4.3. Тлумачення договору

Тлумачення договору полягає у точному з'ясуванні змісту договору або його окремих положень чи термінів. Зазвичай тлумачення міжнародного договору не повинно бути розширювальним чи обмежувальним: воно повинне здійснюватися у чіткій відповідності до об' єкту і мети, що складають зміст договору. Вирішальне значення при тлумаченні має звернення до повного тексту договору, враховуючи у взаємозв' язку положення всіх його частин (преамбули, змісту, прикінцевих положень, при необхідності - додатків), а також будь-які домовленості, стосовно договору, схвалені його учасниками.

Розрізняють різні види тлумачення за різними класифікаціями. Перш за все, розрізняють тлумачення офіційні й неофіційнційним тлумаченням вважається тлумачення способом, зазначеним у самому договорі, або надане органом міжнародної організації (наприклад, органи системи ООН), міжнародним арбітражним чи судовим органом, або органами, створеними одним із способів передбачених самим договором (наприклад, Комітет з ліквідації расової дискримінації, створений відповідно до Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р., Комітет з прав людини, створений відповідно до Міжнародного пакту про громадянські й політичні права 1966 р. та ін.). Офіційні тлумачення в свою чергу поділяються на окремі групи, зокрема, відповідно до суб' єкта тлумачевтвнтичне тлумачення - здійснене на основі домовленостей самих держав-учасниць договору, обов' язкове для сторін договору, засноване на їх згоді. Автентичне тлумачення може бути втілене в будь-якій формі: у вигляді спеціального договору, протоколу, обміну нотами, шляхом тлумачення термінів в тексті самого договору.

Міжнародне тлумачення, здійснює міжнародний орган, передбачений самим договором. Найважливішим таким органом є Міжнародний Суд ООН і низка інших органів, уповноважених державами членами ООН надавати тлумачення, якщо самі учасники не досягнуть угоди про сенс того чи іншого міжнародного договору. Можливість міжнародного судового або арбітражного тлумачення може бути передбачена як в двосторонніх, так і в багатосторонніх договорах.

Часто зустрічається тлумачення міжнародних договорів в односторонніх актах міжнародних організацій і односторонніх заявах держав-сторін договору. Держава-учасниця в особі її органів, статус і повноваження яких визначено національним правом, може в односторонньому порядку дати своє тлумачення положень договору, яке називається внутрішньодержавним тлумаченням, і яке зобов' язує лише державу, що тлумачить.

В процесі тлумачення міжнародних договорів використовуються спеціальні методи, відповідно до яких також розрізняють види тлумачення за методами. Найчастіше використовуються граматичне, логічне, систематичне й історичне тлумачення. Якщо міжнародний договір, що потребує тлумачення, укладено на кількох мовах, причому кожен з текстів є автентичним, то будь-який з них може використовуватися при тлумаченні.

При офіційному тлумаченні, в якій би формі воно не здійснювалося, необхідно дотримуватися загальних і спеціальних принципів (правил) тлумачення міжнародного договору, кодифіковані у Розділі 3 Віденської конвенції 1969 р. Загальні принципи тлумачення договорів, відповідно до ст. 31 Конвенції включають принцип сумлінності; принцип єдності (цілі і всіх складових договору); принцип ефективності (розглядати тлумачення як наділене обов'язковою силою і сенсом). Спеціальними принципами тлумачення договору є: максимальне використання різномовних текстів договору при тлумаченні; рівна достовірність автентичних текстів договору, викладених різними мовами; встановлення єдиного сенсу, закріпленого в текстах на різних мовах ЯктЩЗ Кандумцу Меб&рв - учасників договору, застосування основних засобів (текст договору, додаткові угоди, додатки) не може дати задовільних результатів, то у процесі тлумачення договору можливе застосування додаткових засобів (ст. 32) -розгляд підготовчих матеріалів, протоколів конференцій, заяв делегацій, судової практики і т. д.).

Доктринальне тлумачення, яке дається юристами, істориками права, журналістами, а також ученими в наукових працях з міжнародного права, розглядається як неофіційне і необов' язкове для учасників договору.