4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях

При міжнародних організаціях, передовсім при ООН і її спеціалізованих установах держави мають свої постійні представництва. Юридичні основи інституту постійних представництв держав при МО кодифіковано у Віденській конвенції про представництво держав в їх зносинах з міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березнКонвенція визначає постійне представництво як «місію постійного характеру, утворену для представництва держави при цій організації». Як і посольства, постійні представництва при міжнародних організаціях входять в систему зарубіжних органів зов­нішніх зносин і є складовою частиною дипломатичної служби держави. Отже, постійному представництву властива така важлива ознака, як офіційний характер його діяльності. Головна відмінність їх від дипломатичних і консульських представництва одних держав у інших полягає в тому, що посольства завжди діють у сфері двосторонніх зв' язків між акредитуючою державою і країною перебування, тоді як постійні представництва діють у сфері тристоронніх зв'язків: держави, яка направляє представництво; організації і країни перебування штаб-квартири або відділення цієї міжнародної організації.

Конвенція передбачає надання постійним представникам і спостерігачам правового статусу, привілеїв і імунітету, аналогічних дипломатичним.

Стаття 6 Конвенцій визначає такі функції постійного представництва:

• забезпечення представництва акредитуючої держави при

МО;

• підтримка зв' язку між акредитуючою державою і МО;

• ведення переговорів з МО в межах передбачених повноважень;

• інформаційне забезпечення акредитуючої держави стосовно діяльності організації;

• забезпечення участі акредитуючої держави в діяльності МО;

• захисті інтересів акредитуючої держави в МО;

• сприяння здійсненню цілей і принципів МО шляхом співпраці з організацією і в її органах.

Структура постійного представництва (глава представництва, дипломатичний персонал, адміністративно-технічний і обслуговуючий персонал) подібна до структури посольства. До складу постійного представництва при спеціалізованих установах, обов' язково долучаються експерти, фахівці, наукові й практичні працівники відповідної галузі. Не будучи професійними, ранговими дипломатами, вони наділяються під час роботи в представництві дипломатичним статусом, оскільки виконують офіційні функції, і на них поширюються привілеї й імунітети, властиГвлі адвиаплойматаінмш. і працівники представництва, наділені дипломатичним статусом не підпадають під процедуру запиту агремана і акредитації в державі перебування, а проходить акредитацію безпосередньо при органах Організації. Відповідно до ст. 11 Конвенції цей процес регламентує таким чином:

• держава-член може вказати в повноваженнях, виданих його постійному представникові, що він уповноважений діяти як делегат в одному або кількох органах Організації;

• якщо держава-член не вкаже іншого, її постійний представник може діяти як делегат в тих органах Організації, для яких не встановлено спеціальних умов відносно представництва;

• держава, яка не є членом Організації, може вказати в повноваженнях свого представника, що він уповноважений діяти як делегат-спостерігач в одному або кількох органах Організації, якщо це допускається правилами Організації або відповідного органу.

Відповідно до ст. 82 Конвенції, зносини акредитуючої держави з міжнародною організацією не повинні торкатися зносин акредитуючої держави з державою перебування МО. Відмова однієї з цих держав визнати іншу державу або її уряд, чи відсутність або розрив дипломатичних (консульських) зносин між ними не повинні впливати на зносини між міжнародною організацією і державою, що надсилає до організації представництво (акредитуючою державою): заснування й перебування при МО представництва, акредитація чи присутність делегації чи місії спостерігача самі по собі не означають ні визнання акредитуючою державою держави перебування чи її уряду, ні визнання державою перебування акредитуючої держави чи її уряду.