2. Державна територія і державний кордон

2.1. Поняття і юридична природа державної території

Державна територія - це частина поверхні земної кулі, що знаходиться під суверенітетом незалежної держави і яка складається з сухопутної території, водної території (акваторії), надр, що під ними знаходяться, повітряного простору, який знаходиться над сушею та водами. Іншими словами, державна територія - це земний простір, що знаходиться під суверенітетом даної держави. В доповіді Комісії міжнародного права ООН відмічалось, що територія - області, над якими держава здійснює суверенну владу³⁸.

³⁸ Международное право. Общая часть: учеб. для студентов юрид. фак. и вузов // И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права, Академ. правовой ун-т. - Изд. 3-е, перераб. и доп. - М.: Волтерс Клувер, 2005. - С. 404.

Б.М. Клименко у свою чергу зауважує, що державна територія - це не лише простір, а й природне середовище³⁹. Державна територія -це також і природне джерело добробуту населення кожної держави.

Державна територія виражає просторові межі здійснення державної влади, сферу територіальної юрисдикції держави. Територіальне верховенство держави поширюється на усю її територію. Правовий режим державної території визначається національним законодавством, деякі питання державної території є предметом регулювання міжнародного права. Існує принцип, відповідно до якого кожен, хто знаходиться на території певної держави, підпадає під дію законів цієї держави.

Як юридичне поняття територія держави може розглядатися лише опосередковано, через правовий режим, встановлений по відношенню до території на основі принципу територіального верховенства. Територіальне верховенство означає повну та виключну владу держави на своїй території. Щодо правової природи державної території в науці міжнародного права висловлюються різні точки зору. Відповідно до об' єктної теорії держава здійснює над територією своє публічне право власності. Таке розуміння території склалось історично, як спадщина епохи феодалізму, коли власність на землю розглядалась як джерело влади над населенням, що проживає на цій території.

Відповідно до просторової теорії визнається, що територія -це не річ, якою володіє держава, а простір, в межах якого державна влада реалізується. Здійснення публічної державної влади і є територіальним верховенством. Територіальне верховенство - це право не на територію, а на населення, оскільки держава не може панувати над територією безпосередньо, без своїх громадян, оскільки правовідносини можливі лише між людьми з приводу чи відносно речі, а не між людиною та річчю. З просторової теорії випливає, що підставою приналежності певної території є здійснення влади в її межах, тобто здійснення державної влади в межах певної території достатньо, аби вважати її своєю.

³⁹Клименко Б.М. Государственная территория. Вопросы теории и практики международного права. - М., Международные отношения, 1974. - С. 17

Згідно теорії компетенції, територія держави є нічим іншим як територіальною сферою валідитарності (дієвості) національного юридичного порядку. Національний юридичний порядок повинен обмежувати дію чинних в його межах актів своєю територією.

Державна територія відповідно до теорії компетенції визначається як простір, в межах якого органи, визначені національним юридичним порядком, уповноважені здійснювати цей порядок.

Окрім вказаних, варто згадати і про теорію міжнародної власності. Прибічники цієї теорії вважають, що територія держави є не внутрішньодержавною, а міжнародною власністю держави. Для внутрішньодержавного права територія - сфера влади держави, а для міжнародного - територія є власністю держави. У відносинах між собою кожна держава - власник своєї території. Держава здійснює не лише територіальне верховенство, але і володіє здатністю розпоряджатися територією як власністю на міжнародній арені. Б.М. Кліменко обґрунтовано підкреслює, що це власність особливого роду, не тотожна цивільно-правовій власшЗаті⁴феодалізму не бачили відмінностей між приватною власністю на землю та територіальним суверенітетом як верховенством державної влади. В епоху капіталізму вже проводиться чітке розмежування між правом власності на землю «dominium» та суверенною верховною владою над територією «imperium». Існує чітке розмежування між приватноправовими угодами, навіть якщо однією зі сторін виступає держава як суб'єкт права, і питаннями розширення державної території.

У відповідності з сучасною концепцією вітчизняних юристів-міжнародників державна територія - це просторова сфера здійснення державної влади. В межах державної території діє виключно влада даної держави, яка володіє повним та виключним суверенітетом, територіальним верховенством, який нерозривно пов' язаний з поняттям суверенітету держави.

⁴⁰ Клименко Б.М. Государственная территория. Вопросы теории и практики международного права. - М., Международные отношения, 1974. - С. 27

Територія не знаходиться і за своєю природою не може знаходитися в певних правових відносинах з державою. Правовідносини можливі лише з приводу територій. Слід відмежувати міжнародно-правову власність на територію і земельну власність. Перша є власністю міжнародно-правовою, що є прерогативою держави як суб' єкта міжнародного права і поширюється на державну територію зі всіма її компонентами в цілому. Земельна власність відноситься до внутрішньодержавного права, яке регулює відносини між державами, окремими юридичними та фізичними особами з приводу окремих земельних

41

ділянок всередині країни .