41 Специфіка нормування розумової праці.

Щодо ФТА розумової праці може бути використаний метод психофізіологічного моделювання, що полягає у виокремленні й вивченні трьох груп елементів:— сприйняття інформації (слухання, читання, спостереження, дотик і нюх) за допомогою відповідних рецепторів і засобів їх посилення;— осмислювання і переробка інформації, що здійснюються дією мозку і центральної нервової системи з використанням комп'ютерної й іншої техніки;— реалізація інформації (мова, лист, контакт із матеріальним об'єктом) за допомогою відповідних ефектів і засобів їх посилення.Результати ФТА і пропозиції, що ґрунтуються на них, щодо заміни існуючих методів праці звичайно розглядаються керівником підприємства для ухвалення рішення про їх реалізацію. У звіті, що подається з цією метою, порівнюються витрати праці, матеріалів, накладних витрат за двома методами і визначається очікувана економія, вказуються витрати, пов'язані з уведенням нового методу (придбання устаткування, перепланування та ін.), а також важливі заходи для адміністрації. До звіту додаються інструктивні матеріали, необхідні для більш детального роз'яснення пропонованого методу і навчання Його практичному застосуванню. При цьому дуже важливо отримати згоду і заручитися підтримкою введення нового методу від працівників, яких це стосується, стежити за виконанням роботи з переходу до нього.Якщо пропоновані зміни впливають на кількість зайнятих працівників, необхідно завчасно обговорити їх із представниками трудових колективів чи профспілки. Плани вивільнення працівників вимагають ретельного пророблення для попередження небажаної реакції, що виражається в опорі змінам, які вони могли б підтримати. Люди швидше сприймають ідею зміни, якщо вони знають і розуміють, що відбувається в процесі її здійснення, ніж якщо їм лише повідомляють про результат. Потреба в перенавчанні працівників залежить від характеру роботи та тривалості використання ними традиційних методів. У разі потреби використовуються кінозйомки старих і нових методів, що наочно демонструють переваги пропонованих змін і сприяють прискореному їх освоєнню працівниками.Робота з ФТА повинна розглядатися як різновид повсякденної діяльності, необхідний на будь-якому підприємстві. її обсяг і трудомісткість залежать від масштабів підприємства. За винятком невеликих підприємств, де робота з ФТА може значною мірою здійснюватися самими підприємцями чи менеджерами, в усіх інших випадках рекомендується відокремлювати роботу з ФТА від управлінських функцій, поклавши її на спеціальну службу ФТА (у формі лабораторії чи групи). Аналітичний, творчий характер роботи з ФТА зумовлює потребу у відповідних фахівцях. Вирішувати таке завдання повинні кваліфіковані нормувальники, інженери з організації та нормування праці, що пройшли спеціальне навчання з метою розширення знань з організації ефективної праці з обліком галузевих і функціональних особливостей підприємств. З огляду на те, що більшість підприємств таких фахів не має і не може постійно мати у штаті, доцільно створити корпус спеціально підготовлених інженерів-аналітиків праці, що мають ліцензію на право ведення консультаційної діяльності та організації спеціальних фірм.Якщо ФТА призначений для виявлення можливостей підвищення ефективності праці за рахунок усунення функціональних і трудових надмірностей та невідповідностей, то для переходу від аналізу праці до його нормування потрібно кількісно оцінити і порівняти фактичні та проектовані витрати праці. У цьому зв'язку велике значення надається виміру праці, тобто встановленню необхідних витрат часу кваліфікованого працівника для виконання конкретної роботи за визначеного рівня інтенсивності праці із застосуванням різних методів і засобів. При цьому поняття "кваліфікований працівник" означає, що рівень знань і вмінь працівника відповідає складності виконуваної роботи. Поняття "рівень інтенсивності праці" означає ступінь напруженості трудових зусиль, що залежить як від самого працівника, від використання його індивідуальних здібностей, так і від дотримання гранично допустимих концентрацій (ГДК) і рівнів (ГДР) виробничих чинників за діючими санітарними правилами, нормами й ергономічними рекомендаціями.Наведене трактування підводить до поняття нормування праці як процесу встановлення норм витрат часу на конкретну працю. Водночас навряд чи варто не розрізняти понять виміру і нормування праці. За всього їхнього взаємозв'язку розведення цих понять має принципове значення. Як би не намагалися вирішувати питання підвищення ефективності праці на основі нормування, практика доводить, що в центрі уваги нормування, як правило, завжди були питання оплати праці, а не виявлення і використання виробничих резервів. Наслідком цього є стан, за якого норма не стільки диктує рівень заробітку, скільки сама підганяється під нього. Тому з переходом до ринкових відносин необхідно радикально змінити практику виміру і нормування праці як взаємозалежних галузей, що мають самостійне значення економічної роботи на підприємствах.Розмежовуючи функції виміру і нормування праці, потрібно мати на увазі, що вимір передбачає визначення фактичних і очікуваних витрат праці для досягнення конкретного результату. Отже, вимір праці, з одного боку, спирається па вивчення існуючого стану, а з іншого — є основою встановлення норм, виконуючи роль сполученої ланки між ФТА і нормуванням праці. Інакше кажучи, вимір праці вирішує два взаємозалежні завдання: дає кількісну оцінку виявлених у процесі ФТА резервів ефективності праці і створює базу для формування рівня оплати праці найманих робітників щодо кількості та якості виконуваних робіт (послуг).Питання про місце і роль виміру праці у вирішенні економічних і соціальних завдань випливає з необхідності і можливості створення механізму, за допомогою якого можна було б кількісно оцінити і спрогнозувати витрати праці в конкретних умовах різних видів діяльності. Важливо, щоб вимір праці охоплював всі категорії працівників, а не тільки робітників (як часто відбувається на практиці). Це пов'язано з тим, що перш ніж вимагати продуктивної праці від робітників, необхідно з'ясувати і кількісно оцінити втрати, пов'язані з недоліками в складі конструкції виробленої продукції, технологій і організації трудової діяльності, а це є функціональними обов'язками керівників і фахівців. За такого підходу створюється сприятлива морально-психологічна атмосфера трудових відносин без застосування спеціальних засобів заохочення чи примусу.