67. Стадійний розвиток рослин. Стадія яровизації.

Стимулювання цвітіння при дії знижених температур називають яровизацією. Яровизація наклюнутого насіння озимих рослин дозволяє і при весняному (яровому) посіві одержати урожай зерна. Стосовно яровизації можна виділити три групи рослин: озимі, дворучки, ярі.

Озимі рослини переходять до репродукції тільки при впливі на них протягом певного часу зниженими температурами. До цієї групи відносяться багато однорічних, дворічних і багаторічних рослин (жито, пшениця, ячмінь, конюшина, вівсяниця лучна, грястиця збірна, стоколос безостий, райграс пасовищний та ін.). У полі озимі зернові, які було висіяно наприкінці літа – початку осені, зимують у фазі кущення, підпадають під тривалий вплив знижених температур, навесні продовжують кущення, колосяться і дають урожай зерна. При весняному ж посіві ці рослини інтенсивно кущаться, але не переходять до колосіння.

У озимих яровизація забезпечує успішну перезимівлю рослин і завершення онтогенезу в регіонах, де рік різко поділяється на стійкі зиму і літо. Більшість рослин, що вимагають яровизації, є довгоденними. У сортів озимої пшениці переважає розпластаний кущ, що легко покривається снігом. У дворічних рослин, що висіваються під зиму (буряк, морква, капуста, селера), при посіві навесні в перший рік життя формуються тільки вегетативні органи. Яровизаційні зміни при тривалому впливі низьких температур в осінньо-зимовий період можливі при досягненні цими рослинами достатніх розмірів.

Дворучки прискорюють розвиток при впливі зниженими температурами, однак для них яровизація не обов’язкова. Рослини-дворучки дають урожай зерна як при осінньому, так і при весняному посіві. На підставі вивчення багатьох зернових рослин (пшениці, ячменю, вівса, жита, тритікале, гороху й ін.) показано, що дворучки – це самостійна за типом розвитку група рослин, що відрізняється від озимих і ярих реакцією на світло і яровизацію. Дворучки – це зимуючі рослини, здатні давати високі урожаї зерна.

Ярі рослини не вимагають для переходу до цвітіння стадії яровизації (більшість зернових, зернобобових, круп’яних, кормових, олійних, прядильних та ін.). У північних широтах ярі дають урожай тільки при весняному посіві і гинуть при осінньому, не витримуючи умов зимівлі.

Для більшості видів рослин оптимальна температура яровизації від 0 до 5–10 °С. Однак для деяких злаків сприятлива температура нижче 0 °С (до –6 °С). Для яровизації озимої пшениці найбільш ефективні температури від 0 до 5 °С. Яровизація маслини проходить при 10–13 °С, а бавовнику – при 20–25 °С. Рівень оптимальних для проростання і яровизації температур – важливий фактор, що визначає географічне поширення конкретних видів і сортів рослин, що регулює час їхнього цвітіння і плодоутворення. Для більшості сортів озимої пшениці тривалість безперервного впливу зниженими температурами (яровизація) складає 35–60 діб. Зі збільшенням тривалості впливу температурний оптимум знижується. Достатнє постачання рослин водою і киснем необхідне для яровизації. Рослини можуть проходити яровизацію в різному віці, починаючи зі стану кільчення насіння. Яровизація в проростаючому насінні багаторічних бобових і злакових трав озимого типу не відбувається.