
- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
3) Міжнародний трибунал з морського права
Створений відповідно до Додатку VI Конвенції ООН з морського права 1982 р. місцезнаходження - «вільне ганзейське місто» Гамбург у ФРН.
Трибунал складається з колегії у складі 21 незалежного члена, обраного з числа осіб, що користуються вищою репутацією неупередженості й справедливості, які є визнаними авторитетами в області морського права.
У складі Трибуналу в цілому має бути забезпечене представництво основних правових систем світу і справедливий географічний розподіл. У його складі має бути не менше трьох членів від кожної географічної групи, як це визначено Генеральною Асамблеєю ООН.
Члени Трибуналу обираються на нараді держав - учасників Конвенції ООН з морського права 1982 р. термін їх повноважень -дев' ять років і вони можуть бути переобрані.
Члени Трибуналу при виконанні ними обов' язків в Трибуналі користуються дипломатичними привілеями й імунітетом.
Кожен член Трибуналу зобов' язаний до вступу до посади зробити у відкритому засіданні урочисту заяву, що він відправлятиме свою посаду неупереджено і сумлінно.
Трибунал може утворювати камери, які він вважає необхідними для розгляду конкретних категорій спорів, склад камер може бути три або більше суддів. Рішення, прийняте однією з камер, вважається рішенням, винесеним самим Трибуналом.
Слухання справи проводиться публічно, якщо Трибунал не прийняв або якщо сторони не вимагають іншого рішення. Рішення Трибуналу приймається більшістю голосів. У рішенні мають бути приведені мотиви, на яких воно засноване. В рішенні вказуються прізвища суддів, що його прийняли. Рішення Трибуналу є остаточним і виконується всіма сторонами в спорі. Якщо Трибунал не прийняв іншого рішення, кожна сторона покриває власні витратМіжнародний трибунал з морського права почав свою діяльність в серпні 1996 року. У 1997 р. він розглянув скаргу Республіки Сент-Вінсент і Гренадіни на Гвінею, яка заарештувала танкер «Сайга», під прапором Сент-Вінсент і Гренадін і екіпажем що складався з українських моряків і кількох сенегальських громадян. 27 жовтня 1997 р. «Сайга» у водах виключної економічної зони Гвінеї забезпечував паливом риболовецькі судна, а 28 жовтня 1997 р. його (вже у водах виключної економічної зони Сьєрра-Леоне) затримали два патрульні катери Гвінеї, під час затримання два члени екіпажа «Сайга» отримали поранення. Танкер було затримано 28 жовтня, а постанову про арешт судна і екіпажу датована 13 листопада 1997 р.
Республіка Сент-Вінсент і Гренадіни порушила справу в Міжнародному трибуналі з морського права, вимагаючи негайного звільнення судна й екіпажу. Трибунал 4 грудня 1997 р. визнав, що позов Сент-Винсента і Гренадіни є обґрунтованим і в зв'язку з цим Гвінея зобов' язана негайно звільнити судно разом з екіпажем . У 1998 р. Трибунал виніс ухвалу про відшкодування Гвінеєю збитку, нанесеного судну «Сайга» і двом членам його екіпажа.
У 1999 р. Трибунал розглянув скаргу Австралії і Нової Зеландії з приводу недотримання японськими промисловими судами квот на вилов блакитноокого тунця у виключних економічних зонах держав південної частини Тихого океану і рекомендував Японії забезпечити виконання її судами погоджених на міжурядовому рівні заходів регулювання промислу.
У грудні 2002 р. Трибунал розглянув скаргу Російської Федерації на дії Австралії з приводу арешту в лютому 2002 р. російського риболовецького судна «Волга» нібито за незаконний промисел кликача в австралійській виключній економічній зоні. Трибунал прийняв рішення про негайне звільнення судна з екіпажем під заставу в 1 млн. дол. США.
Японія 6 липня 2007 р. надіслала в Трибунал клопотання про негайне звільнення Російською федерацією судна «Хосин Мару-88» з екіпажем: в результаті розгляду японський траулер, що займався незаконним промислом у виключній економічній зоні Російської Федерації, було відпущено під заставу в 10 млн. рублів.