- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
5.1. Умови дійсності і недійсності договору
Поняття дійсності договору доктринальне. Як зазначає І.І. Лукашук, дійсним вважається міжнародний договір, який в цілому і в жодній своїй частині не суперечить основним принципам або імперативним нормам міжнародного права. Лише дійсні міжнародні договори можуть породжувати правомірні наслідки для договірних сторін, і лише відповідно до таких договорів сторони можуть набувати законних прав і обов' язків, на досягнення яких була скерована воля учасників договору. В.Л. Чубарєв наголошує, що однією з найважливіших умов дійсності договору є дотримання встановлених правил при його укладанні. Укладати договір можуть лише суб'єкти, наділені належною для цього дієздатністю; договірний процес повинні вести належним чином уповноважені на те представники, які повинні: не тиснути на інших представників договірного процесу; не допускати обману в ході переговорів і не чинити нічого, що призводить до помилок в тексті договору; дотримувати встановленої процедури укладення договорів; не допускати підкупу представника держави або міжнародної організації.
В Конвенціях про міжнародні договори 1969 і 1986 рр. дійсність договору не розглядається. Натомість детально розкриті принципи недійсності договору і правові наслідки такої недійсності. Н.К. Дінь і співавтори виділяють щодо дійсності міжнародного договору чотири умови: правоздатність суб' єктів договірного процесу; правомірність (законність) предмету договору; свобода волевиявлення при укладанні договору; прийнятність форми (принципова можливість через форму недвозначно зафіксувати волевиявлення сторін).
Відповідно до «презумпції» дійсності договору, про яку вже згадано вище, дійсність договору чи згоди держав на обов' язковість для них цього договору може оспорюватися лише на підставі загальновизнаних норм міжнародного права.
Підстави й наслідки недійсності договорів
Міжнародний договір визнається недійсним, якщо:
Його укладено з явним порушенням внутрішніх конституційних норм, що визначають компетенцію і порядок укладення договору (ст. 46);
Згода на зобов' язання за договором надана помилково, і помилка стосується факту або ситуації, які мали місце при укладанні договору, і були істотною основою для згоди на обов'язковість договору (ст. 48);
Держава уклала договір під впливом обманних дій іншої держави, що бере участь в переговорах (ст. 49);
Згода держави на обов'язковість для неї договору була отримана внаслідок прямого чи опосередкованого підкупу її представника іншою державою, що бере участь в переговорах (ст.
Представник держави дав згоду на умови договору під дією спрямованих проти нього примусу чи погроз (ст. 51);
Укладення договору виявилося наслідком погрози силою або її застосування в порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті ООН (ст. 52);
Договір на момент укладення суперечить імперативній нормі загального права (ст. 53).
Таким чином у статтях 45-53 Віденських конвенції 1969 р. вказано на конкретні підстави недійсності міжнародного договору. Доктрина ж, залежно від ступеню невідповідності процедури укладення чи матеріальних норм договору нормам міжнародного права, виділяє недійсність двох видів: абсолютну недійсність і відносну недійсність договору.
Абсолютна недійсність міжнародного договору має об' єктивний характер і не залежить від волевиявлення суб' єктів, які його уклали. Такий договір вважається юридично нікчемним ab initio (від самого початку). Договір може бути визнано абсолютно недійсним, якщо він суперечить імперативним нормам загального міжнародного права jus cogens (ст. 53 Віденської конвенції 1969 р.), або згода держави на його обов' язковість була виражена в результаті примусу, застосування сили або погрози силою стосовно держави або її представника, який підписав відповідний договір (ст. 51-52).
Відносна недійсність міжнародного договору означає можливість його заперечення однією зі сторін. Право на заперечення міжнародного договору з' являється у держави в тому випадку, коли мало місце істотне і явне порушення особливо важливих положень внутрішнього законодавства, які регулюють процедуру укладення міжнародних договорів (ст. 46), а також помилкою, введенням в оману, або ж підкупом представника держави, (статті 48-50 Віденської конвенції 1969 р.).
Міжнародно-договірна практика й доктрина визначає два можливі напрямки дій держав учасників договірного процесу, після того, як договір визнано недійсним: або його учасники повністю звільняються від зобов' язань з його виконання, або, по можливості, усуваються підстави недійсності договору, для чого договір за згодою його учасників переглядається повністю чи в окремій його частини.