- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний авіаційний університет
МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО
Підручник Том І
Київ
Видавництво Національного авіаційного університету «НАУ-друк» 2010
УДК 341.1/.8 (075.8) ББК
Автори:
В.Ф. Антипенко - д-р юрид. наук, зав. каф. - розділи: 1 (спільно
з О.А.Радзівіллом), 9 (спільно з В.Г. Маленко), 11 і 12; Л.Д.Тимченко - д-р юрид. наук, проф.-розділ 15 (спільно з В.П.Кононенко); О.В. Бєглий - канд. юрид. наук, проф. - розділ 17;
О.А. Радзівілл - канд. юрид. наук, доц. - розділи: 1 (спільно з В.Ф.Антипенко), 3 (спільно з О.В. Мікічуровою), 7,8, 13, 19; Е.В. Горян - канд. юрид. наук, доц. - розділи: 10, 18 (спільно з Горян К.В.); В.Н. Кубальський - канд. юрид. наук, доц. - розділ 4; О.І. Мельничук - канд. юрид. наук, науковий співробітник. - розділ 4; І.Л. Черченко - канд. юрид. наук, доц. - розділ 6; Н.Ю. Христенко - канд. юрид. наук, доц. - підрозділ 18.2; В.І. Дудчак - канд. екон. наук, доц. - розділ 18 (за винятком підрозділу 18.2); О.Г. Широкова-Мурараш - канд. іст. наук., доц. - розділ2; В.П. Кононенко - канд. юрид. наук, ст.. викладач - розділ 15 (спільно з Л.Д.Тимченко)
О.В. Мікічурова - магістр екон., магістр міжн. права, викл. - розділ 3
(спільно з Радзівіллом О.В.), 5; К.В. Горян - магістр права, викл. - розділи: 10, 18 (спільно з Горян Е.В.); В.Г. Маленко - спеціаліст з правознавства, головн. спеціаліст. - розділ 9 (спільно з В.Ф.Антипенко).
Рецензенти:
О.О. Мережко - доктор юридичних наук, професор Амір Алієв - доктор юридичних наук, професор О.В.Буткевич - доктор юридичних наук, доцент Н.А. Зелінська - доктор юридичних наук, доцент
Затверджено методично-редакційною радою Національного авіаційного університету (протокол № 7 від 29 квітня 2010 р.).
Міжнародне публічне право: підручн. / В.Ф. Антипенко, Л.Д. Тимченко, О.В. Бєглий, О.А. Радзівілл [та ін.]; відп. ред. В.Ф. Антипенко. В 3-х томах: Т. 1. - К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2010. - 422 с.
У підручнику висвітлюється колективна авторська концепція соціологічно-правового тлумачення й систематизації міжнародного публічного права: курс поділено на чотири частини, дві перші з яких: «Загальні поняття й категорії міжнародного публічного права» та «Міжнародно-правові основи міждержавних відносин» - об'єднані у Том 1; третя - «Міжнародно-правові засади міжнародної безпеки й боротьба з тероризмом» викладена - у Томі 2, четверта - «Міжнародно-правове регулювання міжнародного співробітництва і регулювання аерокосмічної діяльності» - у Томі 3.
Підручних орієнтовано на студентів вищих навчальних закладів, що вивчають міжнародно-правові дисципліни.
ЗМІСТ
Частина І.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й КАТЕГОРІЇ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА
Розділ 1. Предмет і система міжнародного права ...
Розділ 2. Історія міжнародного права
Розділ 3. Держава як суверенний суб'єкт
міжнародного права
Розділ 4. Інститут території у міжнародному праві.
Частина ІІ .
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН
Розділ 5. Право зовнішніх зносин
Розділ 6. Право міжнародних договорів
Розділ 7. Міжнародні організації та інші
інституціолізовані форми міждержавного співробітництва
Розділ 8. Право мирного вирішення спорів
між державами
Частина І
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й КАТЕГОРІЇ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО
ПРАВА
Розділ 1
ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА Структура теми:
1. Визначення предмету міжнародного права.
2. Система міжнародного права в міжнародній нормативній системі.
Структурні елементи системи міжнародного права.
Утворення норм і джерела міжнародного права.
Основні принципи міжнародного права.
Література до теми:
1. Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле. Международное публичное право, В 2-х томах. Т. 1. - К. : Сфера. 2000. - 440 с.
Дмитрієв А.І.. Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. - К. : Юрінком Інтер. 2001. - 640 с.
Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. - М.: Издательство БЕК, 1996. - 371 с.
Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. - Х. : Консум, 2000. - 592 с.
Международное право: учебник. Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. - М. : Международные отношения 2003. - 720 с.
Международное публичное право: учеб. / Л.П. Ануфриева, К.А. Бекяшев, Е.Г. Моисеев, В.В. Устинов [и др.]; отв. ред. К.А. Бекяшев. - М.: Проспект. 2010. - 1008 с.
Мережко О. О. Проблеми теорії міжнародного публічного та приватного права / О. О. Мережко. - К.: Юстиниан, 2010. -
320 с.
1. Визначення предмету міжнародного права
1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
Термін «міжнародне право» традиційно сприймається як переклад «International Law» (власне «Міжнаціональне право»), що застосовується в англомовній літературі на противагу «національному праву» (National Law) і «муніципальному праву» (Municipal Law).
Пріоритет введення терміну «International Law» визнається за Єремією Бентамом (Бентхзмом), який застосував його у значенні «право між націями» у творі «An Introduction to the Principles of Moral and Legislation», що вийшов 1780 року (у якому, з-поміж іншого, під новим на той час терміном «деонтологія», було викладено основи професійної етики юриста).
Англійський філософ по суті просто переклав рідною мовою латинську назву міжнародного права - «jus inter gentes» (право між народами), введене у XVI ст. Ф. Віторіа, й поширене в той час і в англомовній літературі. Тлумачення змісту «International Law», як «права між націями» було природним для Британії - як для батьківщина однієї з перших буржуазних революцій і концепції держави як «суспільного договору». В англосаксонській правовій доктрині нація й донині розглядається як «колективний законодавець», який утворює правові норми не лише через закон, але й через судові рішення і звичай. Нація, на відміну від народу, є поліетнічним утворенням, об'єднаним спільними економічними й політиБриманішефесамція тоді саме формувалася в якості самоврядного суб'єкту міжнародних відносин, розглядаючи державу як продукт політичної активності нації, яка й наділяє державу необхідними владними повноваженнями. Формування нації у великих континентальних західноєвропейських державах (Іспанія, Франція і Німеччина) відбулося пізніше, і роль Законодавця залишалася за сильною монархічною владою - тобто не нація, а держава і її уряд були головними акторами міжнародних відносин. Тому Імануїл Кант у своєму творі «Zum ewigen Frieden» («До вічного миру», або як його часто називають «Проект вічного Миру»), опублікованому в 1795 р., чітко розрізняє в якості суб'єктів міжнародних відносин народи і держави, при цьому розглядаючи німецький еквівалент «International Law», не як закон між народами, а як закон між державами. Отже, з ХІХ ст. в континентальному праві починає домінувати погляд на міжнародне право як на систему норм і принципів, що регулює міжурядові, міждержавні відносини.
Основою сучасного міжнародного права і сучасного міжнародного правопорядку є юридична рівність всіх держав, закріплена в якості принципу суверенної рівності держав у п.1. ст. 2 Статуту ООН, що відкриває перелік принципів, якими керуються Об'єднані Нації.
У «Декларації міжнародно-правових принципів дружби й співробітництва між державами, згідно Статуту ООН» від 24 жовтня 1970 року, прийнятій через 25 років після набуття чинності Статутом ООН у розвиток його положень, принципи Статуту ООН було визначено як основні принципи міжнародного права, які стали змістовною основою системи міжнародного права і нормами вищої юридичної сили (нормами jus cogens або імперативними нормами) для суб' єктів міжнародного права. Саме на основі цих основних принципів будується сучасний міжнародний правопорядок -організована правом універсальна система цивілізованого, очікуваного й прогнозованого співробітництва між народами, інтереси яких представляють держави.
Таким чином, сучасне міжнародне право розглядається як система норм і принципів, що регулюють відносини між юридично рівними суверенними державами - з метою забезпечення миру, безпеки і співробітництва між народами.