Волокнисті та хрящові з’єднання черепа

Неперервні з’єднання черепа (synarthroses cranii) представлені переважно волокнистими з’єднаннями черепа (juncturae fibrosae cranii) у вигляді:

- швів (suturae) у дорослих людей;

- міжкісткових перетинок (membranae interosseae) у новонароджених.

До неперервних з’єднань черепа (synarthroses cranii) належать також з’єднання черепа (juncturae cranii) з під’язиковою кісткою (os hyoideum) за допомогою м’язів – синсаркоз (synsarcosis) та зв’язок – синдесмоз (syndesmosis).

До неперервних з’єднань черепа (synarthroses cranii) належать і хрящові з’єднання черепа (juncturae cartilagineae cranii), що розташовані в ділянці основи черепа (basis cranii).

Волокнисті з’єднання черепа (juncturae fibrosae cranii) поділяються на:

- синдесмози черепа (syndesmoses cranii);

- шви черепа (suturae cranii);

- зубо–комірковий синдесмоз; вклинення (syndesmosis dentoalveolaris; gomphosis).

До синдесмозів черепа (syndesmoses cranii) належать:

- крило–остьова зв’язка (lig. pterygospinale);

- шило–під’язикова зв’язка (lig. stylohyoideum).

До швів черепа (suturae cranii) належить більшість швів, назва яких утворена від назв двох кісток, що з’єднуються:

- потилично–соскоподібне шво (sutura occipitomastoidea);

- клино–лобове шво (sutura sphenofrontalis);

- лобово–носове шво (sutura frontonasalis);

- лобово–верхньощелепне шво (sutura frontomaxillaris);

- клино–виличне шво (sutura sphenozygomatica);

- піднебінно–верхньощелепне шво (sutura palatomaxillaris) тощо.

Частина швів мають такі назви:

- вінцеве шво (sutura coronalis);

- стрілове шво (sutura sagittalis);

- лямбдоподібне шво (sutura lambdoidea);

- лускове шво (sutura squamosa);

- міжносове шво (sutura internasalis);

- міжверхньощелепне шво (sutura intermaxillaris);

- серединне піднебінне шво (sutura palatina mediana);

- поперечне піднебінне шво (sutura palatina transversa).

Зубо–комірковий синдесмоз; вклинення (syndesmosis dentoalveolaris; gomphosis) укріплює зуби у зубних комірках (alveoli dentales) завдяки періодонту (periodontium) та яснам (gingiva).

Хрящові з’єднання черепа (juncturae cartilagineae cranii). До них належать такі синхондрози черепа (synchondroses cranii):

- клино–потиличний синхондроз (synchondrosis sphenooccipitalis);

- клино–кам’янистий синхондроз (synchondrosis sphenopetrosa);

- кам’янисто–потиличний синхондроз (synchondrosis petrooccipitalis);

- внутрішньопотиличний синхондроз (synchondrosis intraoccipitalis), який може бути:

- заднім (synchondrosis intraoccipitalis posterior);

- переднім (synchondrosis intraoccipitalis anterior);

- клино–решітчастий синхондроз (synchondrosis sphenoethmoidalis).

Суглоби черепа (articulationes cranii)

До суглобів черепа (diarthroses cranii; articulationes cranii), або перервних з’єднань черепа (articulationes cranii) належить тільки скронево–нижньощелепний суглоб (articulatio temporomandibularis).

Скронево-нижньощелепний суглоб

Скронево-нижньощелепний суглоб (articulatio temporomandibularis) утворений нижньощелепною ямкою з суглобовим горбком скроневої кістки (fossa mandibularis et tuberculum articulare) та головкою нижньої щелепи (caput mandibulae). Головка нижньої щелепи – це валикоподібне потовщення виросткового відростка, видовжене у поперечному напрямку. Якщо провести поздовжні осі через довжину правої та лівої головок нижньої щелепи, то вони зійдуться біля переднього краю великого отвору потиличної кістки (foramen magnum), утворивши обернений наперед тупий кут. Задня поверхня головки дещо опукла, має трикутну форму з основою, поверненою догори.

Суглобова поверхня нижньощелепної ямки має еліпсоподібну форму. Її величина у 2-3 рази більше суглобової поверхні головки нижньої щелепи. Ямка поділяється на дві частини: передню внутрішньокапсульну та задню позакапсульну. Невідповідність (incongruentio) між суглобовими поверхнями ямки і головки вирівнюється за рахунок суглобового диска (discus articularis) та прикріплення суглобової капсули до скроневої кістки. Внутрішньокапсульна частина суглобової ямки спереду обмежована схилом суглобового горбка, позаду – кам`янисто-барабанною щілиною (fissura petrotympanica). Наперед від цієї щілини у ранньому віці розвивається задній суглобовий відросток (processus articularis posterior). Останній з віком підлягає зворотному розвитку. Назовні суглобова ямка обмежовується основною виличного відростка скроневої кістки, досередини – остю клиноподібної кістки (spina ossis sphenoidalis). Форма нижньощелепної ямки має ярко виражені індивідуальні особливості. Виділяють дві крайні форми: глибоку та плоску, що залежить від характеру оклюзії та індивідуальних чинників.

Однією з характерних особливостей скронево-нижньощелепного суглобу є наявність суглобового горбка (tuberculum articulare), котрий характерний лише для людини. Суглобовий горбок за своєю сутністю є підвищенням основи виличного відростка скроневої кістки, який обмежовує суглобову ямку спереду. У будові горбка також виділяють дві крайні форми. Одна характеризується низьким та широким горбком, який переходить у плоску ямку, інша – високим вузьким горбком, котрий переходить у глибоку ямку.

Суглобовий диск (discus articularis) побудований з волокнистої хрящової тканини. Він поділяє порожнину суглоба на дві ізольовані одна від одної камери: верхню та нижню. Диск має форму двоякоувігнутої лінзи і має передній та задній відділи. Передній відділ диска тонший, ніж задній. Товщина диску залежить від форми нижньощелепної ямки: чим вона глибша і вужча, тим товстіший диск, і навпаки, чим вона ширша і мілча, тим тонший диск. Тому розрізняють дві крайні форми суглобового диска: вузький та товстий (при глибокій і вузькій ямці) і широкий та тонкий (при мілкій і широкій ямці).

Призначення диска: вирівнювання невідповідності між нижньощелепною ямкою та суглобовою поверхнею головки нижньої щелепи, а також завдяки його пружності – пом`якшення жувальних поштовхів. Верхня суглобова щілина знаходиться між нижньощелепною ямкою з суглобовим горбком та верхньою поверхнею суглобового диска. Нижня суглобова щілина зверху обмежована нижньою увігнутою поверхнею суглобового диска, знизу – суглобовою поверхнею голови нижньої щелепи. Суглобові поверхні нижньої суглобової щілини більш щільно прилягають одна до одної, тому нижня щілина значно вужча, ніж верхня. До передньо-присереднього краю суглобового диска вростають сухожилкові волокна бічного крилоподібного м`яза, тому диск ковзає по схилу суглобового горбка донизу та наперед.

Суглобова капсула скронево-нижньощелепного суглоба широка, податлива і тому дозволяє виконувати значні рухи нижньої щелепи. Вгорі (на скроневій кістці) капсула прикріплюється до краю виличної дуги (попереду), ззаду по fissura petrotympanica, медіально – до spina sphenoidalis та по sutura petrotympanica, потім, повертаючи назовні та наперед, огортає суглобовий горбок. На нижній щелепі капсула прямує по шийці виросткового відростка, залишаючи поза капсулою крилоподібну ямку. Позаду капсула потовщена, і між нею та позакапсульною частиною нижньощелепної ямки утворюється так звана занижньощелепна подушка.

Зв`язки суглоба поділяють на внутрішньокапсульні та позакапсульні. До внутрішньокапсульних зв`язок відносяться:

1) верхня синовіальна перетинка (membrana synovialis superior) прямує від верхнього краю суглобового диска догори, до кореня виличної дуги;

2) нижня синовіальна перетинка (membrana synovialis inferior) прямує від нижнього краю суглобового диска донизу в ділянку прикріплення капсули до шийки нижньої щелепи. Верхня синовіальна перетинка більш міцна в передніх та задніх ділянках капсули і раніш мала назву передньої та задньої дискоскроневих зв`язок. Нижня синовіальна перетинка більш міцна в медіальних та латеральних ділянках капсули, тому раніш називалась медіальною та латеральною диско-нижньощелепною зв`язкою.

До позакапсульних зв`язок належать:

1) бічна зв`язка (ligamentum laterale), починається від основи виличного відростка та виличної дуги, прямує донизу до шийки виросткового відростка. Вона має форму трикутника, основною поверхнею догори, до виличної дуги, і складається з двох частин: задньої, пучки якої прямують зверху донизу та наперед, та передньої, пучки якої прямують зверху донизу та назад. Зв`язка гальмує бічні рухи нижньої щелепи досередини;

2) присередня зв`язка (ligamentum mediale), прямує від внутрішнього краю суглобової ямки медіальних відділів донизу, до шийки виросткового відростка. Гальмує бічні рухи нижньої щелепи назовні;

3) клино-нижньощелепна зв`язка (ligamentum sphenomandibulare) починається від spina sphenoidalis крилоподібної кістки і прямує донизу, прикріплюючись до язичка нижньої щелепи. Гальмує бічні та вертикальні рухи нижньої щелепи;

4) шило-нижньощелепна зв`язка (ligamentum stylomandibulare), прямує від шилоподібного відростка скроневої кістки донизу до заднього краю гілки нижньої щелепи. Гальмує висування нижньої щелепи наперед. У разі вапнування цієї зв`язки шилоподібний відросток скроневої кістки може значно видовжуватись, інколи досягаючи кута нижньої щелепи. Останні дві зв`язки (клино-нижньощелепна та шилонижньощелепна) можна розглядати як синдесмози.

Скронево-нижньощелепний суглоб є прикладом комбінованого суглоба. Правий та лівий суглоби анатомічно розмежовані, але функціонують спільно. Суглобові поверхні покриваються волокнистим хрящем. За формою та характером рухів суглоб відноситься до блокоподібних суглобів (ginqlimus). В суглобі можливі такі рухи:

1) опускання та піднімання нижньої щелепи. У разі незначного опускання нижньої щелепи рух відбувається навколо фронтальної осі в нижній суглобовій щілині. При цьому головка нижньої щелепи виконує обертові рухи по нижній поверхні диска. У разі значного опускання нижньої щелепи рухи відбуваються також і у верхній суглобовій щілині. При цьому хрящовий диск разом з головкою нижньої щелепи виходить на суглобовий горбок;

2) висування нижньої щелепи вперед відбувається упродовж сагітальної осі (сагітальна лінія суглобового шляху) у верхній суглобовій щілині. У цьому випадку головка нижньої щелепи разом з хрящовим диском складають одне ціле і ковзають вперед та донизу по схилу суглобового горбка. Одночасно з цим рухом головка нижньої щелепи виконує обертові рухи в нижній суглобовій щілині;

3) бічні (трансверзальні) рухи нижньої щелепи відбуваються так, що з одного боку головка нижньої щелепи залишається в ямці, здійснюючи незначне обертання, а з протилежного вона разом із суглобовим диском виходить на суглобовий горбок. Якщо, наприклад, нижня щелепа рухається в правий бік, то на лівому боці головка зміщується вперед, вниз і дещо досередини. При цьому вона долає шлях під кутом до сагітальної лінії суглобового шляху. Величина кута (кут Бенетта) в середньому дорівнює 17⁰. На правому боці головка нижньої щелепи виконує обертові рухи навколо вертикальної осі, що проходить через її середину та донизу через гілку.

М`язи, що забезпечують рухи в суглобі

Піднімання нижньої щелепи забезпечують такі м`язи: жувальний м`яз (musculus masseter), скроневий м`яз (musculus temporalis), присередній крилоподібний м`яз (musculus pterygoideus medialis). Опускають нижню щелепу м`язи, розташовані вище під`язикової кістки: двочеревцевий м`яз (musculus digastricus), щелепно-під`язиковий м`яз (musculus mylohyoideus), підборідно-під`язиковий м`яз (musculus geniohyoideus).

Висовування нижньої щелепи вперед відбувається при двосторонньому скороченні бічного крилоподібного м`яза (musculus pterygoideus lateralis). Доповнюють функцію бічного крилоподібного м`яза поверхневі пучки жувального м`яза, а також двостороннє скорочення присереднього крилоподібного м`яза. Рух нижньої щелепи назад забезпечують задні пучки скроневого м`яза.

Бічні (трансверзальні) рухи нижньої щелепи відбуваються за рахунок скорочення бічного крилоподібного м`яза на протилежному боці і присереднього крилоподібного м`яза на "своєму" боці. Наприклад, при зміщенні нижньої щелепи праворуч скорочується лівий бічний крилоподібний м`яз та правий присередній крилоподібний м`яз. І навпаки: при зміщенні нижньої щелепи ліворуч скорочуються правий бічний крилоподібний м`яз та лівий присередній крилоподібний м`яз.

Кровопостачання скронево-нижньощелепного суглоба відбувається за рахунок верхньощелепної артерії (arteria maxillaris), яка до суглобу віддає глибоку вушну артерію (arteria auricularis profunda), відведення венозної крові відбувається в занижньощелепну вену (vena retromandibularis). Відведення лімфи відбувається в соскоподібні (nodi mastoidei) та глибокі привушні (nodi parotidei profundi) лімфатичні вузли. Їх виносні судини прямують до поверхневих і глибоких бічних вузлів шиї.

Іннервація суглоба відбувається за рахунок ІІІ гілки трійчастого нерва: nervus mandibularis віддає вушно-скроневий нерв (nervus auriculotemporalis), котрий посилає чутливу гілочку до капсули суглоба.

Всі жувальні м`язи отримують рухові гілки від нижньощелепного нерва.