71. Типи вуглецевого живлення рослин. Фотосинтез, загальне рівняння.

Аналіз органічної речовини показує , що воно складається на 45 % з вуглецю . Саме тому питання про джерело живлення організмів вуглецем надзвичайно важливе. Всі організми можна розділити на автотрофні і гетеротрофні . Автотрофні організми характеризуються здатністю синтезувати органічну речовину з неорганічних сполук. Гетеротрофні організми будують органічну речовину свого тіла з вже наявних готових органічних сполук , тільки перебудовуючи їх. Інакше кажучи , гетеротрофні організми живуть за рахунок автотрофних . Для того щоб здійснити синтез органічної речовини , необхідна енергія . Розрізняють такі основні типи живлення вуглецем і побудови органічних речовин.

1.Гетеротрофний

2. Автотрофний:

-фотосинтез;

-бактеріальний фотосинтез;

-хемосинтез.

Тип живлення	Джерело карбону	Джерело гідрогену	Джерело енергії
І Гетеротрофний	Органічна речовина	Органічна речовина	Енергія окиснення органічних речовин
ІІ Автотрофний:	С02
Фотосинтез	С02	Н20	Енергія світла
Бактеріальний фотосинтез	С02	Н20	Енергія світла
Хемосинтез	С02	Н20, H2S, Н2, NH3	Енергія окиснення неорганічних речовин

Фотосинтез – процес, що відбувається в зеленому листку і забезпечує перехід карбону з неорганічної (СО2) у карбон органічної (С6Н12О6) сполук і супроводжується акумуляцією сонячної енергії. Загальне рівняння фотосинтезу:

6С0₂ + 12Н₂0+926 ккал= С₆Н₁₂0₆ + 60₂ + 6Н₂0

Н20, H2S, Н2, NH3

72. Історія відкриття і значення фтосинтезу.

Фотосинтез (від греч. photos – світло, synthesis – з’єднання) це процес утворення зеленими рослинами, синьозеленими водоростями і деякими бактеріями органічних речовин із СО₂ і Н₂О за рахунок енергії світла.

Процес фотосинтезу – основний шлях надходження енергії Сонця в біосфе-ру. Завдяки фотосинтезу сонячна енергія стає доступною всім живим організмам. К. А. Тімірязєв писав, що зелений листок, або вірніше – мікроскопічне зелене зерно хлорофілу, є тим фокусом, точкою у світовому просторі, у яку з одного кінця притікає енергія Сонця, а з іншого – беруть початок усі прояви життя на Землі. Акумулюючи сонячну енергію, рослини в процесі фотосинтезу поглинають і відновлюють діоксид вуглецю, стабілізуючи його вміст в атмосфері. Вважають, що в перерахунку на вуглець рослини щорічно фіксують його 75 · 10⁹ т і створюють 5 · 10¹⁰ т органічної речовини, головним чином вуглеводів.

Весь кисень нашої планети має фотосинтетичне походження. Щорічна глобальна продукція кисню складає приблизно 10¹¹ т.

Відкриття фотосинтезу пов’язують з роботами англійського вченого Дж. Пристлі, який у 1771 р. показав, що зелені рослини, поміщені в замкнутий простір, здатні “виправляти” повітря, зіпсоване горінням чи диханням тварин. На жаль, його думки не зацікавили сучасників.

У 1779 р. голландський лікар Я. І. Інгенгауз установив, що рослини очищають повітря тільки на світлі і “псують” вночі в тіні. У 1782 р. зроблено велике відкриття швейцарцем Ж. Сенеб’є, який установив, що виділення кисню рослиною відбуваєть- ся тільки в тому випадку, якщо вона споживає вуглекислоту. У 1804 р. також швей- царець Т. Соссюр показав необхідність участі води в цьому процесі.

У 1862 р. німецький натураліст Ю. Сакс установив, що атмосферний вуглець є єдиним джерелом синтезу органічних сполук рослин. Пройшла майже половина XIX ст., перш ніж німецький лікар Ю. Р. Майєр (1845 р.), один із творців закону збереження енергії, прийшов до думки, що промінь світла, що упав на зелений лист, не зникає безвісти, а перетворюється в іншу форму енергії – хімічну, запасаючи її в листках. Видатний росіянин учений К. А. Тімірязєв у 1875 р. остаточно сформулю- вав вчення про космічну роль зеленої рослини. Він експериментально довів, що про- цес фотосинтезу підпорядковується закону збереження і перетворення енергії.

Термін “фотосинтез” був запропонований у 1897 р. німецьким ученим В. Пфеффером за аналогією з терміном “хемосинтез”, запропонованим у 1890 р. мікробіологом С. Н. Виноградським.