- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
Суверенної рівності держав |
Невтручання у внутрішні справи |
Співробітництва між державами |
Добросовісне виконання зобов'язань з міжнародного права |
Мирного врегулювання спорів |
Незастосування сили й погрози силою |
Територіальної цілісності держав |
Непорушності кордонів |
Поваги до прав Людини і основних свобод |
Рівноправ'я й права народів на самовизначення |
Як бачимо, в кожній логічній парі принципи більш загального характеру з лівого стовпця доповнюються й конкретизуються відповідним принципом з правого стовпця.
Висновки до розділу І:
Поняття «міжнародне публічне право» в сучасній доктрині розглядається як система норм і принципів, що регулюють міждержавні відносини. Міждержавні відносини включають як безпосередні відносини між державами - основними суб'єктами міжнародного права, так і відносини опосередковані, сторонами яких є міждержавні (міжурядові) міжнародні організації, створені на основі установчих договорів між державами.
Отже суб'єкти міжнародного права - тобто суб'єкти, що не лише керуються правилами (нормами й принципами) міжнародного права, але й створюють ці правила - поділяються на дві основні категорії: первинні - держави і похідні - міжнародні органШаЦм. цих двох категорій сучасне міжнародне право визнає також міжнародну правосуб' єктність народів, що борються за свою незалежність. Проте ця правосуб'єктність реалізується значно складніше за правосуб' єктність держав чи міжнародних організацій, і лише в окремих специфічних випадках, оскільки по своїй природі є «явищем в процесі свого становлення». Тому кожен народ, що бореться за незалежність, регулюється правилами ad hoc, які носять переважно характер індивідуальних для кожного конкретного випадку приписів. Доктрина визнає й таку незначну й історичну категорію суб'єктів міжнародного права як «дер-жавоподібні утворення» (яким вважається, наприклад, Ватикан), що мають також дуже індивідуалізовані правила міжнародного регулйЧвашри зазначені категорії суб'єктів (з яких держави і міжнародні організації становлять, умовно кажучи, 99,9 %) - є суб' єктами міжнародного права за класичними доктринами.
Деякі міжнародно-правові ідеї виходять,однак, з того, що головним суб'єктом будь-якого права має бути Особа. Ці концепції не є загальновизнаними, до них не адаптовані сучасні міжнародно-правові механізми і вони, прямо кажучи, ускладнюють класичну міжнародно-правову доктрину, проте набувають все більшого поширення. До таких можна віднести, з певними застереженнями: транснаціональне право, сучасні jus gentium і lex mercatoria та деякі інші концепції.
В процесі міждержавних відносин віками склалася система правил міжнародного спілкування (міжнародні соціальні норми або міжнародна нормативна система), щодо якої система міжнародного права виступає як підсистема. Як і національні чи конфесійні правові системи, система міжнародного права й міжнародна нормативна система є рівнями відкритої, динамічної, мультирівневі, концептуальні й деонтологічної системи, якою виступає загальнолюдська культурна традиція (чи просто «культура» в найширшому сенсі цього терміну). Культура, включаючи систему цінностей; системи регулювання суспільних відносин; системи знань і мистецтво - є системотворчим началом для суспільств, які в кожний історичний період мають свої «найпріоритетніші» масштаби: від клану й племені до регіональних цивілізацій і усього Людства в сучасну епоху.
Внутрішня структура міжнародного права класично поділяється на норми, які складаються в інститути, підгалузі й галузі МП. Опосередковано структура МП відображається у структурі підручників з МП, досить мінливій, завдяки загальній динаміці становлення нових наукових парадигм.
Норми міжнародного права як його «елементарні одиниці», утворюються різними способами, тобто виявляються в різних джерелах: з них у сучасній практиці міждержавних відносин найважливіше місце займають міжнародні договори й міжнародні звичаї. В якості джерел МП розглядаються й загальноправові принципи, що мають звичаєве походження, а також як допоміжні джерела - судові рішення й юридичні міркування авторитетних юристів (доктрина). Всі перераховані джерела висвітлені у ст. 38 Статуту МС ООН, як актуальні у 1945 році, коли приймалися обидва Статуту. В сучасному міжнародному праві, додатково до зазначених, надзвичайної актуальності набули акти міжнародних організацій та деякі джерела, що приймалися як політичні документи, але визнаються в якості джерел правових міжнародних норм. Особливої уваги набули серед джерел десять основних принципів міжнародного права, які визнаються доктриною нормами вищої юридичної сили і разом з цілями ООН утворюють системну основу сучасного МП. Початково викладені як норми ст. 2 Статуту ООН, вони резолюцією ГА ООН були систематизовані і названі основними принципами МП у «Декларації міжнародно-правових принципів дружби і співробітництва, відповідно до Статуту ООН» від 24 жовтня 1970 року, а остаточно викладені у відредагованій формі в якості 10-ти принципів у Декларації принципів Заключного (Гельсінського) акту від 1 серпня 1975 року.