5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.

Війни за бельгійський та іспанський спадок між європейськими країнами, швидкоплинні конгреси та договори (1678, 1697 і 1713 рр.), Семирічна війна (1756-1763 рр.) сприяли морській і колоніальній експансії Великобританії. Американські колонії при цьому стають осередком формування нової нації, вихованій на пуританській моралі, яка сумлінною працею більш ніж півтора століття забезпечує добробут і могутність метрополії, але згодом починає усвідомлювати власну долю.

У цей же період на політичну арену енергійно вступає й Російська імперія, а в середині ХУШ ст. - Пруссія, що перетворилася із васала в суперницю Австрії. Ще за Івана Грозного Московське царство намагалося контролювати Балтику, але контроль над морями й океанами виявився під силу лише імперії. У 1700-1721 рр. відбулася Північна війна Росії зі Швецією, яка закінчилася Ніштадським мирним договором 1721 р., за яким Росія отримала доступ до Балтійського моря, приєднала нові землі на півночі і суттєво зміцнила власні позиції на міжнародній арені. За Катерини ІІ в результаті трьох поділів Речі Посполитої (5 серпня 1772 року; 23 січня 1793 року; і 24 жовтня 1795 року) Росія починає виступати у міжнародних відносинах за висловом Ю. Баскіна та Д. Фельдмана «як важкоатлет» і набуває величезної ваги та вплВивійун. а за незалежність від Англійської корони Північно­Американських колоній, що почалася 1776 р. звершилася підписанням у 1783 р. Версальського мирного договору і визнанням Сполучених Штатів Північної Америки. Ці та інші події напередодні Великої Французької революції супроводжуються важливими змінами у практиці міжнародних відносин на морі. Відома декларація Катерини ІІ про озброєний нейтралітет (1780 р.), до якої приєдналися Данія, Швеція, Голландія, Пруссія, Австрія, Португалія, королівство Сицилія та США створила вигідні умови для торгівлі нейтральних держав та стримували егоїстичні амбіції Англії. Було проголошено про конфіскацію неприятельської власності на нейтральному судні і нейтральної власності на неприятельському судні; визначені правила огляду та обшуку нейтральних кораблів навіть у відкритих морях та океанах. У свою чергу, нейтральні країни намагаються відстояти власне право на морську торгівлю. В трактатах набуває широкого поширення і закріплюється в арбітражних та судових рішеннях ідея свободи морів: судноплавства, рибальства, пушного й китового промислу, проведення наукових досліджень тощо.

Упродовж періоду від Вестфальського мирного договору до Французької революції були вдосконалені інститут посольського права, який набув постійного характеру та ґрунтувався на особистій недоторканості дипломатичних агентів і непідсудності їх карним та цивільним судам держави, якою вони акредитовані, інститут морського права, права війни тощо.

Подальшого розвитку міжнародне право набуло під впливом Великої Французької революції, яка проголосила Декларацію прав людини і громадянина 26 серпня 1789 р., проект Декларації міжнародного права абата Грегуара (23 квітня 1795 р.), «Пропозиції» Вольнея від 18 травня 1790 р. Цими документами були закріплені у свідомості європейського співтовариства принципи рівноправності держав, незалежно від функціонального політичного устрою; суверенітету держав, мирного співробітництва, невтручання у внутрішні справи держав, поваги територіальної цілісності, заборони наступальних війн, мирного врегулювання міжнародних спорів, дотримання міжнародних договорів, гуманного ставлення до полонених тощо.

Загалом період ХУІ-ХУІІІ ст. характеризується бурхливим розвитком теоретичного обґрунтування основних принципів міжнародного права, виникненням концепцій і, зрештою, створення науки міжнародного права. В основу її формування лягли праці Альберіко Джентлі, Франциско Суареса, Франциско Вітторіа, Гуго Гроція, ідеями яких користувались під час вирішення міжнародних проблем, зокрема, для регулювання міжнародних відносин, тлумачення норм МП, в ході прийняття судовиВхирзнішачеанлььтноищйов. плив на формування доктрини міжнародного права справив Г. Гроцій - батько міжнародного права, голландський поет, філософ, дипломат і юрист. Основна праця -«При трактати про право війни і миру» (1625 р.) була переведена на більшість європейських мов. Саме Г. Гроцій формує загальну концепцію міжнародного права. Визначає суверенну владу як таку, що нікому не підвладна. Однак суверенні держави не мають ігнорувати одна одну, зобов' язані підтримувати ідею необхідності спільності, яка регулюється правом. Г. Гроцій та його послідовники спробували замінити всесвітню владу на всесвітню законність.