ІКТА / КБ-24 / Основи телекомунікаційних технологій Хома / Лаби умови / Лабораторна_1

10

Рис. 7. Структурна схема ВК К555 ВЖ1

Рис. 8. Позначення ВІС К555 ВЖ1

В режимі формування контрольних розрядів (S0=0, S1=0) інформаційна кодова комбінація із входів DB0 DB15 ВІС через блок задання напрямку обміну інформаційних розрядів надходить на

вхід генератора контрольних розрядів (ГКР). У ВІС К555 ВЖІ використовується модифікований код Хемінга С22, 16, контрольні розряди якого утворюються за таким алгоритмом:

K0 I0 I2 I3 I4 I6 I8 I10 I12 I14 I15 ,

K1 I0 I1 I3 I6 I7 I10 I11 I12 I13 I15 ,

K2 I0 I1 I2 I4 I5 I8 I9 I12 I13 I14 ,

K3 I1 I2 I3 I5 I7 I9 I11 I13 I14 I15 , K4 I4 I5 I6 I7 I12 I13 I14 I15 ,

K5 I8 I9 I10 I11 I12 I13 I14 I15 .

Сформовані контрольні розряди через генератор синдрому (ГС) і блок задання напряму обміну контрольних і синдромних розрядів БЗНОКІСР подаються на відповідні виходи (CB0 CB5 ) ВІС.

Виправлення помилок здійснюється в три етапи :

1. Зчитуються значення інформаційних і контрольних розрядів

S0=1, S1=0, відповідно із входів DB0 DB15 і CB0 CB5 через блоки задання напрямку обміну

інформаційних і контрольних та синдромних розрядів. Генератор синдрому формує синдром помилки.

2. Інформація блокується у тригерах блоків завдання напрямку обміну і визначаються ознаки помилок (S0=1, S1=1). Табл. 3 ілюструє залежність вигляду синдрому і наслідків спотворення кодових комбінацій.

Таблиця 3

11

НП - немає помилок в кодовій комбінації (ЕF=0, NЕF=0);

Кi - номер спотвореного контрольного розряду (ЕF=1, NЕF=0); Ii - номер спотвореного інформаційного розряду (ЕF=1, NЕF=0); ВБ - багатократна помилка, яка виявляється (ЕF=0, NЕF=І);

НБ - багатократна помилка, яка не виявляється (ЕF=1, NЕF=1);

У випадку одиничної помилки (ЕF=1, NЕF=0) дешифратор визначає її адрес і помилка виправляється у коректуючому пристрої.

3. Дозволяється видача скоректованого результату (S0=0, S1=1) через блок задання напрямку обміну інформаційних розрядів на виходи DB0 DB15 ВІС.

Модифікований код Хемінга, який використаний у ВІС К555 ВЖІ, дав змогу :

1.Уніфікувати принципову схему кодуючих та декодуючих пристроїв за типом входів і навантаження логічних схем.

2.Зменшити час затримки при формуванні контрольних розрядів (50 нс), синдрому і ознак помилок (для однократних 30 нс, багатократних 40 нс).

3.Збільшити кількість виявлених помилок (як у коді системи МКТ-2).

4.Зменшити складність і збільшити швидкодію блоків визначення багатократних помилок.

5.Забезпечити збільшення формату інформаційних даних, використовуючи кілька ВІС, зберегти при цьому мінімальний коефіцієнт надлишковості.

6.Забезпечити можливість апаратно-програмної обробки синдромів помилок.

7.Забезпечити режим самодіагностики ВІС.

Експериментальне показано, що використання коду Хемінга в запам’ятовуючих пристроях (ЗП)

6. ЗМІСТ ЗВІТУ

1.Мета роботи.

2.Результати виконання пунктів 2-4, 7-8 при домашній підготовці.

3.Результати досліджень на програмному макеті.

4.Схеми кодерів і декодерів.

5.Висновки по роботі.

7.КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Методика визначення кількості контрольних розрядів коду Хемінга.

2.Місцезнаходження контрольних розрядів у класичному і циклічному кодах Хемінга.

3.Алгоритми утворення контрольних розрядів і синдромів помилок.

4.Використання утворюючої і контрольної матриць.

5.Методика кодування і декодування кодів Хемінга при різних кодових віддалях при виявленні і при виправленні помилок.

6.Схемотехнічне забезпечення кодування і декодування кодів Хемінга.

7.Методи збільшення кодової віддалі (d > 4).

8.Суть квазітрійкового кодування та декодування кодів Хемінга.

12

8.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Кодирование информации. Двоичные коды. Справочник / Под ред. Н. Т. Березюка. – Харьков: Вища шк., 1978.

2.Кузьмин И. В., Кедрус В. А. Основы теории информации и кодирование. – К.: Вища шк.; 1986.

3.Митюшкин К. Г. Телеконтроль и телеуправление в энергосистемах. – М.: Энергоатомиздат, 1990.

4.Питання теорії та проектування передавальних напівкомплектів систем телемеханіки: Навч. пос. /

Під ред. М.В. Кіріанакі. – К.: НМК ВО, 1991.

5.Тутевич В. И. Телемеханика. – М.: Высшая шк., 1985.