Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва

Структура теми:

1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва.

2. Предмет і зміст права міжнародних організацій.

3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система

ООН.

Література до теми:

1. Міжнародні організації. Навч. посіб. /За ред.. О.С. Кучика. - К.: Знання, 2007. - 749 с.

2. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. - К. : Юрінком Інтер. 2001. - 640 с.

3. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть. -М.: Издательство БЕК, 1997. - 410 с.

4. Международное право: учебник. Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. - М. : Международные отношения, 2003. - 720 с.

5. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 340.

6. Муравйов В.І. Право міжнародних організацій. // Міжнардне право: Основні галузі. Підручник /За ред., В.Г.Буткевича. - К.: Либідь, 2004. - С. 110-169

7. Международное публичное право: учеб. / Л.П. Ануфриева, К.А. Бекяшев, Е.Г. Моисеев, В.В. Устинов [и др.]; отв. ред. К.А. Бекяшев. - М. : Проспект. 2010. - 1008 с.

1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва

1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва

Інституціалізація сучасних міжнародних відносин - це формування установ міжнародного співробітництва, перш за все міжнародних організацій, які своєю діяльністю здійснюють реальну роботу з реалізації багатосторонніх рішень держав. Міжнародні організації як політико-правовий феномен виникли наприкінці XIX - початку XX століть, коли потреби світового розвитку обумовили необхідність створення постійно діючих колективних міждержавних органів, але в історії людської цивілізації накопичено тисячолітній досвід утворення міжнародних об'єдіїанрі од «Цивілізації», який зазвичай починають шумерами й єгиптянами від IV тис. до н.е. - це скоріше період діалогу -протистояння Варварства й Цивілізації, взаємодія яких відбувається принаймні десять останніх тисячоліть. Саме це протистояння стало найефективнішим каталізатором міжнародних об' єднань як варварських так і цивілізованих народів. Найдавнішими з історично відомих міжнародних утворень ^-Ш тис. до н.е.) були, очевидно, релігійні співдружності політично автономних територіальних громад, жителі яких поклонялися одному божеству і періодично збиралися у його святилищі, навколо якого згодом могло скластися храмове місто з постійним населенням. Такі союзи відомі в шумерській Месопотамії, на ханаанському Близькому Сході в «протохетській» Малій Азії, на карійських і пеласгійських Балканах і островах Егейського моря.

Не всі міжнародні об' єднання були свідченням поступу й благоденства відповідних суспільств. Наприклад, горезвісна «Антилагашська конфедерація» на чолі з Лугальзагессі була створена в часи міжусобиць міст-держав Шумера («лихоліття» Шумерської цивілізації). Вона утворилася як «відгук» на реформи лугаля м. Лагаш Урукагіни (бл. 2370 р. до н.е.), який спробував зупинити розпад шумерського суспільства, обмеживши привілеї знаті, за що став об' єктом ненависті «еліти» всіх шумерських міст, яка на короткий час і об' єдналася проти реформатора і його міста.

Наслідком цієї міжусобної «контрреформації» стало захоплення Шумеру акадянами на чолі з Саргоном Давнім.

В період першої Ойкуменічної (Космополітичної) цивілізації Середнього Сходу⁶⁶, розквіт якої припадає на ХУ-ХІІ ст. до н.е. серед пануючих в цей час династій індоєвропейських коліснични-ків поширені були відомі від Пелопоннесу і Малої Азії - до північної Індії і Китаю «Союзи 16-ти царів», в яких «царі», суверенно володіючи певною територією, утворювали чотирьохступеневу ієрархію царств, об'єднаних спільними родинно-шлюбними, релігійними й військово-політичними зобовНзанняриторії України славетний «антиперський» союз скіфських і вірних їм племен на чолі з Іданфірсом (Ідантурою) зупинив у 512 р. до н.е. першу спробу поширити на цю територію панування Світової імперії. її правитель Дарій Великий, від якого тремтів увесь цивілізований світ, і перемоги якого були вибиті на Бехістунській стелі 522 р. до н.е., втратив тут більшу частину війська і ледве не загинув сам. Доктрина доводить, що повстання проти Ахеменідів античних греків започаткували нову сторінку цивілізації, коли свобода, розум, колективне прийняття важливих рішень та інші інститути громадянського суспільства вперше стали загальносуспільними цінностями⁶⁷. Але варто пам'ятати, що греків до боротьби надихнула перемога скіфів - першого в історії народу, що започаткував практику успішного протистояння Світовим імперіВідомі з доантичної Давньої Греції релігійні союзи -амфіктонії з загальними святилищем і спільними військово-політичними зобов' язаннями громад-полісів, що до них входили, збереглися і в античній Елладі. Найвідоміші з них - Дельфійська (пізніше Беотійська) амфіктіонія, у яку входили 12 громад Середньої Греції й Фессалії. Однак найважливішу роль у цей час відігравали нові союзи полісів - симархії, створені з військово-політичною метою. Дві найпотужніші з них - Лакедемонська (на чолі зі Спартою) і Делоська (на чолі з Афінами) симархії біля століття вели трагічні війни (470-380 рр. до н.е.), які на дві третини скоротили населення Великої Греції.

У ранньому середньовіччі впродовж ІУ-ХІІ століть вся Європа й частина Азії розвивалися в культурно-правовому полі Візантії. Ранньохристиянська цивілізація, основою якої була Візантійська імперія, започаткувала практику скликання універсальних (в межах християнського світу) міжнародних форумів, тож правові основи Ранньохристиянської цивілізації формувалася Вселенськими соборами на чолі з візантійськими імператорами. З поширенням ісламу (з VII-го століття) формується також ідея Світового Халіфату, яка й нині в черговий раз набуває великої популярності.

Активізація розвитку світських міжнародних інституцій у середньовічній Західній Європі тісно пов'язана з релігійною по формі і світською за змістом Папською революцією⁶⁸ ХІ -ХІІ століть. Важливим «революційним» чинником останньої стало «нове канонічне право», яке до біблійної основи долучило реципійоване римське право. Нове канонічне право стало основою правових систем Західної Європи⁶⁹, які в цей час формуються як різноманіття політичних утворень в межах спільного культурно-правового поля. Однією з відносно автономних «панєвропейських» правових систем Середньовіччя стало міжнародне купецьке право (Lex mercatoria), іншою - муніципальне право. Ці дві системи формувалися і вдосконалювалися як юридична основа численних військово-торговельних союзів (ліг, уній, тощо), яскравим прикладом яких став Ганзейський союз, заснований у 1241 р. Ця потужна торгово-політична унія самоврядних міст на чолі з Любеком, контролювала Північне й Балтійське моря⁷⁰, торгувала з монархіями й республіками Середземномор' я. Союз проіснував до 1669 року. Він мав могутній військових флот, який звільнив Північну Європу від піратства, і потужний торговельний флот, який, завдяки широким торговим і політичним зв' язкам, здійснював посередницьку торгівлю між Західною й Північною та Південною й Східною Європою. Ганзейський союз мав значний вплив на соціальний розвиток німецьких, данських і слов' янських земельП. озитивний вплив «Папської революції», яка об' єднала Західну Європу навколо Риму, змінюється деградацією Святого престолу і зростаючим небажанням монархів і народів Європи йому підпорядковуватися. З XIV ст. формуються абсолютні монархії і реформаторські церкви⁷¹, посилюється, відповідно, боротьба монархів Європи за звільнення від непомірного контролю папи і простолюду від незрозумілого й нечестивого панування Ватикану. При цьому ідея об' єднання Європи не втрачається політико-правовою європейською думкою. Перший проект політичного об'єднання держав на постійні основі було розроблено під впливом гуситських війн XV ст. - чеським королем Іржі Подебрадом; у 1625 р. під час Тридцятилітньої війни - Гуго Гроцієм; на початку формування нації Американських Штатів у XVII ст. - Уільямом Пенном⁷², на межі XVIII-XІX століть під час наполеонівських війн - І. Кантом⁷³.