
- •1.Анаеробне дихання (бродіння). Види бродіння. Роботи Костичева про генетичний зв’язок між диханням і бродінням.
- •4. Водний баланс рослини в системі грунт-рослина-атмосфера.
- •16. Етапи розвитку рослин. Старіння як необхідний етап онтогенезу.
- •22. Зимостійкість рослин.
- •26. Коренева система як орган поглинання води. Кореневий тиск. Плач.
- •28. Листок як орган транспірації.
- •29. Механізм регулювання відкривання та закривання продихів.
- •39. Пасивний і активний транспорт іонів в рослинну клітину. Етапи проходження.
- •46. Пентозофосфатний шлях дихання, його хімізм і значення.
- •47. Пересування води по рослині. Теорія зчеплення.
- •52. Посухо- та жаростійкість, методи визначення, шляхи підвищення посухо- та жаростійкості.
- •57. Роботи Баха, Паладіна по теорії біологічного окислення.
- •58. Розвиток рослини. Теорія циклічного старіння та оновлення(дослідження Кренке).
- •59. Роль фізіології рослин у підготовці вчителя середньої школи.
- •60. Ростові кореляції, регенерації. Явище полярності.
- •61. Рухи вищих рослин. Тропізми. Ростові настії.
- •63. Склад золи рослин. Фізіологічна роль мікроелементів.
- •64. Солестійкість рослин. Підвищення стійкості рослин до засолення.
- •65. Спокій у рослин. Фізіологічні основи спокою.
- •66. Стадійний розвиток рослин. Світлова стадія. Явище фотоперіодизму.
- •67. Стадійний розвиток рослин. Стадія яровизації.
- •68. Субмікроскопічна будова рослинної клітини. Будова та функції основних органел.
- •70. Теорія біологічного окислення Баха а. І. Та Паладіна і. В.
- •74. Транспірація. Види транспірації. Показники транспірації.
- •75. Ферменти реакцій дихання.
- •76. Фізіологічна роль макроелементів.W5
- •6. Будова і функціонування другої фотосистеми.
- •7. Нециклічний транспорт електронів.
- •14. Еволюція фотосинтезу. Фоторедукція.
- •15. Енергетика фотосинтезу.
- •19. Залежність фотосинтезу від умов оточуючого середовища(світла, со2, температури, кисню).
- •27. Космічна роль зеленої рослини. Роботи к. А. Тімірязєва. Масштаби фотосинтезу.
- •33. Механізм участі хлорофілу у фотосинтезі.
- •49. Пластидні пігменти. Каротиноїди, їх фізичні, хімічні та оптичні властивості. Біосинтез каротиноїдів.
- •50. Поняття про пігментні системи та реакційний центр.
- •69. Темнова фаза фотосинтезу. Фази карбоксилювання, відновлення, регенерації.
- •71. Типи вуглецевого живлення рослин. Фотосинтез, загальне рівняння.
- •72. Історія відкриття і значення фтосинтезу.
- •76. Фізичні та оптичні властивості хлорофілу.
- •80. Фікобіліни, флавоноїди та їх фізіологічна роль.
- •82. Фотосинтез як найважливіший фактор утворення врожаю. Врожай біологічний та господарський.
- •83. Фотосинтетичне фосфорилювання.
- •84. Фотохімічний етап фотосинтезу. Дослідження Хілла. Роботи Арнона.
- •85. Хімічний склад рослини. Конституційні та запасні речовини.
28. Листок як орган транспірації.
Основним органом транспірації є листок. Середня товщина листка складає 100-200 мкм. Паренхімні клітини листа розташовані пухко , між ними є система межклітинників , які займають від 15 до 25% об'ема листка . Епідерміс - покривна тканина листа , складається з компактно розташованих клітин , зовнішні стінки яких потовщені. Крім того, листки більшості рослин покриті кутикулою, яка варіює як за складом , так і по товщині . Більш розвиненою кутикулою характеризується листя світлолюбних рослин в порівнянні з тіньовитривалими, і посухостійких в порівнянні з вологолюбними . Кутикула разом з клітинами епідермісу утворює як би бар'єр на шляху випаровування парів води. Видалення кутикули у багато разів підвищує інтенсивність випаровування. Всі ці особливості виробилися в процесі еволюції як пристосування до скорочення випаровування. Для зв’язку листа з атмосферою є пори - продихи . Продих - це отвір ( щілина ) , обмежена двома замикаючими клітинами. Продихи зустрічаються в усіх наземних органах рослин, але найбільше їх в листках. Кожна замикаюча клітина продихів на відміну від клітин епідермісу має хлоропласти . У них відбувається фотосинтез , хоча з меншою інтенсивністю , ніж у клітинах мезофілу . Продихи - одне з оригінальних пристосувань , що мають здатність відкриватися і закриватися в залежності від насиченості замикаючих клітин водою. Зазвичай продихові отвори обмежені двома замикаючими клітинами , стінки яких нерівномірно потовщені. У дводольних рослин замикаючі клітинии півмісяцевої форми , при цьому їх внутрішні прилеглі один до одного клітинні стінки більш товсті , а зовнішні - більш тонкі. Протопласти замикаючих клітин зв'язані в єдине ціле перфораціями. Коли води мало , замикаючі клітини щільно прилягають одна до одногї і продихова щілина закрита . Коли води в замикаючих клітинах багато, то вона тисне на клітинні стінки, і більш тонкі стінки розтягуються сильніше , а більш товсті втягуються всередину , між замикаючими клітинами з'являється щілина.
29. Механізм регулювання відкривання та закривання продихів.
Продихи можуть відкриватися й закриватися, що регулюється кількома взає- модіючими механізмами. Перший механізм регулювання роботи продихів – зміна тургору замикаючих клітин – гідроактивне відкривання продихів. У міру того, як ці клітини осмотично вбирають воду, більш тонка й еластична зовнішня частина їх клітинної стінки сильно розтягується, а товстіша внутрішня частина, що утворює щілину, розтягується слабкіше, у результаті замикаючі клітини набирають напівкру- глої форми й продих відкривається. При втраті води щілина продиху закривається.
Відомо, що на відміну від інших клітин епідермісу замикаючі клітини продихів містять хлорофіл. На світлі при доброму водопостачанні діє механізм фотоактивно- го відкривання продихів. Підсилення синтезу цукру на світлі замикаючими кліти- нами збільшує їх сисну силу й викликає вбирання води, що зумовлює відкриття про- дихів. У темноті цукор перетворюється у крохмаль, який осмотично малоактивний, отже, вбирання води не відбувається й продихи закриваються.
Добова періодичність продихової транспірації. Протягом доби транспірація у рослин відбувається з різною інтенсивністю. В ясну, але не дуже суху погоду в більшості рослин продихи відкриваються на світанку й продихові щілини досягають максимуму в ранкові години. Відкривання продихів у цей період регулюється фото- активним механізмом. Опівдні вони поступово звужуються й закриваються під час заходу сонця (рис. 5.16). У полуденні години закривання продихів відбувається у результаті дії гідроактивного механізму регулювання.
У хмарну погоду продихи звичайно відкриті, але не так широко, як в ясну. В суху ж вони відкриваються удосвіта і вже о 10–11-й годині закриваються.
Рис. 5.16. Добовий хід транспірації, осмотичного тиску і вмісту води у клітинах гідростабільних (А) та гідролабільних (Б) видів рослин: а – транспірація; б – осмотичний тиск; в – вміст води; 1 – ранок; 2 – полудень; 3 – вечір.
Продиховий апарат у різних рослин працює неоднаково. У злаків продихи закриваються увечері й протягом ночі не відкриваються. У таких рослин, як капу- ста, картопля, кормовий буряк, при достатній водозабезпеченості вони не закри- ваються ні вдень, ні вночі. У рослин, що мають продихи з обох боків листка, на верхньому боці вони закриваються пізніше й на коротший строк, ніж на нижньо- му. Біля верхівки листка продихи відкриваються раніше й закриваються пізніше, ніж біля його основи.
30. Мінеральні добрива та врожай.
31. Методи визначення інтенсивності дихання рослин.
32. Залежність дихання від умов зовнішньогосередовища.
34. Мікориза, мікориза ґрунту та її роль в живленні рослин.
35. Місце фізіології рослин в курсі біології для середньої школи.
36. Молекулярні особливості зберігання і реалізації спадкової інформації.
37. Надходження води в клітину. Роль кореневої системи.
38. Надходження розчинів солей в рослинну клітину.