1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів

З XIX ст. з інтернаціоналізацією суспільного життя з' являється потреба в інституціалізації міждержавного співробітництва: практично одночасно формується звичаєве право міжнародних конференцій і утворення перших міжнародних ор­ганів. Міжнародна конференція - загальне (родове) поняття для визначення періодичного зібрання держав для врегулювання певної сфери міждержавних відносин. Розглядається в доктрині як тимчасовий орган держав-учасників, що діє з метою обговорення наперед визначеного кола питань міжнародного співробітництва і приймає багатосторонні міжнародні договори та інші погоджені рішення.

Назва конференцій у сучасному міжнародному праві може бути різна і, зазвичай, не має юридичного значення. Термін «конференція» зберігся переважно за кодифікаційними конференціями (Віденська конференція з дипломатичних зносин 1961 р., Конференції з міжнародного морського права та ін.). Такі конференції скликаються з метою укладення міжнародних договорів - одного або багатьох - для кодифікації міжнародно-правового регулювання певної сфери міжнародних відносин. Частіше ж предмет діяльності конференції виходить за межі лише укладення договорів і охоплює весь комплекс переговорів і рішень на їх основі - з приводу врегулювання певного напрямку міжнародних відносин. Такі конференції можуть називатися саміти, наради, консультативні наради, раунди та ін., наприклад: Саміт «великої вісімки»; Нарада з безпеки і співробітництва у Європі; Консультативна нарада держав-членів Договору про Антарктику, Уругвайський раунд з Генеральної угоди про торгові тарифи (ГАТТ) та ін.

Конференції нерідко трансформуються у міжнародні організації, прикладом чого може слугувати Гаазька конференція з міжнародного приватного права, що діяла впродовж 1893-1951 рр. як конференція, а прийнявши у 1951 р. Статут з відповідними закріпленими повноваженнями діє як міжнародна організація, залишивши при цьому без змін свою назву «конференція». З-поміж спеціалізованих установ ООН - також є інституції з назвою «конференція» (Конференція Об'єднаних Націй з торгівлі і розвитку - ЮНКТАД). Регіональним прикладом трансформації конференції в організацію можуть слугувати: Організація Ісламська конференція, що зберегла попередню назву і Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), перетворена у 1995 р. на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Конференції можуть мати досить складну організаційну структуру: голову, комітети й підкомітети, робочі групи, секретаріат, навіть механізм врегулювання спорів. Наприклад в системі ГАТТ⁷⁴ основні організаційні питання вирішував Генеральний комітет, що складався з голови конференції й голів комітетів. Особливий комітет займався перевіркою повноважень представників держав-членів; редакційний комітет -формулюванням рішень, що мали прийматися.

Крім укладення багатосторонніх міжнародних договорів, конференції можуть приймати ще дві категорії рішень: рішення зустрічей обмеженого складу мають зазвичай форму Спільних заяв або Комюніке. Більш широкі й масштабні конференції видають Заключні акти, що містять підсумки роботи й тексти ухвалених рішень які підписуються учасниками. Саме такі акти визначають як «багатосторонні акти держав недоговірного характеру». Рішення конференцій не є юридично обов' язковими. Але в силу принципу сумлінного виконання зобов' язань учасники розглядають ці рішення як морально-політичні зобов' язання.

Міжнародні органи. ХІХ століття - період формування на основі домовленостей держав міжнародних органів. Цей процес, починається створенням «прикладних» міжнародних органів неполітичного характеру з вузькоспеціальним призначенням, досить обмежено наділених спеціальною компетенцією, зі спрощеною організаційною структурою. Міждержавні органи обмеженої компетенції виконували й донині виконують вузько спеціалізовану функцію: постійним характером функціонування вони відрізняються від міжнародних конференцій, обмеженим правовим статусом й простотою організації - від міжнародних організацій⁷⁵. Такі міжнародні органи ХІХ століття діяли, переважно, у двох формах: міжнародних (їх називали «змішаними») комісій і міжнародних адміністративних союзів.

Міжнародні (змішані) комісії - категорія міжнародних органів, створених на основі двосторонніх чи більш широких угод з судноплавства і торгівлі - для реалізації цих угод. Загалом комісії мали лише право видавати рекомендації, проте держави-члени могли наділити комісію правом приймати обов' язкові для них рішення зі спеціальних питань співробітництва. Найбільш відомі органи подібного типу: Центральна комісія з навігації Рейном (з 1815 р.) і Дунайська комісія (з 1856 р.).

Сучасні комісії це міжурядові й неурядові міжнародні органи, що регулюють переважно (хоч і не винятково) питання морського промислу, наприклад: Міжнародна комісія з анадромних риб північної частини Тихого океану; Міжнародна комісія з китобійного промислу; Міжнародна комісія з рибальства в Балтійському морі; Міжнародна комісія зі збереження атлантичних тунців; Комісія з рибальства в північно-східній частині Атлантичного океану; Комісія країн Індійського океану; Міжнародна комісія з радіологічного захисту; Комісія для країн південДеяиазтдепоТижгаихоосраннів ООН також мають також назву «комісія», наприклад: Комісія ООН з міжнародного права, і Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСИТРАЛ); регіональні комісії ЕКОСОР: Економічна й соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану; Економічна і соціальна комісія ООН для Західної Азії; Економічна комісія ООН для Африки; Економічна комісія ООН для Європи; Економічна комісія ООН для Латинської Америки й Карибського басейну. Є й регіональні міжнародні органи з назвою комісія, наприклад Європейська комісія з подоро­жей. Міжнародні адміністративні союзи - друга організаційна форма міжнародного співробітництва держав зі спеціальних питань, пов' язаних з розвитком економіки, науки і техніки. Прикладами таких союзів є Міжнародний союз геодезії (1864 р.); Всесвітній телеграфний союз (1865 р.); Всесвітній поштовий союз (1874 р.); Міжнародний комітет мір і ваг (1875 р.) і багато інших. Є багато сучасних міжнародних органів, що за обсягом своїх повноважень наближаються до статусу комісій чи адміністративних союзів, хоч і мають іншу назву: Міжурядова організація з міжнародних залізничних перевезень; Міжнародне бюро фіскальної документації; Міжнародна палата з судноплавства; Міжнародна торгівельна палата; Міжнародна система інформації про відмивання грошей; Міжнародна асоціація повітряного транспорту; Міжнародна асоціація повітряних вантажних перевезень; Міжнародна асоціація класифікаційних товариств; Міжнародна асоціація маячних служб; Міжнародна дослідницька група зі свинцю й цинку; Міжнародна дослідницька група з каучуку і багато інших.

Після створення ООН деякі Міжнародні адміністративні союзи отримали статус спеціалізованих установ ООН, а інші функціонують як міжурядові організації зі спеціальних питань.

Віденський конгрес 1813-1815 років створив і першу міжнародну організацію політичного характеру, метою якої було проголошено підтримку міжнародного миру й безпеки, хоч загалом її призначення носило реакційний характер: «Священний Союз» трьох найсильніших монархій Європи на чолі з Росією (1815 р.)⁷⁶ -був відгуком на завершальну фазу Великої Французької революції - спробу її «експорту» під проводом імператора Наполеона, і головною метою Союзу було не допустити поширення впливу революції на Європу. Проте через 33 роки потому ідеї Великої французької революції вибухнули з новою силою на всеєвропейському рівні: «Весна народів» 1948 р. вкотре довела, що поступ історії не зупинити.