Тема 7 Фінанси Швеції

План лекції

1. Бюджетний устрій та бюджетна система країни.

2. Державний бюджет країни.

3. Фінансове вирівнювання.

За рівнем ВВП на душу населення Швеція займає 10-е місце серед розвинутих країн світу і 3-є — серед країн Північної Європи, поступаючись Данії і Норвегії.

Термін «шведська модель» виник наприкінці 60-х pp. у зв'язку зі становленням Швеції як однієї з найбільш розвинутих у соціально-економічному відношенні держав. Основними ціля­ми моделі протягом тривалого часу були повна зайнятість і вирівнювання доходів. Понад півсторіччя з 1932 р. (за винятком 1976-1982 pp.) при владі перебуває соціал-демократична партія Швеції і тісно співробітничає з Центральним об'єднанням профспілок, яке сприяє реформістському робочому руху в країні.

Виникнення системи соціального страхування у Швеції відно­ситься до початку XX ст. її основною рисою є універсальність. Під її опікою опиняється кожен житель Швеції незалежно від ро­ду занять, а в багатьох випадках і від того, одержує чи не одер­жує ця людина заробітну плату. Це називається у Швеції «універ­сальною соціальною політикою».

За кілька минулих десятиріч розмір соціального страхування в цілому збільшився. Однак у зв'язку з економічними трудноща­ми окремі ставки були скорочені, а в деяких випадках були більш жорстко визначені умови, що дають право на одержання тієї чи іншої допомоги. Однак сам принцип універсальності залишився попереднім.

Сьогодні система соціального страхування у Швеції вступила у фазу стрімких змін. Парламент схвалив у першому читанні за­кон про нову систему пенсій по старості. Сьогодні плануються реформи пенсій по інвалідності і допомог родинам, що залиши­лися без годувальника.

До числа специфічних факторів, властивих саме Швеції, треба віднести: незмінний зовнішньополітичний нейтралітет з 1814 p.; неучасть в обох світових війнах; рекордне перебування при владі Соціал-демократичної робітничої партії; історичні традиції мир­них способів переходу до нових формацій; тривалі сприятливі і стабільні умови розвитку економіки; домінування реформізму в робочому русі (їхнім символом стали угоди між керівництвом профспілок і підприємцями в Сальтшебадені в 1983 p.).

Бюджетний устрій. Шведська конституція складається з чо­тирьох окремих документів. Серед них «Акт про форму правління» с найважливішим конституційним документом. Він набрав сили в 1975 р. У цілому реформа звелася до формального закріплення в конституції сучасної практики управління. Нова конституція послідовно ґрунтується на принципах суверенітету народу, представницької демократії і парламентаризму.

Король Швеції не має політичної влади і не бере участі в полі­тичному житті. Король представляє націю і, відповідно до консти­туції, є главою держави. У цій ролі він виконує тільки церемоні­альні функції і виступає офіційним представником Швеції. Одним з таких офіційних обов'язків с відкриття щорічної сесії парламенту у вересні. Король не бере участі в роботі уряду і не підписує урядо­вих документів. Колись обов'язком короля було призначення прем'єр-міністра, тепер цю функцію виконує голова парламенту.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Риксдагу, який обирається населенням на 4 роки шляхом прямого голосування на основі пропорційною представництва. Риксдаг, що обирається народом, займає надзвичайне положення се­ред інших органів управління; він є основою для демократично­го здійснення влади через уряд. У Риксдагу є президія, що скла­дається з голови (тельмана) і трьох його заступників, та не менш ніж 15 комітетів, у т.ч. конституційний, бюджетно-фінансовий, податковий, а інші відповідають галузям діяльності міністерств.

Риксдаг засідає з жовтня по травень. Проекті бюджету на черговий фінансовий рік представляється в січні, а в квітні повинен бути затверджений з доповненнями.

Виконавча влада належить уряду і парні чи партіям, які він представляє. Сьогодні в уряд входить 22 міністри (11 чоловіків і 11 жінок). Іноді уряд звертається за консультаціями до незалеж­них експертів. Як правило, міністри представляють партії, які пе­ребувають при владі. У більшості випадків вони є також членами Риксдагу, причому на час роботи в уряді місця в Риксдагу зберігаються за ними. Але в цьому випадку їхні парламентські обов'язки переходять до заступників на весь термін роботи пар­ламентарія в уряді. Іншими словами, міністр, який входить в уряд, зобов'язаний відмовитися від права голосувати в Риксда­гу, проте може виступати.

Бюджетна система Швеції триланкова. У Швеції два рівні місцевої влади: країна складаєтеся з 23 ленів (губерній) і 288 ко­мун (низових адміністративно-територіальних одиниць).

Державну владу представляє в кожному лені губернатор і правління лену. Для виконання певних завдань у рамках лену обирається Ландстинг — місцевий регіональний виборний ор­ган, що розробляє проект і приймає бюджет лену. Ландстинги відповідають насамперед за охорону здоров'я і лікарняне обслу­говування, певні види освіти і професійного навчання. Ландстин­ги стягують прибутковий податок для покриття своїх витрат.

У кожній комуні також працює виборний орган місцевого са­моврядування — Рада комуни.

До відання державних органів влади Швеції належать: зовнішня політика і оборона, порядок і безпека усередині країни, правосуд­дя, економіка країни в цілому, вища освіта і науково-дослідна діяльність, великі шляхово-транспортні комунікації, політика на ринку праці і питання зайнятості населення, житлова політика, соціальне страхування і перерозподіл доходів (пенсії, субсидії для дітей, виплати через хворобу, субсидії безробітним і деякі інші).

Лени відповідають за організацію охорони здоров'я, медичне обслуговування і підготовку медичного персоналу в медичних ус­тановах. Вони, частково разом з комунами, відповідають за куль­туру, а також виконують завдання за дорученням держави у сфері державного планування, разом з державою розпоряджаються регіональними фондами розвитку. Ці фонди надають фінансову допомогу невеликим і середнім підприємствам. У спільному віданні комун і ландстингів перебувають підприємства суспіль­ного транспорту.

На комуни у Швеції покладаються: завдання планування, охо­рони навколишнього середовища, організації рятувальної служби, цивільна оборона, громадський транспорт, водопостачання, ка­налізація, тепло- і енергозабезпечення, дозвілля і культура, соціаль­не забезпечення, дитячі дошкільні установи, середня освіта, догляд за людьми похилого віку та інвалідами, турбота про родину і осо­бистість. За згодою з Державним міграційним управлінням комуни приймають біженців. Комуни планують використання землі, здійснюють нагляд за будівництвом, забезпечують заходи профі­лактики. На комунах лежить відповідальність за пожежну охорону.

Державний бюджет Швеції, склад і структура його доходів та витрат. Податковий контроль.

Як і в інших зарубіжних країнах у Швеції доходи бюджету формуються за рахунок податків. Нині за рахунок ПДВ і по­датків на споживання забезпечується до 2/3 усіх податкових до­ходів бюджету, ще приблизно 20% дають прямі податки, а інше припадає на внески з соціального страхування.

До початку 90-х pp. Швеція вважалася світовим лідером як за часткою ВВП, що перерозподіляється через систему державних фінансів, так і за розмірами податкових ставок. У країні навіть був прийнятий спеціальний закон, який забороняє вилучати у ви­гляді прямих податків більш ніж 100% річного доходу платників податків (за певних обставин сума всіх прибуткових податків і податку на майно могла перевищувати цю величину). Наслідком такого твердого податкового тягаря стало падіння темпів еконо­мічного зростання, зниження конкурентоспроможності шведсь­ких товарів на світовому ринку, скорочення інвестицій і переве­дення ряду виробництв за межі країни. Тому влада була змушена вжити серйозних заходів зі зниження податкових ставок: у першу чергу ПДВ (раніше його ставка була найвищою у світі, тепер 25%, що також вище середньоєвропейського рівня) і потім — по­датки на прибуток компаній (його ставка 28% — одна з найниж­чих у Європі. Податки на особисті доходи громадян і внески по соціальному страхуванню зберігаються па досить високому рівні, але їх тягар менш відчутний через надзвичайно розвинуту систему соціальної допомоги і пенсійного забезпечення.

Для залучення нових інвестицій у Швеції розроблена велика програма пільг і стимулів. Підприємства можуть знижувати свої реальні податкові ставки, використовуючи можливості форму­вання вільних від податків резервів, застосовуючи пільгові став­ки амортизаційних відрахувань і т.д. Додаткові пільги діють для експортних виробництв. Крім того, у північних районах Швеції передбачена особлива система заохочень інвестицій: податкові знижки, пільгові кредити, прямі субсидії та істотне зниження внесків із соцстраху.

На рівні центрального уряду стягуються прибуткові податки з підприємств і громадян, ПДВ, а також акцизи. Місцеві органи влади одержують прибуткові податки з громадян та інші дрібніші податки.

У Швеції понад 50% державних витрат становлять трансферні, платежі, тобто переведення доходів у приватний сектор (домашнім господарствам і підприємствам), у т.ч. пенсії, житлові субсидії, до­помоги на дітей, сільськогосподарські і промислові субсидії. Структура державних витрат у Швеції подана в табл.1.

Таблиця 1 Структура державних витрат у Швеції

Статті витрат	70-і роки	80-і роки	90-і роки
Загальна сума витрат	100%	100%	100%
Капітальні вкладення	7,0	5,1	6,0
Поточні витрати, у т.ч.:	93,0	93,9	94,0
військові	4,9	4,2	3,8
держапарат і поліція	5,9	5,9	5,7
відсотки і виплати по держборгу	4,9	11,2	12,5
освіта	9,2	8,9	8,8
охорона здоров'я	11,2	11,3	11,1
інші соціальні послуги	10,2	10,9	10,7
грошові виплати населенню	26,2	27,6'	30,4

Питаннями формування бюджету і розробки податкових за­конів займається Міністерство фінансів. Збором податків і кон­тролем за до гриманням податкового законодавства займаються Національне податкове Управління (НПУ) і податкові органи зе­мель.

Єдина податкова служба Швеції, створена в 1971 p., крім фіскальних функцій, веде повний облік не тільки платників податків, а й всього населення країни. Рівень комп'ютеризації і мето­ди контролю за доходами дозволяють складати декларації про до­ходи більшості населення безпосередньо в податковій службі і роз­силати їх громадянам. Останнім залишається тільки поставити свій підпис, і лише у випадку незгоди прийти в податковий орган. Відо­мості про доходи фізичних осіб не є податковою таємницею. По­даткова служба постійно і на високому рівні проводить широку роз'яснювальну і консультаційну роботу з платниками податків.

НПУ розробляє загальні вказівки з виконання та інтерпретації податкових законів. Діючий у рамках цього управління юридичний комітет може видавати, в основному на запити плат­ників податків, попередні висновки з податковою регулювання в тих чи інших конкретних ситуаціях. Платник податків може прийняти цей висновок, і тоді він вважається обов'язковим для нього (і для відповідного податкового органу). У випадку незго­ди платник податків може опротестувати висновок у Вищому адміністративному суді, рішення якого вважається остаточним.

У безпосередньому віданні Національної о податкового управління перебувають акцизи і податки, які стягуються з дже­рела доходів, переведених за кордон. У віданні податкових ор­ганів земель залишаються прибуткові податки, внески з соціаль­ного страхування і ПДВ. Національні і місцеві прибуткові подат­ки стягуються за однією і тією ж податковою декларацією і за єдиними правилами, хоча перераховуються потім у різні бюдже­ти. ПДВ з імпорту стягується Управлінням мит і митних зборів.

Фінансове вирівнювання у Швеції.

У цій країні система фінансового вирівнювання одержала на­зву «Система Робін Гуда». Для того щоб визначити рівень можливостей кожної комуни щодо формування її доходів, шведські економісти використовують кілька показників. Це середньокомунальна податкоспроможність і податкоспроможність комуни. Середньокомунальна податкоспроможність розраховується шляхом розподілу суми доходів, що підлягають комунальному оподатковуванню по всій країні, на загальну кількість жителів держави. Податкоспроможність окремої комуни визначається шляхом розподілу суми доходів в окремій ко­муні, яка підлягає її комунальному оподатковуванню, на кількість жителів цієї комуни. Таким чином, одні комуни мають більшу податкоспроможнісгь, ніж середньокомунальна, інші — меншу.

Основні фактори, що впливають на цей показник, такі: част­ка населення, що працює, рівень доходів населення, вікова струк­тура населення, господарська структура, структура забудови ко­муни та ін.

Податкоспроможність кожної комуни визначає її можливості фінансувати витрати на надання суспільних послуг. Отже, з одно­го боку, у кожній комуні складаються різні обсяги витрат, з іншо­го боку — різні можливості щодо фінансування їх. Фінансове вирівнювання зводиться до того, що вирівнюються можливості комун фінансувати ці виграти і вирівнюються самі витрати. Це означає: вирівнюються їхні доходи і витрати. За інших умов, вва­жають у Швеції, зростав би розрив між рівнем розвитку окремих комун із усіма негативними наслідками.

Нова система фінансового вирівнювання у Швеції введена з 1996 р. Система побудована таким чином, що вирівнювання здійснюється винятково за рахунок фінансових ресурсів самих комун, тобто на основах самофінансування. До цього фінансове вирівнювання здійснювалося за рахунок субсидій з бюджету цен­трального уряду. З 1996 р. державні субсидії використовуються для загальної фінансової підтримки місцевого самоврядування, а також для регулювання відносин комун і ленів.

Фінансове вирівнювання здійснюється в два етапи. Спочатку вирівнюються доходи. Середньокомунальна податкоспромож­ність по Швеції визначена в обсязі 100 тис. шведських крон. Це середній дохід на одну людину по країні, який підлягає комуналь­ному оподатковуванню. Комуни, що мають середній прибуток на одного жителя менше 100 тис. крон, одержують субсидію. Ті комуни, дохід яких становить більше 100 тис. крон на одну люди­ну, платять внески у фонд субсидій.

Розміри субсидій і внесків розраховуються як різниця між середньокомунальною податкоспроможністю по Швеції і власною податкоспроможністю кожної комуни, помноженою на чисель­ність жителів комуни, а також на попередньо встановлену подат­кову ставку. Так, у 1998 р. ця ставка становила 95% від середньої комунальної податкової ставки, яка встановилась в 1995 р.

На іншому етапі вирівнюються витрати на більшість видів послуг, то надаються комунами. Визначено сфери діяльності, які враховуються при вирівнюванні витрат, а також фактори, що впливають на рівень цих витрат (табл. 2). Зазначені в таблиці фактори лежать в основі розрахунків відповідних доплат чи відрахувань, які здійснюються на основі індексів.

Таблиця 2 Сфери діяльності, які враховуються при вирівнюванні витрат, і фактори, що впливають на рівень витрат у Швеції

Сфера діяльності	Фактор
Комуни
Дитячі дошкільні установи	Вікова структура, рівень зайнятості батьків, податкоспроможність і густота населення
Установи по догляду за людьми похилого віку	Вікова структура, співвідношення чоловіків і жінок, професійна структура. рівень загального проживання, малозаселені райони
Дев'ятирічна школа	Вікова структура, малозаселені райони, рідна мова
Гімназія	Вікова структура, форми проживання (пансіон), вибір програми навчання
Турбота про родину і особистість	Матері-одиночки з дітьми віком до 15 років. переїзди, іноземні громадяни (за винятком вихідців із країн Північної Європи). громадяни Фінляндії, густота забудови
Водопостачання і система каналізації	Низька густота забудови, геологічні особливості
Вулиці і дороги	Ступінь зносу, обумовлений інтенсивністю дорожнього руху і кліматичних особливостей
Забезпечення зайнятості і розвиток господарства	Безробіття
Втрати на будівництво, утримання і опалення	Індекс, що розраховується на основі фактичних змін витрат
Додаткові витрати малозаселених районів: адміністративно-рятувальна служба і і п.	Чисельність населення, кількість жителів на км2. ступінь наявності районів щільного заселення
Зменшення чисельності населення	Скорочення чисельності населення протягом останніх 10 років
Дефіцит населення		Чисельність населення в радіусі 30 чи 90 км.
Додаткові виплати в зв'язку з несприятливими кліматичними умовами		Очікувані додаткові витрати
Лени
Охорона здоров'я включно з профілактикою		Вікова структура населення, середня тривалість життя, самотнє проживання, малозаселені райони
Вищі навчальні заклади		Кількість зарахованих студентів
Додаткові виплати в зв'язку з несприятливими кліматичними умовами		Очікувані додаткові витрати
Комуни і лени
Суспільний транспорт		Густота одної о чи кількох центрів, розрідженість, шхери

У 2000 р. у Швеції і Фінляндії тривав бурхливий підйом, а в Нор­вегії і Данії знову почалось економічне зростання, такі тенденції простежуються і далі.

В останні роки економіка Швеції розвивалася успішно. Ви­сокі темпи зростання, безробіття, що скорочується, профіцит державного бюджету і низька інфляція слали нормою. Країна зайняла міцну позицію у світі в галузі високотехнологічних під­приємств, підприємництві і розвиненості ринків капіталів.

Запитання для самоперевірки:

1. Чим пояснюється висока роль державного регулювання в Скандинавських країнах?

2. Дайте характеристику поняття «шведська модель» і особливостей бюджетної системи країни.