33

ВСТУП

Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб’єктів господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України [19].

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. Особливістю формування цивілізованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції.

Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі.

Метою аналізу підприємства, є оцінка його майнового і фінансового стану з урахуванням динаміки змін, які склалися в результаті господарської діяльності підприємства за декілька останніх років, визначення чинників, які вплинули на ці зміни і прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства. Результати проведеного аналізу використовуються для підготовки рекомендацій щодо подальшої діяльності підприємства, його реструктуризації.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 33 сторінках, ілюстрована 2 таблицями та 1 додатком. Список використаних джерел включає 22 найменування.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності аналізу майнового стану підприємства, а також дослідження проведення аналізу.

Об’єктом дослідження є ТОВ «Візит Альянс».

Cтруктура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі дана загальна оцінка зносу основних засобів, описано основні теорії та погляди щодо основних засобів підприємств.

Другий розділ роботи присвячений аналізу ТОВ «Візит Альянс»., зокрема аналізу оцінки зносу основних засобів на підприємстві.

В третьому розділі зазначаються заходи вдосконалення основних засобів на ТОВ «Візит Альянс».

1 Теоретичні аспекти зносу основних засобів

1.1 Сутність оцінки основних засобів

Для правильного визначення загального обсягу основних засобів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу необхідна оцінка основних засобів.

Суть основних засобів полягає в тому, що вона являє собою грошове вираження їх вартості.

Існує декілька видів оцінки основних засобів:

1. в залежності від моменту проведення оцінки основних засобів  :

— первісна (початкова) - це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання.

— відновна вартість - це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва.

2. з огляду на стан основних фондів:

— повна - це їх вартість у новому, не спрацьованому стані.

— залишковою вартістю - реально існуюча їх вартість, ще не перенесена на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги), є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних засобів [11].

В умовах ринкової економіки система господарювання повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних засобів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку.

Розглянемо основні дефініції:

Засоби підприємства - це сукупність матеріальних і грошових ресурсів, цінних паперів, які створюються і використовуються у процесі його розширеного відтворення для забезпечення його життєдіяльності [21].

До складу основних засобів входять основні та оборотні засоби,і фонди обігу, резервні й страхові засоби, а також інші матеріальні цінності й фінансові ресурси.

Основні засоби - це засоби праці, які багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на вироблений продукт частинами у процесі їхнього зношування. Перенесення це здійснюється шляхом амортизації й утворення амортизаційного засобу.

Основні засоби включають виробничі й невиробничі.

Виробничі основні засоби - це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі (будівлі та споруди виробничого призначення, передавальне обладнання, силові та робочі машини й устаткування, транспортні засоби тощо). Вони поділяються на активну частину - силові машини, робочі машини й устаткування, прилади, інструменти й пасивну частину - будівлі, споруди, інвентар, які впливають на виробничий процес опосередковано.

Невиробничі основні засоби - засоби праці, які безпосередньо не беруть участі у виробничому процесі, а задовольняють побутові й культурні потреби (житлові будинки, об'єкти охорони здоров'я, дитсадки, клуби і т.д.) [17].

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості) і економічного спрацювання (втрачання реальної вартості), а також техніко-економічного старіння (процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу).

Є два розрахункові методи, якими можна визначити ступінь фізичного

спрацювання окремої одиниці засобів праці: 

— за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 

— за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.