Т ерміни прорізування молочних та постійних зубів

Назва зубів	Молочні зуби	П остійні зуби
Різці (dentes incisivi)	6–9 місяців	7–9 років
Ікло (dentes canini)	16–20 місяців	10–13 років
Перший малий кутній зуб (dens premolaris primus)	–	10–12 років
Другий малий кутній зуб (dens premolaris secundus)	–	11–15 років
Перший великий кутній зуб (dens molaris primus)	12–15 місяців	6–7 років
Другий великий кутній зуб (dens molaris secundus)	20–24 місяці	13–16 років
Третій великий кутній зуб (dens molaris tertius)	–	18–30 років

Порядок і терміни прорізування молочних зубів:

- різці (dentes incisivi):

- медіальні в 6 – 8 місяців;

- латеральні в 10 – 12 місяців;

- перші великі кутні зуби (dentes molares primi) в 14 – 16 місяців;

- ікла (dentes canini) в 18 – 20 місяців;

- другі великі кутні зуби (dentes molares secundi) прорізуються в 22 – 24 місяці.

До кінця другого року життя у дитини повинно бути 20 зубів.

Порядок і терміни прорізування постійних зубів:

- перші нижні великі кутні зуби (dentes molares primi inferiores) в 5 – 6 років;

- присередні різці (dentes incisivi mediales) та перші верхні великі кутні зуби (dentes molares primi superiores) в 6 – 7 років;

- бічні різці (dentes incisivi laterales) в 7 – 8 років;

- перші малі кутні зуби (dentes premolares primi) в 9 – 10 років;

- ікла (dentes canini) в 10 – 11 років;

- другі малі кутні зуби (dentes premolares secundi) в 11 – 12 років;

- другі великі кутні зуби (dentes molares secundi) в 12 – 13 років;

- треті великі кутні зуби (dentes molares tertii) після 18 років і не у всіх людей.

Постійних зубів є 32.

Лінія, що з’єднує коронки зубних органів, які розташовані в щелепах, утворюють верхньощелепну зубну дугу; верхню зубну дугу (arcus dentalis maxillaris; arcus dentalis superior) та нижньощелепну зубну дугу; нижню зубну дугу (arcus dentalis mandibularis; arcus dentalis inferior).

Кожна зубна дуга (arcus dentalis) складається у дорослих людей із 16 зубів.

Крім зубних дуг (arcus dentales), у стоматології виділяють коміркову (альвеолярну) дугу (arcus alveolaris) – лінію, що проходить по краю (гребеню) коміркового (альвеолярного) відростка, та базальну дугу – лінію, що проходить через верхівки коренів зубів.

Зубо–щелепні сегменти (segmenta maxillomandibulodentalia)

Зуби знаходяться в оточенні різних анатомічних утворів, що складають зубні органи (organa dentalia).

Зубні органи утворюють на щелепах метамерні зубні ряди, тому ділянку щелепи з належним їй зубом позначають як сегмент.

Виділяють зубо–щелепні сегменти верхньої щелепи (segmenta maxillodentalia) та зубо–щелепні сегменти нижньої щелепи (segmenta mandibulodentalia).

Зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) включає в себе:

- зуб (dens);

- зубну комірку (alveolus dentis) і частину щелепи, що прилягає до комірки, вкриту слизовою оболонкою;

- зв’язковий апарат, що фіксує зуб до зубної комірки;

- судини і нерви.

Отже, зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) об’єднує ділянку щелепи і зуб з періодонтом.

Виділяють сегменти 1–го і 2–го різців, ікла, 1–го і 2–го малих кутніх зубів та 2–го і 3–го великих кутніх зубів.

Межею між сегментами є лінія, яка проведена через середину міжзубного проміжку.

Зубо–щелепні сегменти є:

- різцево–щелепні сегменти;

- ікло–щелепні сегменти;

- премолярно–щелепні (малокутньо–щелепові) сегменти;

- молярно–щелепні (великокутньо–щелепові) сегменти.

Оклюзія (occlusio)

Нижня щелепа (mandibula) може переміщатися стосовно нерухомої верхньої щелепи (maxilla) завдяки рухливому зчленуванню — скронево–нижньощелепним суглобам (articulationes temporomandibulares), правому і лівому.

Нижня щелепа (mandibula) приводиться в рух завдяки скороченням жувальних м’язів (musculi masticatorii), що забезпечують її опускання, висування, підняття і зсув у сторони та у вихідне положення.

Скорочення жувальних м’язів (musculi masticatorii) веде до зсуву нижньої щелепи (mandibula) стосовно верхньої щелепи (maxilla) в одному з напрямів: униз, вгору, вперед, назад, вправо, вліво.

Узгоджене скорочення цих груп м’язів забезпечує складне просторове переміщення нижньої щелепи (mandibula) під час артикуляції (мова, міміка) та прийому їжі.

Під терміном “артикуляція” розуміють усілякі просторові переміщення нижньої щелепи (mandibula) стосовно верхньої щелепи (maxilla), які здійснюються при участі жувальних м’язів. У мовній артикуляції беруть участь ще м’язи лиця (musculi faciei) і язик (lingua).

Мал. 42. Співвідношення оклюзійних поверхонь жувальних зубів при ортогнатії (вид з язикової сторони).

Термін “оклюзія” визначає просторовий зсув нижньої щелепи (mandibula) при обов’язковому збереженні характерних контактів між зубними рядами верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula).

Розрізняють центральну, передню та дві бокові, праву і ліву, оклюзії (мал. 44).

Оклюзійні рухи нижньої щелепи (mandibula) є різновидністю артикуляції з меншою амплітудою переміщення.

Прикус (occlusio)

Взаєморозміщення зубних дуг, верхньої та нижньої, при змиканні зубів називається прикусом (occlusio).

Є фізіологічні та патологічні прикуси.

Фізіологічні прикуси (occlusiones physiologicae):

1) фізіологічна прогнатія (prognathia physiologica) – коли верхні різці (dentes incisivi superiores) дещо виступають перед нижніми (dentes incisivi inferiores) та частково прикривають їх (надмірний розвиток верхньої щелепи – maxilla);

2) фізіологічна прогенія (progenia physiologica) – якщо нижні різці (dentes incisivi inferiores) розташовуються перед верхніми (dentes incisivi superiores) – надмірний розвиток нижньої щелепи (mandibula);

3) фізіологічна ортогенія (orthogenia physiologica) – коли різальні краї передніх зубів верхньощелепної зубної дуги (margines incisales dentium anteriorum arcus dentalis maxillaris) збігаються з різальними краями передніх зубів нижньощелепної зубної дуги (margines incisales dentium anteriorum arcus dentalis mandibularis) – щипцеподібний прикус;

4) фізіологічна ортогнатія (orthognathia physiologica) – незначне перекриття різцями верхньощелепної зубної дуги (arcus dentalis maxillaris) нижніх передніх зубів (dentes anteriores inferiores) на 1/3 – ножицеподібний прикус (мал. 42).

Патологічні прикуси (occlusiones pathologicae):

- закритий прикус – верхні різці (dentes incisivi superiores) виступають вперед і повністю покривають нижні різці (dentes incisivi inferiores);

- відкритий прикус – між передніми зубами верхньощелепної зубної дуги (dentes anteriores arcus dentalis maxillaris) і передніми зубами нижньощелепної зубної дуги (dentes anteriores arcus dentalis mandibularis) є щілина;

- патологічна прогнатія – верхня щелепа (maxilla) зміщена вперед;

- патологічна прогенія – нижня щелепа (mandibula) зміщена вперед;

- трансверзальні, або перехресні прикуси – неправильне співвідношення між бічними зубами (dentes laterales).

Важливу роль у встановленні взаємовідношення зубних дуг верхньої та нижньої щелеп відіграють перші великі кутні зуби: вони розвиваються першими із постійних зубів і стають направляючими у взаємовідношенні решти зубів.