Транспортне страхування

Питання №1 Загальні положення

В сучасних умовах інтенсивного розвитку зовнішньоеко­номічних зв'язків значну роль відіграє страхування при вико­нанні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транс­портом.

Страхування — один із засобів відшкодування за рахунок страхового фонду збитку, нанесеного майну юридичної або фізичної особи стихійним лихом, нещасними випадками тощо.

Згідно з договором перевезення перевізник зобов'язується перевезти товари з одного місця до іншого за відповідну вина­городу. Відповідальність перевізника за товар визначається ря­дом факторів, зокрема, торговельною практикою, законодав­чими актами, що регламентують перевезення, та міжнарод­ними конвенціями. При міжнародних перевезеннях вантажів страховий захист автоперевізника будується на положеннях Конвенції КДПВ (ст. 23 IV розділу; Протокол до Конвенції).

Існуюча практика визначення відповідальності перевізника тісно пов'язана зі страхуванням, причому страхування відпові­дальності перевізника не залежить від того, застрахований ван­таж чи ні. Такі поліси страхування можуть видаватися різними _к ринками страхування, і різниця між ними полягає у страхово­му покритті, а також у тому, чиї інтереси захищає страхування. При пошкодженні вантажу власник може вимагати компен­сацію збитку від перевізника. Оскільки відповідальність пе­ревізника, як правило, обмежена, то збиток може бути погаше­ний не повністю, тобто наявність полісу страхування відпові­дальності перевізника за вантаж вирішує проблеми власника не повністю. Для повної компенсації збитку необхідний поліс страхування вантажу, що надає ширше страхове покриття і ук­ладається на користь вантажовласника.

У процесі перевезення вантажі в найбільшій мірі наража­ються на різного роду небезпеку, тому зовнішньоторгові ван­тажі, як правило, страхуються, хоча договір транспортного страхування і має добровільний характер.

Договір транспортного страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик (страхова організація) зобов'язується за обумовлену плату (стра­хову премію) при настанні оговорених у договорі небезпек чи випадковостей відшкодувати збитки особі, на користь якої ук­ладено страховий договір (страхувальнику), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

При міжнародних перевезеннях вантажів може бути страху­вання:

• водіїв — від нещасних випадків;

• транспортних засобів — на випадок ДТП;

• міжнародне страхування здоров'я (медичне страхування);

• цивільної відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦПВ)-,

• цивільної відповідальності автовласників на території інших країн ("зелена карта");

• відповідальності перевізника при перевезенні вантажу на умовах Конвенції КДПВ (страхування CMR)\

• відповідальності перевізника перед митними органами при перевезенні вантажу за книжкою МДП;

• життя і здоров'я пасажирів і туристів;

• відповідальності автоперевізників та експедиторів.

У різних країнах до обов'язкових відносяться різні види страхування. У більшості європейських країн обов'язковим є страхування:

• цивільної відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами;

• медичне страхування водіїв;

• відповідальності перевізників перед митними органами при перевезенні вантажу з використанням книжки МДП.

Основні поняття і терміни

Страхування здійснюється на основі чинного законодавства України на умовах, вказаних у полісі страхової фірми.

Страховий поліс — це документ, що видається страховиком; підтверджує договір страхування і містить умови договору, в якому страховик зобов'язується за конкретну плату відшкоду­вати страхувальнику збитки, пов'язані з ризиком і нещасними випадками, вказаними в договорі.

Умови страхування, ліміти відповідальності та розмір стра­хової премії визначаються договором між страхувальником (яко­го страхують) і страховиком (який страхує). Договір страхування наземного транспорту повинен містити такі основні поняття:

Страховик — той, хто за певну премію бере на себе відпо­відальність за збитки, тобто страхова компанія (СК).

Страхувальник — той, хто передає відповідальність, тобто клієнт.

Вигодонабувач — той, хто буде отримувати страхове відшко­дування при настанні страхового випадку. Переважно в дого­ворах майнового страхування, до яких належить і страхування автотранспорту, вигодонабувачем є страхувальник — фізична або юридична особа. Можна застрахувати майно на користь іншої особи, яка і буде в договорі вказана як вигодонабувач (якщо у договорі немає таких понять, або вони названі якось інакше, це повинно наштовхнути на роздуми відносно компе­тентності фахівців, які складали договір).

Страхова сума — розмір страхового захисту, виражений у грошових одиницях. Як правило, за страхову суму приймається ринкова вартість транспортного засобу на момент його страху­вання. За бажанням, за страхову суму можна прийняти балан­сову вартість або будь-яку іншу суму, меншу ринкової, але таке не рекомендується.

Примітка. При розрахунку страхового відшкодування сума збит­ків множиться на відношення страхової суми до дійсної ринкової вар­тості автомобіля. Отже, сума відшкодування зменшується пропорцій­но настільки, наскільки страхова сума менша ринкової вартості. Отже, щоб одержати достатній страховий захист, треба установлювати стра­хову суму відповідно до ринкової вартості автомобіля!

Страхові ризики — імовірність настання події, внаслідок якої можуть бути спричинені збитки. Класичні ризики для стра­хування автотранспорту: угон, ДТП (незалежно від вини), стихійне лихо, протиправні дії третіх осіб (розбите хуліганами скло, пожежа, вибух). Страхування може здійснюватися і по усіх ризиках, і по кожному окремо, крім угону (адже страху­вальник, який бажає застрахувати автомобіль тільки від угону, викликає підозру, і зрозуміло — чому).

Страховий тариф — процент від страхової суми, який у грошовому вимірі представляє страхову премію.

Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) — сума, яку страхувальник повинен заплатити страховику за страховку. Вона сплачується до початку дії договору, або може бути розбита на частини. Умови сплати страхового платежа обов'язково повинні бути записані у відповідному пункті дого­вору!

Довідка. Як діє страховий захист у випадку сплати по частинах?

1-й варіант: страховий захист діє пропорційно сплаченому страхо­вому внеску (тобто якщо на момент настання страхової події була сплачена половина страхової премії, то і відшкодування складе поло­вину суми спричинених збитків).

2-й варіант, більш прийнятний для клієнта: коли страховий захист діє у повній мірі, то при настанні страхового випадку, до одержання страхової виплати, страхувальник повинен повністю розрахуватися з компанією.

Франиіиза — частина збитків, яка не відшкодовується стра­ховою компанією. Мета франшизи — стимулювання обережно­го поводження із застрахованим майном (адже у будь-якому випадку незначна частка збитків лягає на плечі страхувальни­ка). Франшиза, як правило, визначається у процентах від стра­хової суми, рідше — у грошових одиницях, але завжди це оз­начає суму, за яку страховик не несе відповідальності. Як пра­вило, чим менша франшиза, тим більший страховий тариф!

Фізичний знос — сума, на яку зменшується вартість авто­мобіля і його окремих частин за період експлуатації. Поняття використовується при розрахунку страхового відшкодування (якщо при ДТП постраждало крило 3-річного автомобіля, то страхова компанія відшкодує вартість не нового, а 3-річного крила). Страхові компанії дають клієнтам можливість застраху­вати автомобіль без врахування зносу, але при цьому збіль­шується страховий внесок. Це обов'язково відмічається у стра­ховому договорі!

Примітка. Об'єктивно визначити ринкову вартість на будь-яку ненову запчастину неможливо, тому при розрахунку експерти кори­стуються спеціальними методиками, за якими визначають, наскільки подешевшав автомобіль з моменту його випуску. Але знос не поши­рюється на роботи і затратні матеріали, необхідні для ремонту авто­мобіля.

Винятки зі страхових випадків — це розділ договору, який для різних страхових компаній має і спільні, і відмінні поло­ження. Наприклад, спільні: подія, що трапилася внаслідок про­типравних дій страхувальника (наприклад, порушення ПДР), грубі порушення техніки безпеки; участь у перегонах, раллі, ін­ших спортивних змаганнях; ушкодження, що виникли внаслі­док заворушень, революцій, терористичних актів).

Питання №2 Страхування за правилами інкотермс

Зовнішньоторговельні вантажі автомобільним транспортом у міжнародному сполученні перевозяться з дотриманням пра­вил ІНКОТЕРМС.

ІНКОТЕРМС — це єдиний набір міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів. У міжнародній практиці існують різні умови, за якими укладають торговельні угоди. Інкотермс дозволяє уникнути або значно зменшити невизна­ченості, пов'язані з тлумаченням термінів, що використову­ються в угодах.

З історії. Міжнародні комерційні терміни застосовуються у практиці торгових і транспортних операцій з 1936 року, коли Міжнародна Торгова палата розробила і опублікувала їх під назвою INCOTERMS (International Commercial Terms). З 1 січня 2000 p. діє редакція правил INCOTERMS-2000 (видання МТП №560).

Указом Президента України від 4.10.1994 р. №567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" установлено застосування і забезпечення додержання Правил Інкотермс. За ст. 265 (ч. 4) Господарського кодексу України при укладанні умов договорів поставки застосування Інкотермс є обов'язковим.

У Правилах Інкотермс зазначено умови, на яких продають­ся товари. В цих умовах визначаються права і обов'язки про­давця і покупця та відповідальність при виконанні укладеного договору (контракту).

Правила Інкотермс містять 13 термінів, згрупованих у чо­тири категорії, згідно з якими і здійснюються міжнародні по­ставки вантажів.

Перша категорія "Е" включає тільки один термін EXW (ЕХ WORKS — франко-завод), який означає, що продавець віль­ний від зобов'язань з моменту передачі товару покупцю на площі заводу (чи іншого указаного місця).

Далі йде друга категорія "F", у рамках якої продавець зо­бов'язаний доставити товар перевізнику, призначеному покуп­цем, включає терміни:

FCA (FREE CARRIER) — франко-перевізник;

FAS — франко вздовж борту судна;

FOB — франко борт судна.

Третя категорія "С" включає терміни, за якими продавець звільняється від відповідальності з моменту передачі товару покупцю в своїй країні, хоча несе витрати на доставку товару:

CAF (COST AND FREIGHT) - вартість і фрахт;

СРТ — фрахт, перевезення оплачено до ...;

CIF (COST, INSURANCE AND FREIGHT) - вартість, стра­хування і фрахт;

СІР (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TO) - фрахт/ перевезення та страхування оплачено до ... .

До четвертої категорії "D" входять умови, за якими прода­вець несе всі витрати і ризики по доставці товару до місця призначення:

DAF (DELIVERED AT FRONTIER) — поставка до кордо­ну;

DES — поставка з судна;

DEQ — поставка з причалу;

DDP — поставка зі сплатою мита;

DDU — поставка без сплати мита.

Відповідно до Правил Інкотермс існують тільки два терміни (умови), пов'язані зі страхуванням при перевезеннях: CIF та СІР.

CIF використовується тільки при перевезеннях морським чи внутрішнім водним транспортом.

Термін СІР застосовується незалежно від виду транспорту. За умовами СІР продавець зобов'язаний укласти договір стра­хування, сплатити страхові внески та надати покупцю страхо­вий поліс. Мінімальне страхування повинно покривати ціну договору плюс 10% (тобто 110%).

В усіх інших 11-ти базових умовах поставки страхування вантажу залежить від покупця, і він вирішує, страхувати його чи ні.