2.3 Аналіз використання основних засобів тов «Візит Альянс»
Основним узагальнюючим показником використання основних засобів є засобовіддача. Це відношення обсягу товарної продукції за аналізований період до основних виробничих засобів. Використовується також обернений показник – засобомісткість. Його розраховують як відношення основних виробничих засобів до обсягу товарної продукції.
Перевагою показника засобомісткості є те, що його чисельник може бути розкладений на складові частини за окремими цехами і групами обладнання. Це дозволяє виявити вплив використання техніки на кожній виробничій ділянці на узагальнюючий показник використання засобів.
При визначенні засобовіддачі і засобомісткості обсяг продукції обчислюється у вартісних, натуральних та умовних вимірниках. Основні виробничі засобів визначаються відповідно до вартості, зайнятої площі або в інших вимірниках, причому до уваги береться їх середній хронологічний розмір за аналізований період (як правило – середньорічний) [16].
Більш точно використання основних виробничих засобів відображає показник засобовіддачі, розрахований виходячи з обсягу продукції у натуральному вираженні. Проте натуральні та умовно-натуральні виміри обсягу продукції використовуються лише на підприємствах, що випускають продукцію одного виду, або продукцію, яку можна привести до одного виду.
Для більшості підприємств, що виготовляють широкий спектр виробів, зведені показники засобовіддачі розраховуються виходячи з обсягу продукції у вартісному виразі. При цьому, як правило, застосовується показник обсягу товарної продукції. Хоча можливе використання показників валової реалізованої продукції та ін [20].
У процесі аналізу вивчається динаміка засобовіддачі та засобомісткості, виконання плану за ними. З метою поглиблення аналізу ефективності використання основних засобів показник засобовіддачі визначається за всіма основними засобами, основними засобами виробничого призначення, активною частиною основних засобів.
3 Напрями підвищення ефективності використання основних засобів тов «візит альянс»
3.1 Загальні напрями підвищення основних засобів на сучаних підприємствах
Використання основних виробничих засобів аграрних підприємств характеризується системою показників. Головними вартісними показниками використання основних засобів є фондовіддача і фондомісткість.
Фондовіддача засвідчує, скільки отримано валової продукції у вартісному виразі на одиницю вартості основних виробничих фондів і визначається діленням валової продукції на середньорічну вартість основних фондів сільськогосподарського призначення. її можуть обчислювати як загалом по підприємству, так і за окремими його підрозділами та галузями (тваринництва, рослинництва) [12].
Фондовіддача основних виробничих фондів різних аграрних підприємств може істотно відрізнятися. Це залежить від низки чинників, основні з яких - рівень оснащеності цим ресурсом, ступінь придатності, раціональне співвідношення між силовими і робочими машинами, між основними й оборотними фондами та ін. Інколи спад фондовіддачі відбувається внаслідок уведення в дію нових складів, сховищ, інших інфраструктурних одиниць, котрі не виробляють продукцію. Тому не завжди зниження фондовіддачі об'єктивно відображає рівень господарської діяльності підприємства й ефективності використання основних фондів.
Оберненим показником фондовіддачі є фондомісткість. Вона показує, скільки основних засобів у вартісній оцінці було використано на виробництво одиниці продукції. Якщо фондовіддача повинна мати тенденцію до підвищення, то фондомісткість - до зниження, оскільки вони перебувають в оберненій залежності.
Економічна ефективність виробничих фондів характеризується узагальнюючим показником їх рентабельності - нормою прибутку. Його визначають як відсоткове відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів:
(3.1)
Норма прибутку показує, скільки одержано прибутку на одиницю вартості виробничих фондів, дає уявлення про їх окупність.
Кругообіг основних фондів здійснюється в кілька виробничих циклів. Період, упродовж якого нарахована амортизаційна сума, дорівнює вартості основних фондів і засвідчує час їх обороту.
Для характеристики руху основних фондів використовують низку показників:
- К - коефіцієнт зростання - визначають як відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;
- Кв - коефіцієнт вибуття - визначають як відношення вартості вибулих основних засобів до їх суми на початок року;
- Ко - коефіцієнт оновлення - визначають як відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх фондів на кінець року;
- Кд - коефіцієнт зносу - визначають як відношення суми зносу (амортизації) до середньорічної вартості основних фондів [15].
Від рівня використання виробничих фондів значною мірою залежать розвиток і темпи виробництва аграрного підприємства, зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності. Основні шляхи підвищення використання основних фондів:
- зростання рівня фондозабезпеченості підприємства;
- удосконалення засобів праці, підвищення їх надійності та довговічності;
- поліпшення технічного обслуговування машинно-тракторного парку і зростання його продуктивності;
- здешевлення будівництва приміщень і споруд, використання місцевих будівельних матеріалів;
- зниження ціни на сільськогосподарські машини й обладнання, що постачаються промисловими підприємствами;
- удосконалення структури основних засобів, збільшення їх активної частини;
- встановлення оптимальних пропорцій між основними виробничими фондами й оборотними засобами;
- раціональна спеціалізація та концентрація виробництва;
- упровадження прогресивних технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва;
- підвищення кваліфікації кадрів й удосконалення матеріального стимулювання [21].