- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
Правосуб'єктність в юриспруденції розглядається як властивість бути самостійним суб'єктом правовідносин. Це включає, з одного боку потенційну наявність у суб' єкта комплексу природних, захищених об' єктивним правом прав і обов' язків, а з іншого - здатність своїми діями набувати права й користуватися ними та створювати обов' язки й виконувати їх, несучи відповідальність за невиконання. Перша властивість визначається як правоздатність, друга - як дієздатність. При цьому з дієздатності іноді виокремлюють здатність нести відповідальність за вчинену шкоду (деліктоздатність), здатність юридично оформлювати у відповідних актах своє волевиявлення (тестаментоздатність).
За
ст. 73
Конституції
України територіальні зміни можливі
лише на підставі референдуму.
Міжнародна правосуб'єктність держави виникає внаслідок самого факту утворення держави, в ідеалі державу створює народ (нація) на чолі зі своєю елітою: «виникнення держави - це юридичний факт, який започатковує її правосуб'єктність», тому правосуб'єктність держави називають «фактичною».
Держави правомочні створювати інші суб'єкти міжнародного права - міжнародні організації - шляхом укладання міжнародних угод, які або повністю присвячені новоутвореній МО або укладаються для регулювання певної групи міжнародних відносин, в одному договорі створюючи як правила регулювання (матеріальні договірні норми) так і інститути, що забезпечуватимуть їх виконання. Завдяки властивості створювати міжнародні організації правосуб' єктність держав ще називають первинною, на відміну від вторинної (похідної) правосуб'єктності міжнарроднихідноанідоційтринципу суверенної рівності держав суверенні права кожної держави обмежені лише рівними з нею суверенними правами інших держав, що є основою сучасного міжнародного права. Тож держави підпорядковуються лише і безпосередньо МП, а їх правосуб'єктність юридично рівна, чого не можна сказати про правосуб' єктність МО, яка є функціональною тобто різною для кожної МО, визначеною тією метою, заради якої її ство рили.
3.3. Юрисдикція держави
Юрисдикція - це влада держави законодавствувати, судити й офіційно забезпечувати виконання й дотримання виданих приписів через свої органи влади. Походить термін «юрисдикція» від jus - право, dico - говорити, виголошувати, приписувати, наказувати, часто перекладається як «судочинство» (судогісшоричш) . юрисдикція мала і має донині кілька значень, які однак є не стільки суперечливими, скільки взаємодоповнюючими. зокрема поняття «юрисдикція» застосовується у таких значеннях:
1. Передбачена законом чи іншим правовим актом сукупність повноважень органів державної влади давати оцінку дій осіб, інших установ, громадських організацій - стосовно їх право-мірно<2гіСфера відносин, на які поширюється зазначена правомочність (суспільні відносини, територія, коло осіб).
3. Процес відправлення правосуддя, та інша діяльність державних органів з розгляду справ і застосування санкцій (наприклад. відповідно до ст. 124. Розділу VIII Конституції України: «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються).
Природу юрисдикції певною мірою висвітлює розбіжність поглядів двох юристів міжнародників: за М. Ейкхерстом термін юрисдикція застосовується для характеристики державної влади над людьми, власністю і подіями, що цілком слушно заперечує Черніченко О.С. «право регулює відносини між людьми, а не між людьми і речами: неможливо регулювати події, як і регулювати відносини між людьми і речами - тільки між людьми з приводу речей чи подій»23. Додамо: також між іншими суб'єктами права з приводу речей і подій.
Територіальна й екстериторіальна юрисдикція
Територіальна юрисдикція держави є повною або абсолютною: це означає, що держава на своїй території здійснює всю повноту влади всіма законними й доступними їх засобами.
Екстериторіальна юрисдикція держави є переважно особистою, тобто поширюється на певні категорії осіб (фізичних і юридичних),вона також поширюється на транспортні засоби, інші речі, майнові права, що перебувають за межами території держави, але з якими держава зберігає правовий зв'язок. Екстериторіальна юрисдикція є обмеженою, оскільки діє за межами території держави: держава може приписувати певну поведінку суб' єкта, з якими вона зберігає правовий зв' язок, але не має повноти влади, необхідної для забезпечення їх виконання.
23
Маланчук П. Вступ до міжнародного права
за Ейкхерстом. - Харків: Консум, 20. С.
163165
Здійснення екстериторіальної юрисдикції «Держави А» пов'язане по-перше з колізійними нормами міжнародного приватного права, які «Держава Б» вводить своїм законом про міжнародне приватне право, дозволяючи іноземним нормам (зокрема «держави А») діяти на своїй території, і по-друге - в силу визнання імунітету «Держави А», що також закріплюється відповідним законодавством «Держави Б».