3.4. Космічний простір

Ґрунтуючись на тому, що міжнародне співробітництво у дослідженні та використанні космічного простору буде сприяти розвитку взаєморозуміння та зміцненню дружніх відносин між державами і народами, відповідний міжнародний договір від 27 січня 1967 р. наділив статусом міжнародної території космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла.

Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, відкритий для дослідження та використання усіма державами без жодної дискримінації на основі рівності і у відповідності з міжнародним правом, при вільному доступі у всі райони небесних тіл (ст. І Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла від 27 січня 1967 р.). Космічний простір не підлягає національному привласненню.

На Місяці та інших небесних тілах забороняється створення військових баз, споруд та укріплень, випробовування будь-яких типів зброї та проведення військових маневрів, але при цьому допускається використання військового персоналу в наукових чи інших мирних цілях, а також не забороняється використання будь-якого устаткування чи засобів, необхідних для мирного дослідження Місяця та інших небесних тіл (ст. IV).

Держави-учасниці Договору несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, незалежно від того, чи здійснюється вона урядовими органами чи неурядовими юридичними особами (ст. VI). Кожна держава, яка здійснює чи організує запуск об' єкту на міжнародну територію цього типу, а також держава, з території чи установок якої здійснюється запуск об' єкту, несе міжнародну відповідальність за шкоду, завдану такими об' єктами чи їх складовими частинами на Землі, у повітряному чи космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, іншій державі, її фізичним чи юридичним особам (ст. VII). Збережений принцип відкритого моря по відношенню до того, що держава, до регістру якої занесений об' єкт, запущений в космічний простір, зберігає юрисдикцію і контроль над таким об' єктом і над будь-яким екіпажем цього об' єкту під час їх знаходження в космічному просторі, в тому числі і на небесному тілі. Таким же чином гарантується і право власності (ст. VIII). Держави, що здійснюють діяльність в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, взяли на себе зобов' язання інформувати Генерального секретаря ООН, громадськість та міжнародне наукове співтовариство про характер, хід, місця та результати такої діяльності (ст. ХІ).

Міждержавний договір про правовий режим цього виду міжнародних територій вступив в силу 1967 р. Міжнародно-правове регулювання дослідження та використання космічного простору стосується всього Космосу, хоча фактично мова йде головним чином про простір Сонячної системи. Кордони між Сонячною системою та космічним простором за її межами (близький та дальній космос) достатньо умовні, а національні законодавці та міжнародне право на сьогодні взагалі не проводять правового розмежування між ними.

За усієї важливості відмінностей в правовому режимі розглядуваних вище видів території можна виділити загальні типові риси міжнародної території:

1. регулювання їх статусу лише міжнародним правом;

2. виключення будь-яких форм національного привласнення території, включаючи проголошення на них суверенітету;

3. відкритість для дослідження та використання всіма державами без будь-яких обмежень;

4. рівність прав держав у дослідженні та використанні цієї території;

5. вільний доступ до всіх районів цієї території;

6. використання в мирних цілях;

7. поєднання при використанні цієї території національних інтересів з інтересами підтримки міжнародного миру і безпеки, розвитку міжнародного співробітництва;

8. збереження відповідної національної юрисдикції над об'єктами, що знаходяться в межах цієї території.