під егідою ООН», але не включено в систему спеціалізованих установ ООН, очевидно через те, що пов'язане з останньої не через ЭКОСОР, а через Генеральну Асамблею.

Світова організація торгівлі (СОТ, утворена Маракеською угодою від 15 квітня 1994 р.) не є спеціалізованою організацією ООН, але також пов' язана із її системою через угоди з ЮНКТАД, групою Світового банку, ВОІВ та багатьма іншими спеціалізованими організаціями системи ООН.

Розділ 8

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ РОЗВ'ЯЗАННЯ МІЖНАРОДНИХ СПОРІВ

Структура теми:

1. Відповідальність у міжнародному праві.

2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у доктрині й джерелах міжнародного права.

3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення.

Література до теми:

1. Блищенко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовный суд. - М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1998. - 239 с.

2. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії. - К.: Либідь, 2004 - 608 с.

3. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. - К. : Юрінком Інтер. 2001. - 640 c.

4. Каламкарян Р.А., Мигачев Ю.И. Международное право: Учебник. - М.:Изд-во Эксмо, 2004. - 688 с.

5. Лукашук И.И. Право международной ответственности. -М.: Wolters kluver, 2004. - 214 с.

6. Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / за ред. В.Г.Буткевича. - К.: Либідь, 2004 - 816 с.

7. Международное право: Учебник. Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. - М. : Международные отношения 2003. - 720 с.

8. Международное публичное право: Учеб. / Л.П. Ануфриева, К.А. Бекяшев, Е.Г. Моисеев, В.В. Устинов [и др.]; отв. ред. К.А. Бекяшев. - М. : Проспект. 2010. - 1008 с.

9. Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле. Международное публичное право, В 2-х т. Т. 1. - К. : Сфера. 2000.

- 440 с.