12

ництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.

Після реставрації на початку 1990-х років Троїцьку церкву як парафіяльну було передано УПЦ МП (1992) разом з відремонтованою трапезною з келіями.

У 1994 році відродилося монастирське життя. Першим начальником відновле-

ного скиту став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929–1996).

Після археологічних досліджень 1993–1994 років було впорядковано печери, де освячено храм в ім'я св. Досифея. З 1996 року обитель має статус самостійного монастиря.

Історичні духовні персоналії обителі

У 1776 році монастир відвідав 22-х річний юнак Прохор Мошнін з Курсь-

ка. Відомий чернець-дівиця Досифей вказав юнаку на Саровську пустинь, як місце постійного чернецтва. Прохор виконав настанови Досифея і увійшов у світову православну історію як святий чернець Серафим Саровський.

Християни Корчуватого трепетно зберігають пам’ять про ці важливі істо-

ричні події, оскільки знаменитий чернець, під час перебування в Китаївській пустині, проживав у віруючих селища Корчувате, що межує з відомими Китаїв-

ськими печерами, де постійно перебував чернець-дівиця Досифій.

Печери Китаївського монастиря

Рукотворні печери в Китаєвському урочищі могли з’явитися в дохристи-

янські часи; вони слугували житлом і притулком стародавнім людям, і судити про їх первинне планування не є можливим. Деякі дослідники пов’язують ви-

никнення печер з городищем і припускають, що захисники цитаделі могли ви-

користовувати підземні лабіринти як потайний вихід до посаду.

Сучасні археологічні знахідки в печерах датуються ХVII століттям, тобто тим часом, коли біля підніжжя гори, в районі посаду був побудований новий лаврський скит в Китаєво. Там з’явилися дерев’яні келії, церква. Тоді ж, швид-

ше за все, розширили і упорядкували печери. Як відомо, в ХVII-XVIII століттях змінювалися конфігурація, загальний вид лаврських печер, і в пустині, що адмі-

13

ністративно підпорядковувалась Лаврі, могли бути проведені подібні роботи. Під час цієї і подальших перебудов зникали сліди раннього етапу історії печерного монастиря.

Національний музей народної архітектури "Пирогово"

Під Києвом, в Голосіївському районі, на 133 гектарах розташовано музей просто неба. Його називають по-різному: "Музей просто неба в Пирогові", "Пи-

рогів", "Пирогівський музей" від назви села Пирогів або "скансен" - від назви першого у світі музею такого типа в Стокгольмі. Офіційно це Національний му-

зей народної архітектури та побуту України, і в 2017 музеєві виповнилося 48

років. Тут можна на власні очі побачити архітектуру та побут українців минулих століть з усіх регіонів країни, в подробицях заглибитись і відчути сиве минуле.

У 1957 році селище Пирогів включили до складу Києва, та стара назва залиши-

лася за цією місцевістю назавжди.

Завдяки цьому музею Ви можете прогулятись по історії України і зазир-

нути в життя простих людей, селян, що складали більшість населення країни в

XVI-XIX століттях. За один день Ви побачите стільки, скільки зможете пройти пішки, тож це варто враховувати і берегти сили. В ілюстрації вище ми наводимо план музею, за яким можна вирішити, куди в першу чергу Ви хочете піти. Міс-

цевість, на якій розташований музей, рівнинна, тож екскурсія не видасться Вам надто складною, а враження від побаченого запам'ятаються на все життя. Тури-

сти з усього світу відвідують Пирогів, щоб побачити красу й автентичність дав-

ніх хат, дерев'яних церков, млинів, тощо.

Впродовж семи років (від 1969 до 1976) музей збирав основну колекцію:

хати, млини, колодязі, церкви та інші будівлі перевозили сюди з усіх куточків України, і перевозять дотепер. Музей щороку стає все популярнішим, а його ко-

лекція - все більшою й більшою. На сьогодні в Пирогові зібрано понад 270 архі-

тектурних споруд різних регіонів і навіть часів, від XVI до XX століття.

Колекція експонатів етнічного мистецтва Національного Музею народної архітектури та побуту сьогодні складається з понад сорока тисяч костюмів, тка-

14

нин, елементів вишивки, килимів, виробів з кераміки, металу, скла і де-

рева, господарських інструментів, музичних інструментів, картин та малюнків,

тощо.

Найстаршій хаті тут - понад 400 років. Її перевезли з хутора (по-

місцевому "куток") Верестя, поблизу села Самара Ратнівського району Волин-

ської області. Мовою спеціалістів, це однокамерна споруда з трьома вікнами. У

хаті нема сіней, а опалення було "курне" - без димоходу, бо за димоходи збирали окремі податки, тож всередині стоїть проста глиняна піч.

Серед предметів побуту, представлених у музеї, є скрині, рушники, лави,

ікони, рядна, ткацькі та кухонні приладдя, тощо.

У музеї представлені головні етнографічні зони України (їх шість): Поліс-

ся, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Карпати, Поділля і Таврія. Пирогово - це величезна жива казка, де змішалися українські хати, широкі поля, тінисті стеж-

ки, млини, язичницькі кам'яні ідоли і чорні від часу православні церкви. Чудо-

вий куточок для відпочинку на мальовничій околиці Києва.