Анатомічні особливості будови постійних зубів

Анатомічні особливості будови коронки та кореня зуба дозволяють визначити належність його до верхньої або нижньої щелепи (maxilla seu mandibula) людини, а також до правого або лівого боку зубної дуги (arcus dentalis) за рядом ознак. Такі ознаки називають ознаками латералізації зуба.

Вісь зуба це умовна лінія, що є продовженням осі коронки в бік верхівки (ок) зуба.

Основними ознаками (мал. 3) латералізаціїї зуба є такі:

Ознака положення (відхилення) кореня – ознака латералізації зуба представлена тим, що у вестибулярній нормі корінь відхилений дистально від осі зуба (відхилення поздовжньої осі кореня від середньої лінії коронки для різців та ікол – у бічну сторону, а премолярів і молярів – у дистальну сторону).

Тобто, верхівки коренів зубів (apices radicum dentium) передньої (фронтальної) групи зубів відхилені від середньої лінії латерально, задньої (жувальної) групи зубів – дистально.

Ознака кута коронки – ознака латералізації зуба представлена тим, що у вестибулярній нормі кут між змикальним (occlusalis) та ближчим (mesialis) контурами коронки менший за кут між змикальним (occlusalis) та дальшим (distalis) контурами.

Тобто, кут утворений різальним краєм (margo incisalis) і медіальною поверхнею коронки зуба, більш гострий, ніж кут, утворений різальним краєм і дистальною поверхнею.

Ознака кривини коронки. Ця ознака латералізації зуба представлена тим, що в змикальній нормі (оклюзійній нормі) присінковий (вестибулярний) контур коронки більше опуклий в присередньому напрямі ніж в дистальному (дальшому), через це кут переходу присінкової поверхні у ближчу (mesialis) менший, ніж кут переходу присінкової у дальшу (контактну) поверхню.

Тобто, присінкова поверхня (facies vestibularis) переходить у присередню більш круто, ніж у дистальну.

Ознака контактної поверхні (contactus dentis); апроксимальної поверхні (facies approximalis dentis) – апроксимально–ближча (медіальна) поверхня коронки завжди ширша порівняно з апроксимально–дальшою (дистальною).

Мал. 3. Ознаки приналежності зуба:

а, г – ознака кута коронки; б, д – ознака кривини коронки; в, е – ознака відхилення кореня.

Зуби верхньої щелепи (dentes maxillae)

Коронки присередніх різців (coronae dentium incisivorum medialium)

Коронки цих зубів мають долотоподібну форму. Вони найбільші з групи різців.

Губна поверхня (facies labialis) опукла і переважно має форму прямокутника.

В осіб молодого віку ця поверхня коронки хвиляста, хвилі ідуть поздовж, завершуючись на різальному краї (margo incisalis) трьома вістрями (горбками).

З віком зникає (стирається) хвилястість присінкової поверхні коронки (мал. 4а), а різальний край стає рівним.

У вестибулярній нормі коронка ширша біля різального краю (margo incisalis) і вужча (мал. 4г) при шийці зуба (cervix dentis).

Добре виражена ознака кута коронки.

Лінія ближчого (медіального) контура коронки має заокруглену форму, дистального – дещо вгнуту.

У верхніх медіальних (присередніх) різців (dentes incisivi mediales superiores ) майже завжди виражена ознака кривини коронки, а ознака кута коронки є чіткою на нестертих зубах.

Ознака кореня не виражена, але вісь усього зуба спрямована дещо дистально.

Піднебінна поверхня (facies palatinalis) – мал. 4б:

- на відрізку двох третин від різального краю (margo incisalis) до шийки зуба (cervix dentis) піднебінна поверхня (facies palatinalis) вгнута;

- біля шийки зуба піднебінна поверхня (facies palatinalis) опукла, бо має горбок зуба (tuberculum dentis), який іноді перетворюється на поздовжній валик, що поділяє язикову поверхню (facies lingualis) на дальшу (дистальну) і ближчу (медіальну) частини (partes distalis et medialis);

- шийка зуба значно вужча від загальної присінкові-оральної опуклості коронки.

Контактна поверхня (facies approximalis; contactus dentis) має форму трикутника (мал. 4в) з вершиною, що обернена до різального краю (margo incisalis).

При розгляді контактної поверхні коронки зуба (facies contacta coronae dentis), тобто у контактній нормі спостерігається:

- лінія шийки зуба (емалево–цементна межа) більше вигнута до різального краю (margo incisalis) на присередній поверхні (facies medialis), ніж на дистальній;

- присередньо–апроксимальна поверхня більш виражена, ніж дистальна;

- присінковий контур більше опуклий тільки біля шийки зуба (cervix dentis), а друга половина його, яка прямує до різального краю (margo incisalis), сплощена.

У змикальній нормі коронки медіального (присереднього) різця (corona dentis incisivi medialis) відзначається значне потовщення і заокруглення емалі в медіальній частині губного контура (facies labialis).

Мал. 4. Присередній лівий різець верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна (апроксимальна) поверхня; г – різальний край; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

Корені присередніх різців (radices dentium incisiviorum medialium)

Корінь видовжений, конусоподібний.

Губна поверхня (facies labialis) його широка, бокові поверхні (facies laterales) дещо конвергують у напрямку до піднебінної поверхні (facies palatinalis), а тому ширина піднебінної поверхні зменшується.

Зубна порожнина (cavitas dentis) верхнього медіального (присереднього) різця своїми контурами повторює форму коронки (долотоподібна форма) і переходить безпосередньо в канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

У ділянці шийки зуба (cervix dentis) канал кореня зуба в більшості випадків розширений у присінково–піднебінному напрямі, а в середній і верхівковій частині набуває округлої форми.

У ділянці верхівки корень дещо зігнутий і відхилений дистально (мал. 5).

М ал. 5. Клініко–анатомічні особливості будови присередніх різців:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня, д – вид з боку різальної поверхні.

Коронки бічних різців (coronae dentium incisivorum lateralium)

Коронка бічного різця (corona dentis incisivi lateralis) менша, ніж присереднього різця (dentis incisivi medialis), коротша приблизно на 1 мм і вужча. Присередній її кут більш заокруглений.

Присінкова поверхня (facies vestibularis), зазвичай, більш опукла, якщо клінічна коронка (corona clinica) вузька. При відносно широкій коронці форма її та ж, що і у присереднього різця (dens incisivus medialis), тобто сплощена до різального краю (margo incisalis).

Язикова і контактна поверхні (facies lingualis et approximalis). Язикова поверхня коронки (facies lingualis coronae) ввігнута, обмежена присереднім і бічним краями (margines medialis et lateralis).

Апроксимально–ближча поверхня (facies approximalis medialis) виразніша; дистальна – коротша.

На язиковій поверхні бічного різця (facies lingualis dentis incisivi lateralis) є різного ступеня вираженості горбок зубa (tuberculum dentis) і зубні валики, які, збігаючись у напрямі до кореня зуба (radix dentis), надають язиковій поверхні (facies lingualis) трикутної форми.

Якщо горбок зубa (tuberculum dentis) і зубні валики дуже розвинені, язикова поверхня (facies lingualis) перетворюється в ямку, яка тим глибша, чим сильніше розвинений горбoк зуба (tuberculum dentis).

В зубному ряді шийка бічного різця (cervix dentis incisivi lateralis) розміщена далі від різального краю (margo incisalis) в апроксимально–дистальній нормі.

Це залежить від зовнішньої форми клінічної коронки (corona clinica), апроксимально–ближча поверхня (facies approximalis medialis) якої дещо вгнута.

Корені бічних різців (radices dentium incisivorum lateralium)

Корінь бічного різця (radix dentis incisivi lateralis) стиснений у поперечному напрямку (мал. 6). Його бокові поверхні ширші від язикової поверхні (facies lingualis), губної поверхні (facies labialis) та присінкової поверхні (faciei vestibularis).

У бічного різця (dens incisivus lateralis) різко виражені ознаки кута, кривини коронки, кореня й контактної поверхні.

Зубна порожнина; пульпова порожнина бічного різця (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis incisivi), поступово звужуючись, переходить у один канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

Зубна порожнина (cavitas dentis) копіює форму зуба, але у зменшеному розмірі; в поперечних перерізах на рівні шийки зуба (cervix dentis) має щілиноподібну форму (мал. 7).

Найоб’ємніша частина зубної порожнини (cavitas dentis) міститься у шийці зуба (cervix dentis) і біля пришийкової частини зуба.

Зубна порожнина кореневого каналу бічного різця дещо вигнута і відхилена від середньої лінії дистально.

а

а

б

в

г

Мал. 6. Коронка бічного різця верхньої щелепи:

а – різниця розмірів коронок різців верхньої щелепи; б – контактна поверхня; в – язикова поверхня; г – оклюзійна норма.

г

в

д

в

а

б

Mал. 7. Клініко–анатомічні особливості будови бічних різців.

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид з боку різальної поверхні.

Коронка ікла (corona dentis canini)

Коронка ікла (corona dentis canini) має конусоподібну форму (мал. 8, 9), масивна, передньо–задній розмір її більший від того ж розміру різця (dens incisivus).

Присінкова поверхня (facies vestibularis) опукла і має нерізко виражений поздовжній валик, який краще визначається біля різального краю (margo incisalis).

Валик ділить губну поверхню присінкової поверхні (facies labialis faciei vestubularis) на дві нерівні частини: меншу – ближчу (присередню) і велику – дальшу (дистальну).

Язикова поверхня (facies lingualis) більш вузька, ніж губна поверхня (facies labialis), дещо випукла і так само, як губна поверхня (facies labialis), має поздовжній валик, що прямує від шийки зуба (cervix dentis) до різального вістря.

Валик ділить піднебінну поверхню (facies palatinalis) на дві частини: ближчу (медіальну) і дальшу (дистальну); на кожній стороні від нього часто знаходяться заглиблення. У верхній третині валик переходить в добре розвинутий горбок зуба.

В оклюзійній нормі чітко виражена медіально–дистальна кривина коронки.

Валик і горбок зуба утворюють піднебінну вгнутість, завдяки якій, як і у різців, попереджується травмування ясенного краю (margo gingivalis).

Контур шийки ікла (cervix dentis canini) на горизонтальному перерізі округлий з присінкової сторони, а на рівні середини контактних поверхонь (facies approximales) плавно здавлений в присередньо–дистальному напрямку.

Контактна поверхня (facies approximalis). Апроксимально–ближча поверхня ікла (facies approximalis medialis dentis canini) переважно опукла, дистальна – вгнута, деяку вгнутість має присінкова поверхня (facies vestibularis) у дистальному напрямку.

Різальний край (margo incisalis) змикальної поверхні (facies occlusalis) коронки ікла (corona dentis canini) закінчується основним вістрям (горбком) і має два тупих кути – медіальний (ближчий) і дистальний (дальший).

Медіальний кут розміщений ближче до основного вістря (горбка), ніж дистальний, внаслідок чого з двох ліній, які формують різальний край, дистальна довша від медіальної.

Дистальна частина різального краю часто вгнута. Медіальний кут зазвичай менший від дистального. Він майже прямий і заокруглений, дистальний – тупий і заокруглений.

Корінь ікла (radix dentis canini)

Корінь ікла (radix dentis canini) товстий, стиснутий з боків, у присередньо–дистальному (медіо–дистальному) розмірі менший, ніж у присінково–язиковому.

Присередня і бічна поверхні кореня ікла (radix dentis canini) дуже широкі і майже в усіх випадках мають поздовжні ледь виражені борозни.

Ікло (dens caninus) має добре виражені ознаки диференціювання зубів.

Зубна порожнина; пульпова порожнина верхнього ікла (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis canini superioris) розташована у пришийковій частині коронки і шийки зуба (pars precervicalis coronae et cervicis dentis) і продовжується у канал кореня.

Це найдовший канал кореня зуба (canalis radicis dentis), і, як і корінь ікла (radix dentis canini), дещо сплюснутий в присередньо–дистальному напрямі.

У ділянці верхівки кореня ікла (apex radicis dentis canini) стінки стоншені.

Мал. 8. Ліве ікло верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

г

Мал. 9. Клініко–анатомічні особливості будови ікла:

а

в

д

– фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид з боку різальної поверхні.

К

а

б

оронки перших малих кутніх зубів (coronae dentium premolarium primorum)

Коронка першого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris primi) схожа на призму (мал. 10, 11), сторони якої опуклі, має більший діаметр в присінково–язиковому напрямку, менший – в мезіально–дистальному (ближньо–дальшому).

Коронка першого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris primi) складена ніби з двох половин – присінкової і язикової, які мають округлі поверхні.

Присінкова половина коронки більша від язикової, вона має добре виражене жувальне вістря, яке схоже на вістря ікла і два незначних вістря – медіальне і дистальне.

Добре виражене вістря має і язикова половина коронки.

Присінкова поверхня (facies vestibularis). Вона схожа з присінковою поверхнею ікла (facies vestibularis dentis canini), але коротша за неї. Відношення ширини до висоти як 1,2 : 1,3. Як і в ікла (dens caninus), ця поверхня розділяється нерізко вираженим валиком на дві половини: меншу –медіальну і більшу – дистальну.

При порівнянні коронок ікла (corona dentis canini) і першого малого кутнього зуба (dentis premolaris primi) в присінковій нормі видно, що коронка ікла (dens caninus) більша, довша і ширша.

Язикова поверхня (facies lingualis). На присінковій поверхні (facies vestibularis) найбільша опуклість коронки, розміщується у верхній третині, на язиковій поверхні – на середині висоти коронки.

Змикальна поверхня; жувальна поверхня (facies occlusalis; facies masticatoria). В оклюзійній нормі вона має ниркоподібну форму. Вгнутість розташована з медіального боку.

Змикальна поверхня перших малих кутніх зубів (facies occlusalis dentium premolarium primorum) має два основних вістря.

Вони розділені борозною, яка розміщена на змикальній поверхні (facies occlusalis) і має вигляд букви Н, поперечна лінія якої, проходить посередині змикальної поверхні (facies occlusalis) в медіально–дистальному напрямі, але не досягає медіальної і дистальної поверхонь, відділяючись від них невеликими валиками, котрі з’єднують присінкову і язикову поверхні коронки.

Змикальна поверхня і коронка в цілому дещо звужені в язиковому напрямку, присінкове вістря гостріше і вище язикового.

Контактні (апроксимальні) поверхні першого малого кутнього зуба (facies lateralis dentis premolaris primi) мають трапецієподібну форму.

На цих поверхнях розміщена дугоподібна лінія емалево–цементної межі, яка вигнута в сторону змикальної поверхні.

Біля найбільшого вигину цієї лінії контактні поверхні містять опуклості, які є місцями стикання сусідніх зубів.

Лінія, яка з’єднує найбільш опуклі ділянки присінкової, піднебінної і контактних поверхонь коронки зуба, називається екватором.

Екватор на ближчій (мезіальній) поверхні зміщений більше до шийки зуба (cervix dentis), ніж на дистальній (дальшій) поверхні.

Мал. 10. Лівий перший малий кутній зуб верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контур перерізу на рівні шийки зуба.

а

б

в

Мал. 11. Коронка першого малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – жувальна поверхня; б – контактна поверхня; в – оральна поверхня).

Корені перших малих кутніх зубів (radices dentium premolarium primorum).

Перший малий кутній зуб (dens premolaris primus) має (мал. 12):

- піднебінний корінь (більш розвинений);

- щічний корінь;

- два канали – по одному в кожному корені цього зуба.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis):

- розташована у пришийковій частині кореня зуба (pars precervicalis radicis dentis);

- стиснута в апроксимально–дистальному напрямі;

- має овальну форму;

- утворена п’ятьма стінками.

Дно зубної порожнини продовжується у два канали кореня зуба.

Роздвоєння каналу кореня зуба (canalis radicis dentis) часто буває в щічно–язиковому напрямі.

Форма порожнини каналу у поперечному розрізі на рівні шийки зуба (cervix dentis), як правило, овальна, а на рівні верхівки кореня (apex radicis dentis) – кругла.

У лобовому і стріловому перерізах зубна порожнина (cavitas dentis) повторює форму зуба у зменшеному вигляді.

Склепіння зубної порожнини повторює форму змикальної поверхні (facies occlusalis) та має два роги відповідно до вістрів змикальної поверхні у фронтальному перерізі.

а

б

в

г

д

Мал. 12. Клініко–анатомічні особливості будови першого малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівок кореня; д – оклюзійна норма зуба.

Мал. 13. Роздвоєння каналу кореня першого малого кутнього зуба верхньої щелепи у верхній його третині.

Коронки других малих кутніх зубів (coronae dentium premolarium secundorum)

Різниця в будові коронок першого і другого малих кутніх зубів (coronaе dentium premolarium primi et secundi) полягає в тому, що у другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus) обидва вістря змикальної поверхні (cuspides [tubercula] faciei occlusalis) за розмірами майже однакові (мал. 14, 15, 16).

Присінкова поверхня коронки зуба (facies vestibularis coronae dentis), на відміну від коронки першого малого кутнього зуба, менша та подібна на присінкову поверхню ікла (facies vestibularis dentis canini) через те, що більш опукла.

Корені других малих кутніх зубів (radices dentium premolarium secundorum)

Другий малий кутній зуб (dens premolaris secundus) має один корінь конусоподібної форми, в медіально–дистальному напрямі він стиснений з боків.

Часом буває часткове роздвоєння кореня біля верхівки кореня зуба (apex radicis dentis).

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus) своїми контурами повторює контури самого зуба і подібна до першого малого кутнього зуба (dens premolaris primus).

Ця порожнина, поступово звужуючись, найчастіше переходить в один канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

Деколи зустрічається роздвоєння цього каналу, а в окремих випадках може бути два канали кореня другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus).

.

Мал. 14. Правий другий малий кутній зуб верхньої щелепи:

а –присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна (апроксимальна) поверхня; г – різальний край; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

Мал. 15. Другий малий кутній зуб верхньої щелепи:

а – співвідношення розмірів коронок першого і другого малих кутніх зубів; б – форма і розміри змикальної поверхні першого і другого малих кутніх зубів.

а

б

в

г

д

Мал. 16. Клініко–анатомічні особливості будови малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в–поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – оклюзійна норма зуба.

Коронки перших великих кутніх зубів (coronae dentium molarium primorum)

З усіх великих кутніх зубів (dentes molares) перший моляр верхньої щелепи (dens molaris primus maxillae) має найбільшу коронку, яка схожа на трикутну призму (мал. 17, 18).

Змикальна поверхня; жувальна поверхня (facies occlusalis; facies masticatoria) має форму ромба. Варіантів форм змикальної поверхні (facies occlusalis) досить багато, вони полягають в розмаїтті борозен.

Піднебінно–присінковий розмір змикальної поверхні більший за мезіально–дистальний.

Ближньощічне вістря; присінково–мезіальне вістря (cuspis mesiobuccalis; cuspis vestibulomesialis) – параконус і дальньоязикове вістря; дистальноязикове вістря (cuspis distolingualis; cuspis distalolingualis) – гіпоконус, мають гостру форму.

Розміщення борозн на змикальній поверхні коронки першого великого кутнього зуба (facies occlusalis coronae dentis molaris primi) відповідає косому розміщенню букви Н, поперечна лінія якої проходить по найдовшій діагоналі ромба.

Всі борозни першого великого кутнього зуба мають скіс досередтнт жувальної поверхні, внаслідок чого на жувальній поверхні утворюються 4 вістря; горбки (cuspides; tubercula):

- два щічних вістря (cuspides buccales): параконус – мезіально–щічне, або ближньощічне вістря (cuspis mesiobuccalis), метаконус – дистально–щічне, або дальнощічне вістря (cuspis distobuccalis);

- два піднебінних вістря (cuspides palatinales): протоконус – мезіально–піднебінне, або ближньопіднебінне вістря (cuspis mesiopalatinalis) та гіпоконус – дистально–піднебінне, або дальнопіднебінне вістря (cuspis distopalatinalis).

Ближньопіднебінне вістря; язиковомезіальне вістря (cuspis mesiopalatinalis) – протоконус, найбільше, а дальньопіднебінне вістря; язиково–дистальне вістря (cuspis distopalatinalis; cuspis distolingualis), гіпоконус – найменше, інколи може мати ознаки редукції.

Сукупність трьох вістрів, щічних і ближньоязикового або язиково–мезіального (cuspis buccales et mesiolingualis) називається тригономом.

На ближньопіднебінному вістрі (cuspis mesiopalatalis) – протоконус, є додатковий горбок або додаткове вістря (tuberculum anomalii Carabelli), якe вираженe у більшій, або меншій мірі, однак цей горбок ніколи не досягає жувальної поверхні.

Гребені вістря (cristae cuspidis) прямують до середньої лінії, але перериваються на різному рівні фігурами, що і створюють складний рельєф поверхні. Мезіальна і дистальна сторони (скати) вістря різної довжини.

Внаслідок того, що вершина ближньопіднебінного вістря (cuspis mesiopalatinalis); піднебінноприсереднього вістря зміщена дещо дистально, його присередній скат зливається з медіальним і дистальним скатами щічного горбика.

Борозна, яка проходить між ними, розширюється і, роздвоюючись мезіально, окреслює скіс медіальних виступів і мезіальних вістрів (горбиків).

Ці виступи або з’єднані між собою, або їх розділяє неглибока борозна, яка йде по скату виступів, що і утворює третю сторону міжвістряної (міжгорбкової) присередньої ямки.

Мал. 17. Схеми скосів вістрів і фігур поверхні першого і другого великих кутніх зубів (І) і контури зрізів на рівні шийок зубів (ІІ)

У присінковій нормі мезіальне (ближче) вістря вище і більше за дистальне, і тому перший великий кутній зуб (dens molaris distalis) виглядає так, ніби складається з двох малих кутніх зубів (dentes premolares).

Контактна поверхня (facies approximalis). Його ближча (мезіальна) поверхня більш полога, а дистальна – більш округла. Апроксимальна лінія найбільшого периметру зуба з мезіальної (ближчої) сторони розміщена вище, з дистальної – нижче. Бічні поверхні окреслюються вертикальними опуклостями щічної і піднебінної сторін, вістрями і їх скатами на жувальній поверхні. При цьому визначається екватор зуба, який на щічній стороні розташований в пришийковій третині коронки, а з піднебінної на рівні середини або дещо ближче до шийки. Лінія шийки має опуклість, яка розвернута до змикальної поверхні.

У піднебінній нормі коронка різко звужується до шийки зуба (cervix dentis). Ближче (мезіальне) вістря значно більше від дистального, тому борозна, що розділяє їх розташовується значно дистальніше середини клінічної коронки (corona clinica).

Лінія екватора на бічних поверхнях є пунктом стикання з другим малим кутнім зубом (dens premolaris secundus) і другим великим кутнім зубом (dens molaris secundus). Контур шийки зуба (cervix dentis) на горизонтальному перерізі овальний, наближається до кола. Іноді по центру присінкової і піднебінної сторін є невеликі ввігнутості.

а

б

в

г

Мал. 18. Коронка першого великого кутнього зуба верхньої щелепи, поверхні:

а – контактна; б – присінкова; в – піднебінна; г – змикальна.

Корені перших великих кутніх зубів (radices dentium molarium primorum)

Перший верхній великий кутній зуб (dens molaris superior primus) має три добре розвинені корені: два щічних корені (radices buccales), медіальний (ближчий) і дистальний (дальший) та один піднебінний корінь (radix palatinalis). Найкоротший корінь – щічно–дистальний (мал. 19).

Щічні корені (radices buccales) сплющені спереду назад. Піднебінний корінь (radix palatinalis) має циліндричну форму. Всі чотири ознаки зуба добре виражені.

Основна частина зубної порожнини (cavitas dentis; cavitas pulparis) першого верхнього великого кутнього зуба (dens molaris superior primus) розташована у пришийковій частині коронки зуба (corona dentis) і в шийці зуба (cervix dentis).

У сагітальному і фронтальному перерізах зубна порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) має форму дещо подібну до форми зуба.

Склепіння зубної порожнини (fornix cavitatis dentis; cavitatis pulparis) копіює форму змикальної поверхні і має чотири роги відповідно до вістрів (горбиків) цієї поверхні.

У напрямі до устя каналів кореня зуба (canales radicis dentis) зубна порожнина звужується і має форму трикутника з верхівками в устях каналів.

Дно зубної порожнини, переходячи через опуклу біфуркацію коренів, продовжується у три канали кореня зуба (canales radicis dentis).

Піднебінний канал (canalis palatinalis), як правило, прямий і на перетині має округлу форму. Дистальнощічний канал – прямий і на поперечному перетині займає центральну частину кореня.

Медіальнощічний корінь (ближньощічний корінь – radix mesiobuccalis) в більшості випадків має два канали. Якщо медіальнощічний канал кореня зуба (canalis radicis dentis mesiobuccalis) один, то він, як правило, розширений у щічно–піднебінному напрямку. Присередньощічний корінь довший, ніж дистальний на 1–2 мм за рахунок вигину кореня.

г

а

д

в

б

Мал. 19. Клініко–анатомічні особливості будови коренів першого великого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівки кореня; д – оклюзійна норма зуба.

Коронки других великих кутніх зубів (coronae dentium molarium secundorum)

Форми коронки, як і форми змикальної поверхні (facies occlusalis), досить різноманітні (мал. 20).

Прийнято в схемі розрізняти такі чотири варіанти:

Перший варіант. Форма коронки і змикальної поверхні така ж, як і у першого великого кутнього зуба.

Другий варіант. Коронка видовжена в мезіальнодистальному напрямі, звужена в присінково–язиковому напрямі і схожа на витягнуту призму.

Змикальна поверхня (facies occlusalis) коронки другого великого кутнього зуба (corona dentis molaris secundi) має два щічних вістря (cuspides buccales) і одне піднебінне вістря (cuspis palatinalis).

Піднебінне вістря (cuspis palatinalis) слабо виражене і розтягнуте в мезіально–дистальному напрямі, розміщене по центру піднебінної поверхні коронки (facies palatinalis coronae) і його скат спускається вздовж борозни, яка розділяє медіальний і дистальний щічні вістря (горбики).

Скати вістрів і їх виступи з дистальної і медіальної поверхонь, які окреслюють змикальну поверхню (facies occlusalis), розділені між вістрьовими (горбковими) борознами, що мають форму трьох на півовалів, що сходяться.

Третій варіант. Коронка ще більш витягнута в довжину; змикальна поверхня (facies occlusalis) має три вістря, які розміщені по прямій лінії.

Четвертий варіант. Коронка, як і змикальна поверхня (facies occlusalis), має трикутну форму.

На жувальній поверхні розміщені три вістря в формі трикутника: два вістря присінкових, одне –піднебінне.

Найбільш часто зустрічаються коронки першого і третього варіантів.

Мал. 20. Особливості будови змикальної поверхні коронки першого, другого і

третього великих кутніх зубів.

Корені других великих кутніх зубів (radices dentium molarium secundorum)

Другий великий кутній зуб (dens molaris secundus) має три корені, дещо менші порівняно з розмірами коренів першого великого кутнього зуба (мал. 21).

Іноді спостерігається зрощення всіх коренів у один конусоподібний; на якому в місці зрощення є лише борозенки.

В інших випадках зрощення є в щічних коренях (radices buccales). Всі ознаки зубів добре виражені.

Зубна порожнина (cavitas dentis) розташована у пришийковій частині коронки і ділянці шийки зуба (cervix dentis), переходить через біфуркацію коренів і продовжується у три канали кореня (canales radicis).

У сагітальному перерізі зубна порожнина (cavitas dentis) має форму зуба, але у зменшеному розмірі.

У поперечному перерізі, безпосередньо під змикальною поверхнею зуба, зубна порожнина має форму цієї поверхні, при перетині на рівні шийки зуба – форму трикутника з верхівками у вічках каналів.

а

б

в

г

д

Мал. 21. Клініко–анатомічні особливості будови коренів другого великого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна (апроксимальна) поверхня; г – різальний край; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

Коронки третіх великих кутніх зубів (coronae dentium molarium tertiorum)

Форма коронки третього моляра (forma coronae dentis molaris tertii) досить різноманітна.

Третій моляр є найменшим з усіх молярів верхньої щелепи, але найчастіше повторює форму більш великих молярів. Схожість його за формою з великими молярами тим більша, чим більше розвинута коронка.

Жувальна поверхня найчастіше має три вістря, однак за нормальну прийнято вважати жувальну поверхню з чотирма вістрями.

Інколи третій моляр має розміри премоляра і навіть менші.

Корені третіх великих кутніх зубів (radices dentium molarium tertiorum)

Кількість коренів варіює від одного до п’яти. Конфігурація пульпарної камери залежить від форми коронкової частини зуба.

Кореневий канал має різні варіанти будови, може бути один з різною кількістю розгалужень або декілька самостійних каналів.

Зуби нижньої щелепи (dentes maxillae)