27

Тема 1. Основні поняття менеджменту, методологічні основи та особливості розвитку менеджменту як науки.

1. Сутність, основні поняття та категорії менеджменту як науки.

2. Історичні етапи розвитку науки про менеджмент. Тенденції розвитку менеджменту в Україні.

3. Організації та їх ознаки.

1

Сучасну науку управління прийнято поділяти на такі рівні знань: перший – представлений теоріями соціального управління, які є частиною швидше загальних політико-економічних і соціально-філософських концепцій, які пояснюють механізм функціонування соціуму на різних історичних етапах, а другий – більш конкретний, за­безпечує науково-методичну базу для вироблення практичних рекомендацій у вигляді прикладних теорій організації й управління.

Необхідно чітко зрозуміти різницю між поняттями «менеджмент» та «управління», оскільки дуже часто їх ототожнюють, що призводить до плутанини.

Управління є цілеспрямованою дією на об‘єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв‘язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп‘ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо.

Менеджмент є різновидом управління та означає управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією та ін..).

Сьогодні у світі існує понад п‘ятдесят визначень понять «менеджмент». В його основі лежить англійське дієслово «to manage» – керувати, яке походить від латинського «manus» – рука. Так, фундаментальний Оксфордський словник англійської мови, вперше виданий ще в 1933 року, дає такі тлумачення:

- менеджмент – спосіб, манера спілкування з людьми;

- менеджмент – влада й мистецтво управління;

- менеджмент – особливого роду вміння й адміністративні навички;

- менеджмент – орган управління, адміністративна одиниця.

Відтак можна дійти висновку, що навіть в англійський мові цей термін трактується неоднозначно. Американський дослідник цієї проблеми П.Друкер підкреслює виключно американське походження цього поняття, а також його полісемантичний характер, тому що термін «менеджмент» включає в себе й визначену функцію, й соціальний статус осіб, які її виконують, й навчальну дисципліну, й галузь наукових досліджень.

Разом з цим П.Друкер наголошує, що до організацій, діяльність яких не відноситься до сфери бізнесу, як правило, поняття «менеджмент» і «менеджер» не застосовуються. Відтак поняття «менеджмент» щодо поняття «управління» слід роз­глядати як частину від цілого. Коли йдеться про менеджмент, у американців він майже завжди асоціюється із особою менеджера-функціонера – суб'єкта управління, що діє в системі певної організації. В більш широкому значенні вони застосовують термін «адміністрація», який більшою мірою відбиває знеособлену систему управління.

Менеджер – це насампе­ред управлінець-професіонал, який усвідомлює, що він представник особливої професії із спеціальною підготовкою, а не просто інженер чи економіст, що займається управлінням. В розвинених країнах по­няття «менеджмент» нерозривно пов'язане з поняття «бізнес».

Бізнес – це діяльність, спрямована на отримання прибутку шля­хом виробництва й реалізації певної продукції чи послуг. Управ­ління бізнесом - це управління комерційними й господарськими організаціями. Термін «менеджмент» застосовується до діяльності організацій різних типів, але якщо йдеться про державні органи різного рівня, то застосовується термін «державне управління».

До основних категорій менеджменту слід віднести поняття:

організації, функцій управління, рівнів управління, методів менеджменту, стилів керівництва, комунікацій, управлінських рішень тощо.

В управлінській діяльності керуються такими законами менеджменту:

спеціалізації управління,

інтеграції управління,

оптимального поєднання централізації і децентралізації управління,

економія часу в управлінні,

пропорційного розвитку систем управління тощо.

Важливу роль також відіграють принципи менеджменту:

цілеспрямованості,

врахування потреб та інтересів,

ієрархічності,

взаємозалежності,

динамічної рівноваги,

економічності, системності тощо.