
- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
2. Державна територія і державний кордон
2.1. Поняття і юридична природа державної території
Державна територія - це частина поверхні земної кулі, що знаходиться під суверенітетом незалежної держави і яка складається з сухопутної території, водної території (акваторії), надр, що під ними знаходяться, повітряного простору, який знаходиться над сушею та водами. Іншими словами, державна територія - це земний простір, що знаходиться під суверенітетом даної держави. В доповіді Комісії міжнародного права ООН відмічалось, що територія - області, над якими держава здійснює суверенну владу38.
38
Международное право. Общая часть: учеб.
для студентов юрид. фак. и вузов // И.И.
Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства
и права, Академ. правовой ун-т. - Изд.
3-е, перераб. и доп. - М.: Волтерс Клувер,
2005. - С. 404.
Державна територія виражає просторові межі здійснення державної влади, сферу територіальної юрисдикції держави. Територіальне верховенство держави поширюється на усю її територію. Правовий режим державної території визначається національним законодавством, деякі питання державної території є предметом регулювання міжнародного права. Існує принцип, відповідно до якого кожен, хто знаходиться на території певної держави, підпадає під дію законів цієї держави.
Як юридичне поняття територія держави може розглядатися лише опосередковано, через правовий режим, встановлений по відношенню до території на основі принципу територіального верховенства. Територіальне верховенство означає повну та виключну владу держави на своїй території. Щодо правової природи державної території в науці міжнародного права висловлюються різні точки зору. Відповідно до об' єктної теорії держава здійснює над територією своє публічне право власності. Таке розуміння території склалось історично, як спадщина епохи феодалізму, коли власність на землю розглядалась як джерело влади над населенням, що проживає на цій території.
Відповідно до просторової теорії визнається, що територія -це не річ, якою володіє держава, а простір, в межах якого державна влада реалізується. Здійснення публічної державної влади і є територіальним верховенством. Територіальне верховенство - це право не на територію, а на населення, оскільки держава не може панувати над територією безпосередньо, без своїх громадян, оскільки правовідносини можливі лише між людьми з приводу чи відносно речі, а не між людиною та річчю. З просторової теорії випливає, що підставою приналежності певної території є здійснення влади в її межах, тобто здійснення державної влади в межах певної території достатньо, аби вважати її своєю.
39Клименко
Б.М. Государственная территория. Вопросы
теории и практики международного
права. - М., Международные отношения,
1974. - С. 17
Державна територія відповідно до теорії компетенції визначається як простір, в межах якого органи, визначені національним юридичним порядком, уповноважені здійснювати цей порядок.
Окрім вказаних, варто згадати і про теорію міжнародної власності. Прибічники цієї теорії вважають, що територія держави є не внутрішньодержавною, а міжнародною власністю держави. Для внутрішньодержавного права територія - сфера влади держави, а для міжнародного - територія є власністю держави. У відносинах між собою кожна держава - власник своєї території. Держава здійснює не лише територіальне верховенство, але і володіє здатністю розпоряджатися територією як власністю на міжнародній арені. Б.М. Кліменко обґрунтовано підкреслює, що це власність особливого роду, не тотожна цивільно-правовій власшЗаті4феодалізму не бачили відмінностей між приватною власністю на землю та територіальним суверенітетом як верховенством державної влади. В епоху капіталізму вже проводиться чітке розмежування між правом власності на землю «dominium» та суверенною верховною владою над територією «imperium». Існує чітке розмежування між приватноправовими угодами, навіть якщо однією зі сторін виступає держава як суб'єкт права, і питаннями розширення державної території.
У відповідності з сучасною концепцією вітчизняних юристів-міжнародників державна територія - це просторова сфера здійснення державної влади. В межах державної території діє виключно влада даної держави, яка володіє повним та виключним суверенітетом, територіальним верховенством, який нерозривно пов' язаний з поняттям суверенітету держави.
40
Клименко Б.М. Государственная территория.
Вопросы теории и практики международного
права. - М., Международные отношения,
1974. - С. 27
41
ділянок всередині країни .