
- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
2.4. Державний кордон
Питання про територію держави - це насамперед питання про кордони. Державні кордони являють собою лінії, позначені на картах (а за найменшої можливості і на місцевості), і вертикальні поверхні до кордону земного простору з космосом, з одного боку, а
3 іншого боку - до центру Землі вглиб її надр, що проходять по цим лініям, а практично - на доступну для проникнення в надра
глибину49.
В ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» від
4 листопада 1991 р. міститься визначення державного кордону України, під яким розуміється лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України -суші, вод, надр, повітряного простору. Фактично, державний кордон - юридично обґрунтована умовна лінія, що визначає межі державної території. Але оскільки кордон визначає межі не лише поверхні державної території, але також її надр і повітря, то він нагадує щось подібне до поверхні конусу, зверненого вузьким кінцем (вершиною) до центру Землі, при цьому власне державною територією буде «тіло» самого конуса.
Типи кордонів. Розрізняють сухопутні, водні та повітряні кордони державної території. Деякі вчені виділяють і кордони надр. Повітряні кордони і кордони надр похідні від сухопутних та водних кордонів. Сухопутні та водні кордони встановлюються за угодою між державами, морські кордони - законодавчим актом прибережної держави у відповідності з нормами міжнародного права. Сухопутні кордони вважають за краще проводити по характерним точкам, лініям рельєфу чи ясно видимим орієнтирам. Ними можуть бути ріки, гори тощо. Такі кордони ясно розрізнювані і викликають менше непорозумінь. Їх називають природними кордонами.
В багатьох випадках кордони доводиться проводити між умовними точками без природних орієнтирів. При цьому повинні враховуватися інтереси місцевого населення. Відомі також так звані географічні кордони, які співпадають з меридіанами та паралелями географічної сітки.
Водні кордони на ріках встановлюються наступним чином: якщо ріка судноплавна, то посередині головного фарватеру чи за тальвегом (лінія найбільших глибин); якщо ж річка несудноплавна чи це потік, - то посередині; у випадку, якщо у ріки є декілька рукавів, посередині головного рукава. Однак за угодою між державами кордон може бути встановлений по-іншому.
На озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи кордону до берегів водойми. Кордон, що проходить по річці, озеру чи іншій водоймі, не переміщується при зміні контуру берегів чи рівня води та при відхиленні русла ріки.
Після створення водосховища чи іншої штучної водойми кордон залишається на тому ж місці, де він проходив до затоплення. Він лише перетворюється з сухопутного у водний. По мостам та греблям кордон проходить по центру цих споруд незалежно від водного кордону.
Морські кордони співпадають з зовнішніми кордонами територіальних вод. У відповідності з міжнародним правом Україна встановила 12-мильну ширину цих вод.
Порядок облаштування та охорони кордонів. Режим державного кордону передбачає наявність декількох умов, а саме:
схоронність території держави;
міжнародне визнання;
міжнародне встановлення.
Правове оформлення схоронності території держави здійснюється через процедури їх визнання та встановлення. Найголовніше завдання кордонів - встановлення меж держави, а отже і її територіальної юрисдикції. Міжнародно визнаними державними кордонами називають лінії розмежування державних територій чи лінії відмежування території держави від територій з іншим правовим режимом, проходження яких узгоджено суміжними державами. Міжнародне визнання кордонів може здійснюватися і шляхом укладання багатосторонніх міждержавних договорів. Визнання кордонів нерозривно пов' язано з їх міжнароннимпроходжешннямордону та її режим закріплюються договорами прикордонних держав. Відомі також випадки, коли традиційний кордон визнається без договірного оформлення, спирається на норми звичайного права, що склалося. У спорах щодо традиційних кордонів міжнародні судові органи, як правило, виносять рішення, що підтверджують такі кордони.
Юридичне оформлення кордону є водночас і закріпленням права на розташовану на ній територію. Міжнародне встановлення кордонів передбачає певну правову процедуру, опрацьовану сторіччями практики міждержавних відносин. Ця процедура складається з двох процесів, що доповнюють один одного. Для міжнародного встановлення кордони повинні бути делімітовані і демарковані. Тобто існують дві стадії встановлення державних кордонів.
Делімітація державного кордону означає детальний опис в договорі чи максимально точне безпосереднє позначення лінії її проходження на спеціальних картах, що складають невід' ємну частину міждержавного договору про делімітацію.
Демаркація кордону є процесом проведення та позначення лінії кордону на місцевості на підставі документа про делімітацію, встановлюються прикордонні знаки, складаються відповідні документи. З метою проведення демаркації створюються змішані комісії на паритетних засадах: вони визначають та позначають проходження лінії державного кордону на місцевості шляхом спорудження спеціальних прикордонних знаків. Про всі дії по демаркації складаються спеціальні документи: протокол-опис проходження кордону, карта з нанесенням на неї лінії кордону, а також протоколи на кожний прикордонний знак.
Іноді виникає необхідність в редемаркації державного кордону, тобто перевірці, відновленні, заміні чи встановленні нових прикордонних знаків. Редемаркація здійснюється на підставі спеціальних угод. Редемаркація може бути пов' язана з обміном ділянками, з приведенням кордону у відповідність з нормами міжнародного права.
Для забезпечення недоторканності державних кордонів на основі законодавства та міжнародних договорів на кордоні встановлюється прикордонний режим, що покликаний забезпечити безпеку держави, а також слугувати своєрідним фільтром, який відкриває простір для правомірних зв' язків та заважає в' їзду та виїзду, що суперечить інтересам держави. Перетин кордону дозволяється при наявності відповідних документів і лише в пунктах пропуску, що визначаються внутрішньодержавним правом та міжнародними договорами. Режим державного кордону України - порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України - визначається цим Законом, іншими актами законодавства України і міжнародними договорами України (ст. 8 Закону України «Про державний кордон України»).
При делімітації державою свого кордону з територією, що має інший правовий статус (відкритим морем, територією з перехідним правовим режимом), цей кордон вважається міжнародно визнаним та встановленим, якщо лінія його проходження явно чи хоча б мовчазно визнається іншими державами. Між процедурами делімітації та демаркації достатньо часто трапляються істотні часові розриви, коли підтверджені правовим шляхом кордони на місцевості тривалий час не позначЗагюідтньос яп. оложень міжнародного права вирішувалося питання про кордон України з новими незалежними державами, утвореними на території колишнього СРСР. Він співпадає з попередніми кордонами адміністративно-територіального поділу СРСР.