Розвиток зубів у філо- і онтогенезі

Зуби (dentes) – органи ротової порожнини, побудовані переважно із твердих тканин, призначені для відкусування, утримання та розжовування їжі. Вони також приймають участь в утворенні звуків усної мови та надають обличчю людини певний косметичний ефект.

У еволюційному відношенні зуби є похідними луски, що покривала тіло віддалених предків хребетних, які мешкали у водному середовищі. Зуби тварин різних видів різняться способом прикріплення до щелепи, формою коронки та кількістю змін зубів. Існує три способи прикріплення зубів до щелеп:

1) по краю щелепи (акродонтні зуби);

2) зовнішнім краєм зуба до внутрішнього краю щелепи (плевродонтні зуби);

3) фіксацією кореня зуба до кісткової комірки щелепи (текодонтні зуби).

Форма коронки зуба також різна. Найпростіша конічна форма, при цьому у всіх зубів однакова (гомодонтизм). Така форма коронки характерна для більшості видів риб. Однак вже у частини хижих риб з`являються зуби, коронка яких має горбики. Така форма закладається у ссавців. З`являються долотоподібні різці, конусоподібні ікла та складно-горбкові кутні зуби (гетеродонтизм).

У нижчих хребетних тварин зуби функціонують короткий термін і по мірі стирання замінюються новими. Такий тип стирання та багаторазової заміни зубів має назву поліфіодонтизм. У ссавців зуби замінюються у молодому віці один раз (діфіодонтизм). У деяких видів ссавців зуби на протязі життя не замінюються (монофіодонтизм).

У людини зуби за способом прикріплення до щелепи відносяться до текодонтних; за формою коронки до гетеродонтних; за кількістю змін до діфіодонтних).

У процесі онтогенезу зубів розрізняють три послідовних етапи:

1) утворення зубної пластинки і зубних бруньок;

2) утворення зубних епітеліальних органів;

3) гістогенез тканин зуба.

В утворенні зубів приймають участь:

- ектодерма первинної ротової порожнини, з якої розвивається емаль;

- мезенхіма першої (мандибулярної) зябрової дуги, з якої розвивається дентин, пульпа, цемент та періодонт.

На 6-8 тижні ембріогенезу відбувається потовщення багатошарового плоского епітелію первинної ротової ямки зародка, з якого формується зубна пластинка. Епітелій зубної пластинки поступово вростає у розташовану глибше мезенхіму та утворює зубний валок. У складі останнього починають виникати окремі кулясті скупчення епітеліальних клітин – зубні бруньки. Назустріч епітелію кожної зубної бруньки росте мезенхіма. На початку третього місяця ембріогенезу зубна брунька починає нагадувати перевернутий догори дном двостінний келех. Так утворюється зубний епітеліальний (емалевий) орган.

У зубному епітеліальному (емалевому) органі розрізняють внутрішні, зовнішні та проміжні клітини. Останні формують пульпу емалевого органа. Мезенхіма, що вростає у зубний епітеліальний орган, має назву зубного сосочка. Його епітеліальні клітини безпосередньо прилягають до внутрішніх клітин емалевого органа. Ущільнена мезенхіма, що оточує емалевий орган, має назву зубного мішечка. В останньому розрізняють внутрішні клітини, прилеглі до зубного сосочка, та зовнішні клітини, розташовані ближче до кісткових зачатків альвеолярних відростків. Всі названі структури є джерелом розвитку самостійних клітинних популяцій і, відповідно, різних тканин зуба на наступному етапі онтогенезу.

Третій етап розвитку зуба (гістогенез тканин) починається на четвертому місяці ембріогенезу і полягає в утворенні тканин зуба. Першою тканиною, котра утворюється у процесі гістогенезу, є дентин. Його утворення відбувається за рахунок активної діяльності одонтобластів. Ці клітини секретують вихідні компоненти для розбудови волокнистих структур дентину. Вапнування дентину починається в кінці п`ятого місяця ембріогенезу.

Розвиток емалі починається незабаром після початку утворення дентину і характеризується підвищеною активністю енамелобластів. Емаль з`являється на верхівках зубних сосочків у ділянці жувальних горбиків, а потім розповсюджується на бічні поверхні зубів.

Цемент кореня та періодонт утворюються за рахунок цементобластів та клітин зубного мішечка.

У кінці четвертого місяця внутрішньоутробного розвитку із тканин зубного сосочка, який проростає в емалевий орган, розвивається пульпа зуба.

Остаточний гістогенез тканин зуба завершується після народження.

Розвиток постійних зубів відбувається аналогічно розвитку молочних. Джерелом утворення постійних зубів є та ж зубна пластинка, з якої розвиваються зачатки молочних зубів. Закладка постійних зубів починається з п`ятого місяця ембріонального розвитку. Вздовж нижнього краю зубної пластинки позаду кожного зачатку молочного зуба утворюються зубні органи різців, ікол та малих кутніх зубів. Ці групи зубів називаються замінними, тому що вони замінюють молочні зуби. Великі кутні зуби молочного прикусу замінюються малими кутніми зубами постійного прикусу.

Закладка великих кутніх зубів постійного прикусу відбувається пізніше. Так, зачаток першого великого кутнього зуба відбувається у середині першого року життя дитини, а зачаток третього великого кутнього зуба (зуба мудрості) – на четвертому або навіть п`ятому році життя. Це пояснюється відсутністю у щелепі плода місця. І лише тоді, коли іде інтенсивний ріст щелеп, у дитини з`являються умови для появи зачатків великих кутніх зубів. Структура зачатка постійних зубів не відрізняється від зачатка молочних. Розвиток тканин постійних зубів відбувається у такій же послідовності, як і у молочних.