
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Передмова
- •Предмет і завдання історії педагогіки
- •Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у пєрвісногиу суспільстві
- •Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у первісному суспільстві
- •Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації
- •Виховання у Древній Греції
- •Древньогрецькі філософи про формування людської особистості (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит)
- •Школа і педагогіка Стародавнього Риму
- •Структурно-логічні схеми
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Система лицарського виховання
- •Виникнення освіти для дівчат
- •Виникнення перших університетів у Західній Європі та організація навчання
- •Тема II
- •Виникнення освіти для дівчат
- •Виникнення перших університетів у Західній Європі та організація навчання
- •Культура епохи європейського Відродження. «Будинок радості» Вітторіно да Фельтре
- •Поєднання навчання з продуктивною працею Томаса Мора й Томазо Кампанелли
- •Гуманістичні ідеї освіти й виховання (ф. Рабле, е. Роттердамський, м. Монтень)
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема III
- •Життя та діяльність я.А. Коменського
- •Світогляд я,а. Коменського та його завдання виховання особистості
- •Принцип природовідповідності, вікова періодизація та система шкіл (за я.А. Коменським)
- •Класно-урочна система я.А. Коменського. Принципи навчання
- •Підручники я.А. Коменського
- •Я.А. Коменський про школу, вчителя та моральне виховання дітей
- •Педагогічні ідеї д. Локка
- •Ідея вільного виховання ж.-ж. Руссо. Вікова періодизація та система виховання ж.-ж. Руссо
- •Педагогічні погляди французький філософів к. Гельвеція та д. Дідро
- •Педагогічні погляди французький філософів к. Гельвеція та д. Дідро
- •Структурно-логічні схеми
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема IV західноєвропейська педагогіка кінця XVIII — першої половини XIX століття
- •Життя та педагогічна діяльність й.Г. Песталоцці
- •Ідея гармонійного виховання Песталоцці. Його теорія елементарної освіти та методика початкового навчання
- •Ідеї німецьких педагогів-філантропістів
- •Неогуманізм. В. Гумбольдт та його освітні проекти
- •Теорія навчання й виховання й. Гербарта
- •7. Р. Оуен про формування особистості
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Тема IX 118
- •Тема X 127
- •Тема XI 142
- •Тема IV 46
- •Тема V 72
- •Ідея цілісного виховання р. Штайнера
- •Ідеї виховання й навчання в педагогіці екзистенціалізму
- •Структурно-логічна схема
- •Тема VI сучасна освіта у найрозвиненіших країнах світу
- •Система освіти в сша
- •Освітня система у Великобританії
- •Характеристика освітньої системи у Франції
- •Характеристика освітньої системи у Франції
- •Система освіти в Японії
- •Структурно-логічні схеми
- •Тема VII
- •Зміст та організація навчання у Київській Русі
- •Перекладна літетатура та перші педагогічні пам’ятники Київської Русі
- •Тема VIII
- •Виникнення братських шкіл. Острозька академія
- •Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні та ін.)
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Тема IX
- •Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культурне відрождення в Україні. Перші українські вчені: п. Русин і ю. Дрогобич
- •Енциклопедія п. Беринди та риторика і. Галятовського
- •Творчі завдання і реферати
- •Питання для роздумів і проблемні запитання
- •Ідея народності та природовідповідності виховання г. Сковороди
- •Структурно-логічна схема
- •Творчі завдання і реферати
- •Тема XI
- •Загальна характеристика освіти в Україні у першій половині XIX століття
- •Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів (м. Шашкевич, і. Вагілевич, я. Головацький, й. Левицький)
- •Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (т. Шевченка, п. Куліша, м. Костомарова)
Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища. Виховання у первісному суспільстві
Проблема розуміння факторів виникнення виховання та етапів його становлення є не новою. Вже у другій половині XIX століття у світовій цивілізації виникло декілька підходів щодо розуміння цього явища. Серед встановлених підходів досить чітко виділяються: біологічний, психологічний, релігійний та соціальний (трудовий). Перейдемо до короткого їх аналізу.
Основоположниками біолоіїзаторського підходу щодо виникнення виховання є англійський філософ-соціолог Г. Спенсер і французький етнограф Ш. Летурно (кінець XIX ст.). Обидва відстоювали вульгарно еволюціоністські позиції. При цьому доводили, що виховання не є специфічною, характерною особливістю людського суспільства. Виховання є біологічним явищем, властивим всім живим організмам: як хребетним, так і безхребетним. Зокрема, у книзі «Еволюція виховання у різних людських рас» III. Летурно пробує довести, що виховання виникло за межами людського суспільства,
тобто раніше, ніж з’явилася людина. На основі спостереження над тваринами Ш. Летурно робить висновок, шо виховання існує вже у тваринному світі: кішка вчить кошенят ловити мишей, а качка каченят — плавати. Отже, за Ш. Летурно, людина, з’явившись на світ, наслідує вже встановлені, підготовлені форми виховання.
Психологічиий підхід обґрунтував у кінці XIX ст. американський історик педагогіки П. Монро. Він визнав відмінність психіки людини від зоопсихіки. Тому позицію Ш. Летурно він піддавав критиці. Разом з тим П. Монро вважав, що в основі виховання лежить наслідування дітьми дорослих. Таким чином, за П. Монро, наслідування є механізмом, сутністю виховного процесу. За даними сучасної психології, засобами наслідування діти дійсно привласнюють досвід поведінки від батьків, але до 3-річного віку. Пізніше основним шляхом формування досвіду дітей стає управління виховним процесом з боку батьків, вихователів. Тому наслідування лише частково може пояснити сутність виникнення виховання.
Автором релігійного підходу до виникнення виховання був німецький історик педагогіки кінця XIX ст. К. Шмідт. Останній відстоював позицію релігійно-ідеалістичного походження виховання. За цим твердженням, у вихованні виявляється, насамперед, творча дія Духа Всемогутнього. У християнстві, як відомо, свяще- ною вважається Трійця (Бог — Отець, Бог — Син і Бог — Дух Святий). Останній і освячує здатність батьків виховувати своїх дітей. За Біблейською міфологією, у момент вигнання із Едему (Раю) перших людей — Адама і Сви, — Бог — Отець через Святого Духа надав їм здатності до виховання дітей.
Соціологічний підхід (трудовий) започаткований у другій половині XIX ст. німецькими соціологами К. Марксом і Ф. Енгельсом. Останній у роботах «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину» та «Походження сім ’ї, приватної власності і держави» показав, що причиною виникнення виховання була трудова діяльність первісних людей. У зв’язку з удосконаленням трудових процесів виникла необхідність виготовлення знарядь праці та вміння керувати ними. Таким чином, лише з виготовленням знарядь праці у первісних людей з’являється потреба у передачі від старших поколінь дітям знань та вмінь виробництва і користування знаряддями. Саме старші змушені передавати молодшим трудовий досвід, щоб вижити в умовах боротьби з грізними силами природи. Завдяки праці, очевидно, за Ф. Енгельсом, біологічні передумови людини змогли трансформуватися у людські на соціальному рівні.
В останні роки в новітній українській історико-педагогічній науці поступово утверджується соціокультурний підхід до виникнення виховання (А.М. Бойко, O.A. Дубасенюк, І.Д. Звєрєва, Л.Г. Коваль, М.В. Левківський, О.В. Сухомлинська). За цього підходу виховання розглядається як результат накопичення досвіду соціальної, виробничої, мистецької та професійної культури. А головним його завданням стає інтеріоризація цих надбань зростаючою особистістю з тим, щоб забезпечити оптимальну її соціалізацію в суспільстві.
Виховання у первісному суспільстві
З історії відомо декілька етапів становлення первісної людини. Зокрема, приблизно за 100 тис. років до нашої ери з’являється людина неандертальського типу, котра приблизно у 40 тис. році до н.е., трансформувалася у кроманьйонця. Період між 100 тис. і 40 тис. років до н.е. називають в історії та антропології дородовим періодом. Очевидно, що на цьому етапі про виховання вести мову ще було б не зовсім коректним.
Проте відомо, що з 40 до 20 тис. років до н.е. період розвитку первісних людей отримав назву раннього матріархату. За цих часів люди стали проживати родами. Основними засобами виживання були полювання та риболовля. При цьому молодші діти належали всьому роду. Виховання на цьому етапі ще не виділяється в особливу соціальну діяльність. За цих часів хлопчики супроводжували чоловіків на риболовлю та полювання; дівчатка допомагали готувати їжу жінкам, виготовляти посуд та примітивний одяг, тобто займалися домашніми справами. Отже, на етапі раннього матріархату виховання було безпосередньо пов’язане з трудовою діяльністю.
У період раннього матріархату, що особливо важливо, виникає певна система звичаїв і традицій, а також ранні родоплемінні культи: магія, анімізм, фетишизм, тотемізм. Природно, шо діти пізнавали сутність цих культів у процесі безпосередньої участі у їх виконанні, поряд з дорослими.
Приблизно за 20 тис. років до н.е. первісно родова община у своєму розвитку переходить до пізнього матріархату. У цей період відоме виготовлення значних знарядь праці та зачатки землеробства.
У зв’язку з розвитком знарядь праці старші (немічні) починають виконувати спеціальну соціальну роль — готувати дітей (окремо хлопчиків та дівчаток) до життя. Природно, значна увага приділяється виконанню дітьми перших законів людського співжиття: табу і толіону. Табу з гавайської означає не робити чогось недозволеного, щоб не нашкодити собі. Толіон розуміється як закон кривавої помсти.
Першоосновам матріархату починають вчити хлопчиків й дівчаток у цей період у перших навчальних закладах — «будинках молоді». Останні функціонували окремо для хлопчиків і дівчаток.
Доцільність вищеназваних закладів простежується й у період патріархату. Однак у зв’язку зі створенням моногамної сім’ї навчання у цих закладах починає доповнюватися домашнім вихованням.
На етапі патріархальної родової общини з’являються такі види діяльності, як мисливство, землеробство, скотарство та ремесло. Останнє дозволяло вдосконалювати знаряддя праці.
Загалом, трудове виховання підростаючого покоління цього періоду доповнюється знайомством з релігійними культами. У розумінні первісних дітей та молоді формується уявлення не лише про земне життя, а й про душу. Проте процес такого формування був досить довготривалим: спочатку «країна мертвих» знаходилася під землею, а на етапі землеробських культів її «переносять» у небо. Очевидно, заслуговує на увагу те, шо підростаюче покоління через примітивні культи привчали жити у злагоді з природою.
Отже, уже в умовах первісного суспільства спостерігається процес виховання як спеціальної соціальної діяльності, котра розширюється відповідно до конкретних вимог тодішнього «виробництва» засобів для виживання. Виховання конкретизувалося й що- до статі хлопчиків та дівчаток.