1) Загальна геоморфологія , 2) прикладна геоморфологія.

Кожен з розділів включає ще по кілька підрозділів.

1) загальна геоморфологія – вивчає загальні закони походження і історії розвитку рельєфу, сучасні геоморфологічні процеси; Вона включає два найважливіші підрозділи:

- регіональна геоморфологія, що займається вивченням рельєфу окремих ділянок земної поверхні - материків, океанів, морів, країн і т.п.

- палеогеоморфологія – особлива галузь геоморфології, яка вивчає рельєф минулих геологічних епох (нерідко похований) та історію його розвитку в окремі етапи геологічного минулого (по суті це вчення про древній рельєф; і ця галузь знань є складовою частиною палеогеографії);

На сучасному етапі розвитку геоморфологічних знань виникає потреба поділу загальної геоморфології на ряд підрозділів, нерозривно пов’язаних між собою:

• планетарна геоморфологія – об’єктом вивчення якої є найбільш крупні (планетарні) форми земної поверхні, їх утворення, розвиток, закономірності розташування;

• геоморфологія суші, що вивчає рельєф поверхні материків; і

• морська геоморфологія, що вивчає рельєф дна морів й океанів та морські береги;

- структурна геоморфологія, що вивчає морфоструктури - форми рельєфу, що виникають і розвиваються внаслідок дії екзогенних й ендогенних факторів при провідній ролі останніх;

- кліматична геоморфологія, що розглядає морфоскульптури - форми рельєфу, в утворенні яких головну роль грають екзогенні процеси, взаємодіючі з усіма іншими факторами рельєфоутворення.

- динамічна геоморфологія – вивчає закономірності і процеси динаміки рельєфу під дією головним чином зовнішніх сил (екзогенних): процесів вивітрювання, переміщення продуктів вивітрювання під дією сили тяжіння, геоморфологічної діяльності поверхневих і підземних вод, роботи вітру, діяльності організмів тощо.

- кліматична геоморфологія вивчає комплекси форм рельєфу, що розвиваються в різних фізико-географічних умовах сучасності (в області гумідного, нівального клімату, у полярних й субполярних, арідних й інших областях) та рельєф, формування якого зумовлене минулими кліматичними умовами.

2) прикладна геоморфологія – вивчає рельєф для практичного використання результатів геоморфологічних досліджень при вирішення різного роду народногосподарських завдань. Основні напрями:

- інженерна геоморфологія – вивчає взаємодію рельєфу і рельєфотворчих процесів з інженерними об’єктами під час їхнього проектування та експлуатації (промислових, цивільних, гідроенергетичних споруджень, автомобільних і залізниць, морських портів);

- пошукова геоморфологія – вивчає взаємозв'язок між рельєфом і тілами корисних копалин;

- антропогенна геоморфологія (вивчає антропогенний морфогенез);

Останнім часом у прикладній геоморфології почали формуватись паростки самостійних напрямків, зокрема таких як:

- екологічна геоморфологія (вивчає і оцінює рельєф як компонент ландшафту та рельєфотворчі процеси і супутні їм явища, що спричиняють відхилення від екологічної ситуації);

- естетична геоморфологія (створення привабливого, комфортного довкілля);

- етногеоморфологія (вплив рельєфу на специфічні риси етносу, його традиції);

- туристична (рекреаційна) геоморфологія (забезпечує рекреаційну галузь інформацією, яка сприяє розвиткові туризму і відпочинку);

- та деякі інші.

Результати геоморфологічних досліджень є основою для галузевих і комплексних географічних досліджень.

Методи геоморфологічних досліджень

Тісно контактуючи з фундаментальними природничими науками (фізикою, математикою, хімією), геоморфологія широко користується і методами цих наук. Ще більше значення у гео­морфологічних дослідженнях мають окремі методи, що лежать в основі наук геологічного комплексу (динамічної, історичної, інженерної геології, гідрогеології тощо) та наук, які вивчають зовнішні сфери географічної оболонки (метеорології, гідрології, ґрунтознавства та ін.).

Методологічною основою всіх геолого-географічних наук, а серед них і геоморфології, ви­ступає:

1) діалектичний метод пізнання оточуючого середовища. Він ілюструється взаємним зв'яз­ком природних явищ, взаємодією протилежних сил, стрибкоподібним характером розвитку то­що. Серед універсальних загальнонаукових методів, що використовуються і геоморфологами, відзначимо також 2) історичний (вивчає рельєф у послідовному розвитку), 3) генетичний (вивчає походження окремих форм і типів рельєфу), 4) порівняльно-описовий (виявляє різницю у прояві геоморфологічних процесів, вивчає основні фактори формування рельєфу), 5) математичні методи (забезпе­чують дослідників кількісною інформацією про рельєф - геометричні, кінематичні та ін.).

В той же час навіть найширший набір методів згаданих наук не може задовольнити спеціаль­них потреб геоморфології. Виступаючи як самостійна наука, геоморфологія має свій власний об'єкт дослідження (рельєф), а отже, і базується на специфічних методах його аналізу.

Залежно від організації геоморфологічних робіт розрізняють такі методи: