76. Фізичні та оптичні властивості хлорофілу.

Хлорофіл здатний до вибіркового поглинання світла .Спектр поглинання визначається його здатністю поглинати світло певної довжини хвилі ( певного кольору). Для того щоб отримати спектр поглинання , К.А. Тімірязєв ​​пропускав промінь світла через розчин хлорофілу. Частина променів поглиналася хлорофілом , і при подальшому пропусканні через призму в спектрі виявлялися чорні смуги. Було показано , що хлорофіл в тій же концентрації , як у листі , має дві основні лінії поглинання в червоних і синьо- фіолетових променях. При цьому хлорофіл а в розчині має максимум поглинання 429 і 660 нм , тоді як хлорофіл b - 453 і 642 нм. Однак необхідно враховувати , що в листку спектри поглинання хлорофілу змінюються залежно від його стану , ступеня агрегації , адсорбції на певних білках. В даний час показано , що є форми хлорофілу , що поглинають світло з довжиною хвилі 700 , 710 і навіть 720 нм. Ці форми хлорофілу , що поглинають світло з великою довжиною хвилі , мають особливо важливе значення в процесі фотосинтезу.

Хлорофіл має здатність до флуоресценції. Флуоресценція хлорофілу – це розсіювання енергії збудженого електрона при його переході на стаціонарний рівень в тому випадку, коли молекула хлорофілу ізольована від супровідних білкових молекул, що мають ферментативні властивості або ж вона знаходиться поза синтетичноюодиницею і фотосинтез неможливий. Флуорисценція хлорофілу проявляється у вигляді електромагнітного випромінювання в червоній частині сонячного спектру.

80. Фікобіліни, флавоноїди та їх фізіологічна роль.

Фікобіліни характерні для червоних і синьо-зелених водоростей. Фікобіліни – це тетрапіроли з відкритим ланцюгом, що не містять металів і фітолу. Фікобіліни поглинають енергію в зеленій і жовтій частинах спектра (500–650 нм) і передають її хлорофілу, тобто вони є додатковими пігментами, що виконують роль світлозбираючого комплексу.

Флавоноїди – це широко розповсюджені водорозчинні рослинні пігменти. Зазвичай вони знаходяться у вакуолях, але деякі виявлені в хромопластах і хлоропластах. За ступенем окисленості їх поділяють на антоціани, флавони і флавоноли. Головна функція флавоноїдів – пігментація тканин, в яких вони синтезуються і накопичуються.

Антоціани – пігменти вакуоль, вони обумовлюють жовтогаряче, червоне, синє забарвлення майже всіх червоно-синіх квітів. Є вони й у клітинній стінці.

Антоціани поглинають промені, що мало адсорбуються хлорофілом. Наплив антоціанів у листках спостерігають навесні і восени, тобто в холодні періоди веге- тації. Поглинена антоціанами енергія перетворюється в тепло, що трохи підвищує температуру листків. Рослини, багаті антоціанами, стійкіші до несприятливих умов середовища. Можливо, це пов’язано також з тим, що антоціани активують ферменти класу оксидаз. Антоціани використовують і як харчові барвники.

Флавони і флавоноли (від лат. flavus – жовтий) поширені в пелюстках квітів, зосереджуються переважно у вакуолях епідермальних клітин. Флавони самі без- посередньо не забарвлюють квітки, а підсилюють забарвлення жовтих флавонолів. Флавонами багаті тропічні й альпійські рослини, у яких вони захищають хлорофіл і цитоплазму від руйнівного впливу ультрафіолетових променів.

Разом з іншими рослинними фенолами флавоноїди, можливо, беруть участь у формуванні стійкості рослин до хвороб. Більшість пігментів цієї групи токсичні для паразитичних організмів.